Апеляційне провадження № 22-ц/824/6157/2026
Справа № 758/18722/25
Іменем України
25 березня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Подільського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Захарчук С.С. в м. Київ 16 грудня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою; встановити юридичний факт неправильності актового запису про народження ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) № 2479 від 05 серпня 1953 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського управління юстиції у м. Києві, а саме невірного зазначення дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_3 » замість правильного « ІНФОРМАЦІЯ_4 », не зазначення по батькові дитини « ОСОБА_5 », не зазначення місця народження дитини «УРСР, м. Київ»; внести зміни в актовий запис № 2479 від 05 серпня 1953 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського управління юстиції у м. Києві, вказавши дату народження ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) - ІНФОРМАЦІЯ_4 , доповнивши по батькові дитини « ОСОБА_5 », доповнивши місце народження дитини «УРСР, м. Київ».
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року у відкритті провадження відмовлено.
Заявник ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на передчасність та необґрунтованість ухвали, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що після отримання відмови - висновку № 308 про внесення змін до актового запису цивільного стану від Солом'янського відділу ДРАЦС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), ОСОБА_1 звернулася до Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із електронним зверненням від 03 жовтня 2025 року, в якому повідомила про відмову та просила розібратися із цією ситуацією.
Проведеною Центральним відділом перевіркою виявлено актовий запис № 2479 про народження ОСОБА_4 , складений 05 вересня 1953 року Солом'янським відділом ДРАЦС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому, до внесення змін, були такі відомості: дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , графи про батьків не заповнені. 24 січня 1956 року Солом'янським відділом ДРАЦС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на підставі актового запису № 4 про усиновлення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 24 січня 1956 року цим же відділом, було змінено прізвище та ім'я дитини на ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено без змін, графи, що містять відомості про батьків, доповнено: батько - ОСОБА_8 , мати ОСОБА_9 , та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .
У відповідь на звернення ОСОБА_1 . Центральний відділ ДРАЦС Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначив, що ОСОБА_1 має право на звернення до суду з метою встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою. Враховуючи таку відповідь, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав, натомість від суду отримала відмову у відкритті провадження, що позбавило заявницю можливості взагалі вирішити її проблему, чим було порушено право заявниці на доступ до правосуддя.
Пояснювала, що для неї встановлення факту, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою, має юридичне значення для реалізації прав, зокрема щодо підтвердження особи, її прав та обов'язків, а чинним законодавством не передбачено іншого досудового порядку встановлення такого факту. Відповідно і орган РАЦС відмовляється підтверджувати даний факт, а тому відмова суду у відкритті провадження порушує ст. 4 ЦПК України, ст. 55, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Повідомляла, що 17 червня 2025 року звернулась до Солом'янського відділу ДРАЦС у м. Києві, щоб отримати дублікат свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 грудня 1953 року, оскільки вона його втратила. 07 серпня 2025 року ОСОБА_1 отримала від заінтересованої особи відповідь на свою заяву - висновок № 308 про внесення змін до актового запису цивільного стану. Заявниці було відмовлено у видачі дублікату свідоцтва про народження, оскільки, як з'ясувалося із висновку № 308, в її актовому записі про народження існують розбіжності. Таким чином, через ці розбіжності ОСОБА_1 не змогла отримати дублікат свідоцтва про народження, заінтересованою особою їй було відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження, оскільки неможливо встановити, що у вказаному актовому записі була допущена помилка.
Заінтересованою особою було вказано, що відмова у внесенні змін до актового запису цивільного стану може бути оскаржена в судовому порядку.
Вказувала, що відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, чим порушив право заявниці на судовий захист, гарантоване ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначала, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі лише у разі, якщо заява очевидно не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Однак така підстава не може застосовуватися формально, без з'ясування характеру заявлених вимог та їх правової мети.
Наголошувала, що вимоги заявниці безпосередньо спрямовані на захист її цивільних прав та не можуть бути реалізовані без судового рішення.
Вказувала, що посилання суду першої інстанції на те, що питання внесення змін до актового запису вирішується органом ДРАЦС, є формальним та не враховує, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» орган ДРАЦС вносить зміни до актових записів лише за наявності достатніх правових підстав, а у разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку.
Підсумовувала, що відсутність судового рішення фактично позбавляє заявницю можливості реалізувати своє право, що свідчить про наявність підстав для судового розгляду справи в порядку окремого провадження.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою; встановити юридичний факт неправильності актового запису про народження ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) № 2479 від 05 серпня 1953 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського управління юстиції у м. Києві, а саме невірного зазначення дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_3 » замість правильного « ІНФОРМАЦІЯ_4 », не зазначення по батькові дитини « ОСОБА_5 », не зазначення місця народження дитини «УРСР, м. Київ»; внести зміни в актовий запис № 2479 від 05 серпня 1953 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського управління юстиції у м. Києві, вказавши дату народження ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) - ІНФОРМАЦІЯ_4 , доповнивши по батькові дитини « ОСОБА_5 », доповнивши місце народження дитини «УРСР, м. Київ».
Заяву мотивувала тим, що вона була усиновлена ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про що дізналась нещодавно. Ймовірно, що після усиновлення її батькам було видано свідоцтво про народження НОМЕР_1 , де було вказано, що вона - ОСОБА_10 , її батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження м. Київ, УРСР, дата видачі 25 грудня 1953 року, про що зроблено відповідний запис № 2479. Це свідоцтво про народження в заявниці було донедавна, але з незрозумілих причин було втрачено/загублено, тому вона хотіла відновити його та отримати дублікат документу.
В подальшому в усіх документах, які видавалися на її ім'я, вказувалась дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 .
17 червня 1925 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського відділу ДРАЦС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), щоб отримати дублікат свідоцтва про народження, оскільки його оригінал вона втратила.
07 серпня 2025 року ОСОБА_1 отримала від заінтересованої особи відповідь на свою заяву - висновок № 308 про внесення змін до актового запису цивільного стану, яким їй було відмовлено у видачі дублікату свідоцтва про народження, оскільки, як з'ясувалось із висновку № 308, в її актовому записі про народження існують розбіжності: дата народження заявниці в актовому записі про народження вказана ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не ІНФОРМАЦІЯ_4 . як в усіх її документах; немає інформації по батькові дитини, хоча в усіх своїх документах заявниця вказується по батькові « ОСОБА_5 »; немає інформації про місце народження. хоча в усіх документах заявниці вказано «Україна, м. Київ».
Таким чином, через ці розбіжності ОСОБА_1 не змогла отримати дублікат свідоцтва про народження, заінтересованою особою їй було відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження, оскільки неможливо встановити, що у вказаному актовому записі була допущена помилка.
Після отримання заявницею відмови - висновку № 308 вона звернулася до Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із електронним зверненням від 03 жовтня 2025 року. в якому повідомила про вищевказану відмову і просила розібратися в цій ситуації.
Проведеною ДРАЦС Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перевіркою виявлено актовий запис № 2479 про народження ОСОБА_4 , складений 05 вересня 1953 року Солом'янським відділом ДРАЦС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому, до внесення змін, були такі відомості: дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , графи про батьків не заповнені. 24 січня 1956 року Солом'янським відділом ДРАЦС на підставі актового запису № 4 про усиновлення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 24 січня 1956 року цим же відділом, було змінено прізвище та ім'я дитини на ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 залишена без змін, графи, що містять відомості про батьків, доповнено: батько ОСОБА_8 , мати ОСОБА_9 , та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Представником ОСОБА_1 було отримано відповідь від Солом'янського відділу РАЦС від 28 жовтня 2025 року на адвокатський запит, в якій вказано, що у відділі на зберіганні не перебуває жодних документів щодо зміни дати народження ОСОБА_10 .
У відповідь на звернення ОСОБА_1 . Центральний відділ ДРАЦС Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначив, що ОСОБА_1 має право на звернення до суду з метою встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою.
Тобто з вищезазначеного випливає, що заявниця при народженні ймовірно в липні 1953 року була залишена біологічними батьками, про яких нічого не відомо. Надалі вона стала вихованкою будинку дитини № 3 в с. Ворзель , де її назвали ОСОБА_7 та вказали дату народження ІНФОРМАЦІЯ_3 (ймовірно, коли дитину знайшли та передали до дитячого будинку). Після того, як заявницю усиновили, її назвали ОСОБА_10 .
Лише 24 січня 1956 року в її актовий запис № 2479 було внесено зміни, якими було змінено прізвище та ім'я дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_4 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 залишена без змін, графа про батьків доповнена: батько ОСОБА_8 , мати ОСОБА_9 .
Вважала, що саме заінтересованою особою було допущено помилки в її актовому записі № 2479 (не довнесено всі необхідні дані в актовий запис), через що вона наразі вимушена звернутися до суду. Заявниці досі невідомо, як її батьки отримали свідоцтво про народження, видане заінтересованою особою на ім'я ОСОБА_10 , у якому була вказана дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , це свідоцтво в неї було. але загубилось, залишилась його копія, яка надається суду, з якої вбачається, що там внесені всі дати і про дату народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , по батькові « ОСОБА_5 », інформація про місце народження «УССР, м. Київ», а заінтересована особа заперечує наявність цих даних в актовому записі № 2479.
Вказувала, що була вихованкою будинку дитини № 3 в с. Ворзель , та припускає. що якісь архівні документи щодо її народження, зміни дати народження могли бути знищені і під час окупації Київської області в 2022 році. ОСОБА_1 не може з'ясувати ці обставини у батьків, оскільки вони померли. Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 в заявниці була все її свідоме життя і в усіх її документах вказана саме ця дата.
До заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, додано зокрема копії листів Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29 жовтня 2025 року, якими ОСОБА_1 та її представнику роз'яснено право на звернення до суду з метою встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою (а. с. 25 - 26).
Відмовляючи у відкритті провадження ухвалою від 16 грудня 2025 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що вимога заявниці про встановлення факту того, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою, тобто вимога про встановлення тотожності особи, судами не встановлюється, а вимоги про встановлення факту неправильності актового запису про народження № 2479 від 05 серпня 1953 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського управління юстиції у м. Києві та про внесення змін до вказаного актового запису не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.
Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися з такими висновками, враховуючи наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 викладено правовий висновок, згідно якого справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21), від 25 січня 2024 року у справі № 335/4497/23 (провадження № 61-12264св23).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Порядок внесення змін в записи актів громадянського стану передбачений Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.
Стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачає, що внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану. Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду.
Згідно п. 2.13.1 Правил № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
У постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20, від 13 березня 2024 року у справі № 568/879/23 зазначено, що в разі, коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно до положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20 роз'яснено що «у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, що «ОСОБА_1» та «ОСОБА_2» є однією і тією ж особою, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для задоволення заяви з огляду на те, що юридичний факт про встановлення тотожності особи за законом не підлягає судовому розгляду.
При цьому, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах, зокрема, факт що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України».
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , у якій вона просила встановити факт неправильності актового запису про народження, суд першої інстанції не застосував вищенаведені положення Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, які підлягали застосуванню, а також не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20, від 13 березня 2024 року у справі № 568/879/23, і дійшов передчасного та помилкового висновку, що порушене ОСОБА_1 питання про встановлення факту неправильності актового запису про народження вирішується питання вирішуються органом, який видав документ.
Також суд першої інстанції не звернув уваги, що ОСОБА_1 вже зверталася до Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для вирішення питання щодо отримання дублікату свідоцтва про народження, та отримала відповіді від 29 жовтня 2025 року, якими ОСОБА_1 та її представнику роз'яснено право на звернення до суду з метою встановлення факту, що має юридичне значення (а. с. 25 - 26).
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим, відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині вимог про встановлення факту тотожності особи, а саме що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж особою, суд першої інстанції діяв відповідно до положень цивільного процесуального закону, оскільки встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, що відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України та правовим висновкам Верховного Суду з даного питання.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі правильності висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують, і заявником не наведено належного обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20, від 13 березня 2024 року у справі № 568/879/23.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 в цілому у відкритті провадження за її заявою помилково та передчасно, не з'ясувавши питання про наявність підстав про відкриття провадження у справі в частині вимог про встановлення факту неправильності актового запису про народження і відмовивши у відкритті провадження лише в частині вимог про встановлення факту тотожності особи.
Таким чином, вимоги п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, не можна вважати в повній мірі дотриманими судом першої інстанції.
Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, та з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.