18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваної ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 09 лютого 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 09.02.2026 року задоволено клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 05.04.2026.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваній ОСОБА_6 заставу у розмірі 7513 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 25 003 264 гривень.
У разі внесення застави, зобов'язано підозрювану ОСОБА_6 прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 05.04.2026 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатись із м. Києва без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києва та Київській області свій
Справа № 757/7367/26 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2530/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та застосувати щодо підозрюваної більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Апелянт зазначав, що слідчий суддя не обґрунтував належним чином існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не навів аналізу кожного з ризиків та не навів конкретних обставин, які б свідчили про наміри підозрюваної на вчинення таких дій.
Слідчий суддя не навів жодного мотивованого обґрунтування, чому до підозрюваної ОСОБА_11 не може бути застосований інший, менш суворий запобіжний захід.
Визначений судом розмір застави у сумі 25 003 264 гривень є завідомо непомірним та таким, що не відповідає принципу пропорційності.
Крім того, на ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_11 , в якій він просив скасувати ухвалу слідчого сутті та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту або застави у розмірі 998 400 гривень.
Апелянт зазначав, що стороною обвинувачення не конкретизовано, які саме дії вчинила ОСОБА_11 в якості пособника, якими порадами, вказівками вона сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками; які саме засоби чи знаряддя надала; які усунула перешкоди для вчинення кримінального правопорушення.
У повідомленні про підозру ОСОБА_6 згадується декілька разів, без наведення обґрунтування, в чому полягає кримінальна караність її дій.
Стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження вчинення дій ОСОБА_6 у формі прямого умислу.
Крім того, у інкримінованому ОСОБА_6 кримінальному правопорушенні немає спричиненої матеріальної шкоди, а посилання сторони обвинувачення на завдання збитків АТ «Мегабанк» в сумі 204 110 100 грн. є безпідставними та необґрунтованими.
Фактично основним доводом клопотання є тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину та можлива міра покарання, що суперечить принципу презумпції невинуватості особи.
Слідчим суддею не враховано вік та стан здоров'я підозрюваної, якій 49 років, вона має вікові захворювання та на постійній основі приймає відповідні ліки.
ОСОБА_11 раніше не судима,має міцні соціальні зв'язки, заміжня, має доньку, яка на даний час є вагітною та потребує постійної підтримки та
допомоги своєї матері; має батька та матір, які є особами похилого віку та пенсіонерами; має постійне місце проживання у м. Києві та офіційне місце роботи.
Доходи родини ОСОБА_11 не дозволяють їй сплатити визначену слідчим суддею заставу в сумі 25 003 264 грн.
Крім того, апелянт посилався на відсутність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
18.03.2026 у судовому засіданні захисник ОСОБА_7 надав доповнення до апеляційної скарги, в яких він вказував на те, що викладені в ухвалі ризики зазначені без належного фактичного підґрунтя та індивідуальної конкретизації.
Тяжкість потенційного покарання, яке загрожує підозрюваній, не може сама по собі бути достатньою підставою для застосування чи продовження тримання під вартою.
Стороною обвинувачення не конкретизовано, з ким саме ОСОБА_6 заборонено спілкування, що на думку захисника ОСОБА_7 нівелює наявність ризику незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів.
Крім того, у судовому засіданні під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 зазначив про невірно вказані в ухвалі слідчого судді відомості про місце роботи ОСОБА_6 , оскільки остання працює головним юрисконсультом АТ «ПУМБ», а не головним юрисконсультом АТ «КОМІНДБАНК», як зазначено слідчим суддею.
У судове засідання захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , не прибув, про дату, час та місце розглядуапеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника ОСОБА_8 , який не прибув в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 та апеляційної скарги з доповненнями захисника ОСОБА_7 , вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019221430000469 від 25.11.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч.4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України.
05.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у пособництві в розтраті чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
06.02.2026 заступник керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в сумі 9000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 29 952 000 гривень, та покладенням на підозрювану ОСОБА_6 , у разі внесення застави, таких обов'язків:
- прибувати до слідчих групи та прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019221430000469 від 25.11.2029 за першою вимогою;
- не відлучатися з м. Києва, в якому вона мешкає, без дозволу слічого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до органів Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування (поза проведенням процесуальних дій) зі свідками, експертами, спеціалістами, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні №42019221430000469 від 25.11.2019;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2026 задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 05.04.2026.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваній ОСОБА_6 заставу у розмірі 7513 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 25 003 264 гривень.
У разі внесення застави, зобов'язано підозрювану ОСОБА_6 прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 05.04.2026 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатись із м. Києва без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києва та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченого частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченого статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні нею кримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи обставини, тяжкість, ступінь суспільної небезпеки та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваної, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбаченого ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у інкримінованому їй кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочину», а особлива тяжкість деяких злочину може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
При цьому, застосувавши до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані про особу підозрюваної, її майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про можливість визначення підозрюваній застави у розмірі, який складає 7 513 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 25 003 264 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційних скарг про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_12 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисників в апеляційній скарзі про те, що зібрані у справі докази не підтверджують причетність ОСОБА_6 до інкримінованого їй злочину та наявність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, посилання на відсутність у діях ОСОБА_6 умислу, та відсутність спричиненої матеріальної шкоди інкримінованим їй злочином, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність долучених до клопотання слідчого доказів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу.
Посилання захисників на те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилання захисників про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваної ОСОБА_6 є необгрунтованими, оскільки з урахуванням конкретних обставин інкримінованого підозрюваній злочину, а також даних про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава у виді 7513 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 25 003 264 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання захисника ОСОБА_7 на те, що слідчим суддею не враховано вік та стан здоров'я підозрюваної, а також те, що вона раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, заміжня, має сім'ю, яка потребує її підтримки та допомоги, має офіційне місце роботи та постійне місце проживання у м. Києві, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваної, у випадку застосування щодо неї більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, доводи захисника ОСОБА_7 про помилкове зазначення слідчим суддею посади і місця роботи підозрюваної не можуть бути підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, натомість вказують на фактично допущену в судовому рішенні описку, яка може бути виправлена слідчим суддею у порядку ст. 379 КПК України.
Інші доводи апеляційних скарг захисників висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 09 лютого 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3