Апеляційне провадження № 22-ц/824/6020/2026
Справа № 369/6193/25
Іменем України
25 березня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року (повний текст рішення складено 28 листопада 2025 року), ухвалене у складі судді Янченка А.В. в м. Київ у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В квітні 2025 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 102678,14 грн. витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, а також судовий збір в розмірі 3028 грн.
Позов мотивував тим, що 06 листопада 2023 року о 12:45 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Одеській в с. Софіївська Борщагівка Київської області на регульованому перехресті з вул. Ярової при повороті ліворуч не надав перевагу у русі та здійснив зіткнення з транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку - прямо. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив ДТП, внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з механічними збитками, таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.6 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2023 року в справі № 369/20142/23 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 22 КУпАП та винесено усне зауваження.
На дату ДТП ОСОБА_1 не мав при собі чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в зв'язку з чим МТСБУ прийнято рішення здійснити регламентну виплату на користь потерпілої особи в сумі 100079,02 грн.
З метою встановлення розміру заподіяння шкоди МТСБУ залучило ТОВ «ЕАК «Довіра», котрим було виконано звіт № 19914 про оцінку автомобіля BMW д.н.з. НОМЕР_2 , складений 09 грудня 2023 року, вартість послуг якого склала 2599,12 грн.
Регламентна виплата в розмірі 100079,02 грн. була здійснена МТСБУ на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 10 листопада 2023 року від потерпілої особи ОСОБА_2 та звіту № 19914 про оцінку автомобіля BMW д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 09 грудня 2023 року ТОВ «ЕАК «Довіра», згідно наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 3.1/1389 від 30 січня 2024 року.
Отже, загальна сума витрат МТСБУ, які пов'язані з розглядом даної справи, склала 102678,14 грн. В зв'язку з тим, що МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого статуту, відповідач повинен сплатити загальну суму боргу разом з витратами на збір документів, що складає 102678,14 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року в позові відмовлено.
Позивач МТСБУ, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що факт закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, тобто такою, що спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Відповідач жодним чином не оскаржував дії поліцейського та в судовому засіданні визнав свою вину. Стаття 22 КУпАП застосовується лише після встановлення факту вчинення правопорушення та вини особи, оскільки «малозначність» означає, що правопорушення мало місце, але не потребує призначення стягнення.
Наводив зміст ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, зазначав, що наявні докази підтверджують, що ОСОБА_1 спричинив ДТП, його вина встановлена органами Національної поліції та підтверджена судом, а закриття адміністративного провадження за ст. 22 КУпАП не спростовує факт його винуватості.
Пояснював, що відповідно до п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.
Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджене належним засобом доказування, зокрема звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, і такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 520/8867/15-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19 та інших.
Суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 , який на момент складання звіту був діючим оцінювачем ТОВ «ЕАК «Довіра» та виконав зазначений звіт на замовлення позивача, має відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи, здійснював оцінку на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача № 1946 від 16 серпня 2002 року, має кваліфікацію оцінювача у напрямку оцінки майна «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» та спеціалізацію «Оцінка автотранспортних засобів», має посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 8332-ПК від 07 вересня 2022 року, що відповідає вимогам до оцінювача під час оцінки КТЗ, встановленими ст. 6, 14, 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Наводив зміст п. 1.2, 1.3 Методики № 142/2092, зазначав, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ (п. 4.3 Методики № 142/2092). При цьому звіт оцінювача, акт суб'єкта оціночної діяльності, висновок експерта є рівнозначними для оцінки матеріальних збитків. Оскільки ОСОБА_3 є оцінювачем, то ним складено відповідний звіт, який є належним засобом доказування розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку.
Наводив зміст п. 1.6, 5.1, 8.1, 8.3 Методики № 142/2092, вказував, що звіт № 19914 від 09 грудня 2023 року відповідає вимогам Методики, зокрема оцінювач особисто здійснював візуальне та інженерно-технічне обстеження окремих вузлів та агрегатів, які були пошкоджені або знаходились в зоні пошкодження, про що зазначено в розділі 3 звіту, зафіксовано в акті огляду колісного транспортного засобу від 30 листопада 2023 року та частково на фото пошкоджених вузлів та агрегатів, а також відображено в ремонтній калькуляції, а відтак містить повні та об'єктивні відомості про кількість та характер пошкоджень транспортного засобу.
Щодо доводів суду про неповідомлення відповідача про огляд пошкодженого транспортного засобу, наводив зміст п. 5.2 Методики № 142/2092, посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 643/10751/16-ц, про те, що Методика не вимагає присутності винуватця при огляді, а передбачає лише його бажане повідомлення про час та місце огляду. Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Якщо його не було при проведенні огляду, то оцінка не може бути поставлена під сумнів з цих підстав.
Не погоджувався з висновком суду щодо нібито «неврахованих» документів, зокрема пропозиції ТОВ «Аудатекс Україна» про оцінку вартості автомобіля в пошкодженому стані. Вказував, що цей документ не є частиною експертного висновку і не впливає на встановлений розмір матеріального збитку, а його згадка у судовому рішенні створює хибне враження про сумнівність експертизи.
Підсумовував, що висновки суду першої інстанції щодо недостатності доказів, недотримання процедури огляду транспортного засобу та сумнівів у достовірності звіту не відповідають фактичним обставинам справи та порушують права позивача на належне доказування. Звіт ТОВ «ЕАК «Довіра» є достовірним доказом, його результати повністю дозволяють визначити розмір матеріального збитку, завданого транспортному засобу BMW д.н.з. НОМЕР_2 .
Зазначав, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано жодного власного альтернативного звіту або належного доказу, який би підтверджував інший розмір матеріального збитку або спростовував висновки звіту № 19914 від 09 грудня 2023 року.
Пояснював, що при формуванні позовної заяви до матеріалів справи було помилково долучено розрахунок вартості КТЗ, складений у межах іншої регламентної справи № 98140, який не стосується правовідносин, що є предметом розгляду у даній справі.
Водночас наявність у матеріалах справи зазначеного розрахунку не є істотним порушенням норм матеріального права та не може впливати на правильність вирішення спору по суті. Регламентна виплата у даній справі була здійснена на підставі звіту про оцінку КТЗ № 19914 від 09 грудня 2023 року, складеного ТОВ «ЕАК «Довіра», який є належним, допустимим та основним доказом щодо визначення розміру завданої шкоди.
Розрахунок суми регламентної виплати має виключно похідний, технічний характер і здійснюється на підставі зазначеного звіту про оцінку, у зв'язку з чим сам по собі не впливає на встановлення фактичних обставин справи та не може слугувати самостійною підставою для відмови в позові.
Зазначав, що звертався до відповідача з метою досудового врегулювання спору шляхом направлення листа щодо повернення боргу в порядку регресу. Зазначене поштове відправлення було надіслано простим листом через АТ «Укрпошта». Простий лист пересилається у загальному порядку, не має трек-номера для відстеження та не супроводжується видачею квитанції про його відправлення. Саме з огляду на це квитанція про оплату поштових послуг у позивача була відсутня. Разом із тим, жодним чинним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку здійснювати досудове врегулювання спору у даній категорії справ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 зазначено, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає обов'язкового досудового порядку врегулювання спору щодо виплати страхового відшкодування.
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/20002 встановлено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист, тобто обрання певного способу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказував, що в апеляційній скарзі не доведено, що суд першої інстанції неправильно тлумачив закон, або застосував закон, який не підлягав застосуванню, або не застосував закон, який підлягав застосуванню, а отже посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального права є недоведеними. Також апелянтом не доведено, у чому полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права із посиланням на конкретні пункти закону.
Наголошував, що ухвалене судом першої інстанції рішення є повним та обґрунтованим, ухвалене з урахуванням всіх обставин справи, а позивачем в апеляційній скарзі протилежного не доведено.
Вважав недоречним посилання позивача, що факт закриття провадження за ст. 22 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, адже рішенням суду ОСОБА_1 не було визнано винним, а навпаки, було звільнено від адміністративної відповідальності, і доведення цієї обставини, у випадку набрання рішенням суду законної сили, суперечить чинному законодавству відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Посилаючись на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 643/10751/16-ц, зауважував, що методика товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ не вимагає присутності винної особи при огляді, а передбачає лише його бажане повідомлення про час та місце огляду. Наголошував на відсутності цього повідомлення в матеріалах справи, вважав, що мав потребу бути присутнім при огляді, і що його не запросили на огляд навмисно.
Крім того, судом було встановлено, що в матеріалах справи міститься зобов'язуюча пропозиція ТОВ «Аудатекс Україна» визначення вартості майна, відповідно до якої вартість КТЗ в пошкодженому стані становить 8000 грн. Позивачем на користь ТОВ «Аудатекс Україна» було сплачено 999,12 грн., у призначенні платежу вказано: оплата по справі № 97360, згідно рах. НОМЕР_3 від 28 грудня 2003 року т.з. НОМЕР_2 . Однак позивачем в позові не вказано, що він користувався послугами ТОВ «Аудатекс Україна». Про те, що позивачем було залучено ТОВ «Аудатекс Україна», і судом не було встановлено та зауважено, про ці обставини апелянт не говорить та не посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та не оскаржує, адже через ТОВ «Аудатекс Україна» на аукціоні було продано пошкоджений автомобіль, ці дії скаржника призвели до того, що ОСОБА_1 не мав змоги провести незалежну експертизу та встановити дійсну вартість пошкодженого автомобіля.
Вказував, що його не було повідомлено ні про проведення експертизи та її результати, ні про продаж пошкодженого автомобіля, ця обставина позбавила його можливості, як сторону по справі, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та оскаржити звіт № 19914 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, шляхом проведення незалежної оцінки та подати до суду звіт про оцінку пошкодженого майна незалежної експертизи.
Стверджував, що позивач несе відповідальність за наявні докази у справі, і те, що на розгляд суду надано помилковий, з його слів, звіт, на підставі якого проводиться регламентне стягнення, а потім зазначення в апеляційній скарзі про неправомірність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, є неприпустимим та неповагою до суду.
Вважав недоречним посилання та роз'яснення апелянта стосовно направлення досудової вимоги простим листом, адже належне повідомлення сторони вимагає надіслання лише рекомендованого листа на дійсну адресу, і з цього приводу існує усталена судова практика.
Звертав увагу, що якщо вимога і була надіслана простим листом і була проігнорована відповідачем і повернута, що позивачем у якості доказу не надано конверт із відповідними відмітками із зазначенням причин повернення.
Відтак, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на відсутність належних доказів досудового врегулювання спору позивачем, а посилання та пояснення позивача вважав необґрунтованими та недоведеними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2023 року о 12:45 по вул. Одеській с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, на регульованому перехресті з вул. Яровою сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 та BMW, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 є власником транспортного засобу BMW д.н.з. НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а. с. 17 - 18), який станом на 06 листопада 2023 року вважався забезпеченим транспортним засобом згідно полісу № 217627098 у ТДВ «СГ «Обіріг» (а. с. 19).
Згідно витягу з сервісу перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, станом на 06 листопада 2023 року поліс на транспортний засіб Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_4 , водієм якого є ОСОБА_1 , не знайдено (а. с. 9).
10 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 06 листопада 2023 року за участю транспортних засобів Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 та BMW, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 (а. с. 11 - 13).
09 грудня 2023 року суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕАК «Довіра» на підставі договору, укладеного з МТСБУ, складено звіт № 19914 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, згідно якого вартість відновлювального ремонту КТЗ, визначена за витратним підходом, становить 342565,18 грн., ринкова вартість КТЗ, визначена за порівняльним підходом, становить 108079,02 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 148555,60 грн. (а. с. 23 - 39).
На а. с. 41 знаходиться скріншот зобов'язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), виконаної у платформі Audatex AUTOonline, згідно якої найвищою ціновою пропозицією за придбання автомобіля BMW Series 3, перша реєстрація червень 2012 року, останні 5 цифр номеру шасі НОМЕР_6 становить 8000 грн. (а. с. 41).
Згідно платіжної інструкції № 473313 від 18 січня 2024 року, МТСБУ сплачено на користь ТОВ «Аудатекс Україна» 999,12 грн., призначення платежу: оплата послуг по справі № 97630, згідно рах. № НОМЕР_3 від 28 грудня 2023 року (а. с. 43).
Згідно платіжної інструкції від 26 грудня 2023 року, МТСБУ сплатило на користь ТОВ «ЕАК «Довіра» 1600 грн. з призначенням платежу «Оплата послуг аваркома (експерта) по справі № 97630, згідно рах. № НОМЕР_7 від 09 грудня 2023 року» (а. с. 42 зворот).
Постановою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року у справі № 369/20142/23 ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, оголошено ОСОБА_1 усне зауваження, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито. Враховуючи особу порушника ОСОБА_1 , який в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні правопорушення, характер його правопорушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ст. 22 КУпАП, і обмежитись усним зауваженням (а. с. 8).
Наказом МТСБУ від 30 січня 2024 року № 3.1/1389, відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймаючи до уваги довідку № 1 від 29 січня 2024 року про розмір відшкодування шкоди (додається) та документи, надані по справі МТСБУ № 97630, наказано управлінню фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_2 100079,02 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 10).
Згідно довідки № 1 від 29 січня 2024 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, розмір підтвердженої шкоди по майну становить 100079,02 грн. (а. с. 10 зворот).
Згідно платіжної інструкції № 769388 від 30 січня 2024 року, МТСБУ виплачено на користь ОСОБА_2 100079,02 грн. виплати по справі № 97630 згідно наказу 30 січня 2024 року № 3.1/1389 (а. с. 42).
На а. с. 44 знаходиться копія претензії про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 102678,14 грн., адресованої ОСОБА_1 , згідно якої МТСБУ просило відповідача відшкодувати завдані збитки у розмірі 102678,14 грн. протягом 30 днів з дня отримання цієї претензії на вказані реквізити.
Також на а. с. 40 знаходиться копія розрахунку вартості КТЗ марки Peugeot 206 д.н.з. НОМЕР_8 , складеного посадовими особами МТСБУ у іншій страховій справі № 98140.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з недоведеністю та безпідставністю нарахованого розміру регламентної виплати позивачем у відповідача ОСОБА_1 відсутній обов'язок з відшкодування позивачу, як страховику, в порядку регресу, витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з п. 40.3 статті 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Згідно п. 30.1, 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Встановивши, що відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2023 року по справі № 369/20142/23, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідача не було визнано винним, обставина вини відповідача у ДТП не встановлена рішенням суду та не повинна доказуватися при розгляді іншої справи.
Разом із тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що закриття справи за малозначністю (ст. 22 КУпАП) не є реабілітуючою підставою, оскільки воно не заперечує факту вчинення діяння, а лише звільняє від відповідальності через його малозначність. На відміну від закриття за відсутністю складу правопорушення (ст. 247 КУпАП), малозначність передбачає наявність складу проступку, але з обмеженням лише усним зауваженням.
Малозначність є правовою оцінкою суду, коли дія формально порушує закон, але не несе серйозної суспільної небезпеки. Реабілітуючими підставами є закриття справи через відсутність події або складу правопорушення, що свідчить про незаконність притягнення до відповідальності. При закритті за малозначністю вина особи вважається встановленою, але суд обмежується усним зауваженням, що не тягне за собою штрафних санкцій.
Вищевикладені обставини не були враховані судом першої інстанції і не надано належної оцінки тому, що безпосередньо у постанові Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2023 року по справі № 369/20142/23 судом встановлено, що ОСОБА_1 06 листопада 2023 року о 12:45 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, а саме, керуючи транспортним засобом Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_4 по вул. Одеській с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, на регульованому перехресті з вул. Яровою при повороті ліворуч, не надав переваги в русі транспортному засобу BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 16.6 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, за що статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Також у справі 369/20142/23 суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується доказами, що є у матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 06 листопада 2023 року серії ААД № 131755, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 06 листопада 2023 року, рапортом поліцейського від 06 листопада 2023 року. У діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме: порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, винуватість його доведена, тому він повинен нести адміністративну відповідальність за статтею 124 КУпАП.
У постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16 (провадження № 61-28918св18), від 30 червня 2020 року у справі № 200/12295/17 (провадження № 61-6325св19), від 3 червня 2021 року у справі № 461/2217/19 (провадження № 61-9194св20) викладено правовий висновок про те, що визначення розміру майнової шкоди при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092 з відповідним змінами.
Позивачем МТСБУ на підтвердження розміру майнової шкоди, заподіяної потерпілій особі - власнику КТЗ BMW 316i д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що сталася 06 листопада 2023 року, надано звіт № 19914 від 09 грудня 2023 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Довіра», проведення оцінки доручено оцінювачу ОСОБА_3 , який має вищу освіту, кваліфікацію оцінювача дорожніх транспортних засобів (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача АК № 097665 від 13 жовтня 2000 року, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду Державного майна України № 1946 від 16 серпня 2002 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 7769-ПК від 23 вересня 2020 року), що підтверджується відповідними свідоцтвами (а. с. 39).
В описовій частині звіту зазначено, що під час проведення оцінки використовувались Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092 зі змінами, періодичний довідник «Бюлетень автотоварознавця» № 131 ІОЦ «СЕУ», 2023 р., ліцензований програмно-технічний комплекс із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів з використанням рекомендованих нормативів заводу виробника та цін на запасні частини, що рекомендовані імпортером AudaNet, Audatex, 2022 р., інформація з мережі Інтернет з використанням сторінок http://infocar.ua, httрs://exist.ua, http://bank.gov.ua тощо.
Отже, наданий позивачем звіт № 19914 від 09 грудня 2023 року є належним та допустимим доказом розміру майнової шкоди при настанні страхового випадку.
Встановивши, що у звіті експерта відсутні фото пошкоджених запчастин, а містяться тільки фото загального виду, що ставить під сумнів вартість матеріального збитку, визначеного у Звіті вих. № 19914 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно п.п. «є» п. 4.4 розділу ІV «Вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів» Методики, у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація: додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки.
Таким чином, зазначеним вимогам п.п. «є» п. 4.4 розділу ІV «Вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів» Методики звіт № 19914 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складений 09 грудня 2023 року суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕАК «Довіра» на підставі договору, укладеного з МТСБУ, відповідає.
Відзначаючи, що всупереч п. 5.2. Методики відповідач не запрошувався позивачем на огляд автомобіля оцінювачем, і в матеріалах справи відсутня копія виклику експерта та відсутній підпис відповідача у протоколі огляду транспортного засобу від 30 листопада 2023 року, суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно з пунктом 5.2 зазначеної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби, і відповідні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 645/2553/15-ц (провадження № 61-27280св18) 23 листопада 2020 року у справі № 643/10751/16-ц (провадження № 61-17704св19) та інших.
Крім того, доводи ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що його не було викликано для проведення огляду колісного транспортного засобу для проведення автотоварознавчої експертизи, не є обґрунтованими, оскільки відповідач не навів об'єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у звіті розрахунків.
Зазначивши, що МТСБУ відшкодувало шкоду у розмірі 100079,02 грн. потерпілому, але не доведена правомірність нарахування заподіяної шкоди, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок з метою визначення розміру регламентної виплати, проведений у іншій страховій справі № 98140 на підставі звіту № 138/М/2023 від 07 грудня 2023 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Peugeout 206 д.н.з. НОМЕР_8 , в зв'язку з чим суд дійшов висновку про неправомірність нарахування та стягнення у порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, суд першої інстанції залишив поза увагою, що регламентна виплата позивачем МТСБУ здійснювалась на підставі звіту № 19914 від 09 грудня 2023 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику BMW д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 та на підставі наказу МТСБУ від 30 січня 2024 року № 3.1/1389 по страховій справі № 97630, яким наказано управлінню фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_2 100079,02 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Апеляційний суд враховує та погоджується з доречними доводами апеляційної скарги, що розрахунок суми регламентної виплати має виключно похідний, технічний характер, здійснюється на підставі зазначеного звіту про оцінку, у зв'язку з чим сам по собі не впливає на встановлення фактичних обставин справи та не може слугувати самостійною підставою для відмови в позові.
Факт здійснення регламентної виплати МТСБУ на користь потерпілої особи ОСОБА_2 по страховому випадку (справі) № 97630 у розмірі 100079,02 грн. підтверджується платіжною інструкцією від 30 січня 2024 року № 769388.
Встановивши, що в матеріалах справи наявна зобов'язуюча пропозиція ТОВ «Аудатекс Україна» визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), відповідно до якої вартість КТЗ в пошкодженому стані становить 8000 грн., і позивачем на користь ТОВ «Аудатекс Україна» було сплачено 999,12 грн., однак позивачем у позові не вказано, що він користувався послугами ТОВ «Аудатекс Україна», суд першої інстанції не врахував, що про понесення зазначених витрат в розмірі 999,12 грн., які підтверджуються платіжною інструкцією від 18 січня 2024 року № 477713, а також витрат у розмірі 1600 грн. за оплату послуг аваркома (експерта) по справі № 97630, згідно рах. № 19914 від 09 грудня 2023 року, тз. НОМЕР_9 , що підтверджуються платіжною інструкцією від 26 грудня 2023 року № 979825, в загальному розмірі 2599,12 грн., позивач повідомляє у позові як про витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Звертаючи увагу на відсутність належних доказів досудового врегулювання спору позивачем, так як останнім не надано доказів надсилання відповідачу претензії, суд першої інстанції не врахував, що положення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, згідно якого позовна заява має містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, не покладає на позивача обов'язок надавати докази на підтвердження вжиття заходів досудового врегулювання.
Крім того, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вжиття заходів обов'язкового досудового порядку урегулювання спору не передбачено.
За даних обставин висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є передчасними та помилковими, зроблені в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, таке судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд виходить із того, що оскільки МТСБУ здійснило за ремонт автомобіля BMW д.н.з. НОМЕР_2 регламентну виплату в сумі 100079,02 грн., що разом з витратами на розгляд справи у вигляді оплати послуг аваркома (експерта) в розмірі 1600 грн. та оплати послуг ТОВ «Аудатекс Україна» в розмірі 999,12 грн. за визначення утилізаційної вартості транспортного засобу складає 102678,14 грн., і оскільки відповідач ОСОБА_1 є особою, винною у заподіянні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої зазначений транспортний засіб було пошкоджено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню в порядку регресу понесені МТСБУ витрати.
Заперечуючи проти висновку звіту № 19914 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності 09 грудня 2023 року на замовлення позивача, відповідач не звернувся до суду з клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи, і таким чином не спростував розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що є його процесуальним обов'язком.
Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що через ТОВ «Аудатекс Україна» на аукціоні було продано пошкоджений автомобіль, і ці дії скаржника призвели до того, що ОСОБА_1 не мав змоги провести незалежну експертизу та встановити дійсну вартість пошкодженого автомобіля, не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, та відхиляються апеляційним судом.
Оскільки доказів на спростування звіту, наданого стороною позивача, відповідачем суду не надано, за таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги МТСБУ про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування, із прийняттям нової постанови про задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача 102678,14 грн. витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат і стягує з ОСОБА_1 на користь МТСБУ судовий збір у розмірі 3028 грн., сплачений ним за подання позову, та 4242 грн. за подання апеляційної скарги, разом 7270 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ Русанівський бульвар 8 код ЄДРПОУ 21647131) 102678,14 грн. витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, а також судовий збір в розмірі 7270 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.