1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 березня 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, українця, громадянина України, директора ТОВ «ВНК Україна», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у тому АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,-
за участі: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого міжвідомчої СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та обрано підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У разі після затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Не погоджуючись із таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Звертає увагу на те, що матеріали, надані стороною обвинувачення, не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість повідомлення про підозру, а саме подію кримінального правопорушення або причетність ОСОБА_6 до його вчинення.
Окрім того, вказує, що ці обставини вже були предметом судового розгляду у компетентному суді України, зокрема рішенням Господарського суду Закарпатської області встановлено факт договірних правовідносин та перерахування коштів у межах виконання умов договору, а також факт порушень договірних зобов'язань іноземним контрагентом.
Відтак, на переконання апелянта, за своїм фактичним становищем у цих правовідносинах ОСОБА_6 є особою, права якої були порушені невиконанням договірних зобов'язань.
Наголошує, що прокурором до клопотання не долучено жодного документа, який б підтверджував факт оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук.
Разом із тим, зазначає, що органом досудового розслідування не вжито всіх необхідних процесуальних заходів для встановлення місцезнаходження особи.
Зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували чинність строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а прокурором не надано процесуальних документів, які передували постанові про відновлення досудового розслідування, зокрема документи про початок перебігу строку досудового розслідування, підстави та дату його попереднього зупинення, а також загальну тривалість строку до моменту його зупинення.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 21 жовтня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100120000195, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
06 листопада 2025 року, ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого, ч. 5 ст. 190 КК України.
14 листопада 2025 року слідчим у кримінальному провадженні у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування та суду, а також у зв'язку з тим, що місце знаходження останнього невідоме винесено постанову про оголошення підозрюваного в розшук та зупинення досудового розслідування.
20 листопада 2025 року ОСОБА_6 , оголошено в міжнародний розшук.
06 лютого 2026 року слідчий міжвідомчої СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року клопотання задоволено та обрано підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що наведені в клопотанні доводи перевірено слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, заслухано доводи прокурора та позицію захисника, з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Чинним кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особу, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошено у міжнародний розшук.
Зокрема, відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 слідчий суддя дослідив клопотання про обрання запобіжного заходу і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що наведені у них обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, викладених у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Наданому етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обгрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, колегія суддів при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190КК України за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Доводи сторони захисту, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість повідомлення про підозру, колегія суддів вважає непереконливими. На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Зокрема, наявні в матеріалах провадження, докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися і фактично переховується від органів досудового розслідування, з урахуванням оголошення його в міжнародний розшук.
З огляду на викладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя з дотриманням вимог ч. 6 ст. 193 КПК України обрав підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід є необхідним у даному випадку для виконання завдань кримінального провадження.
Також, слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування (а.с. 233-238 т. 1).
Відтак, доводи захисника щодо того прокурором до клопотання не долучено жодного документа, який б підтверджував факт оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявна постанова про оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_6 (а.с. 233-238 т. 1).
Доводи про те, що ці обставини вже були предметом судового розгляду у компетентному суді України, а також рішенням Господарського суду Закарпатської області встановлено факт договірних правовідносин та перерахування коштів у межах виконання умов договору, а також факт порушень договірних зобов'язань іноземним контрагентом підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не вжито всіх необхідних процесуальних заходів для встановлення місцезнаходження особи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. На переконання колегії суддів, органом досудового розслідування вжито всі необхідні заходи для встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 .
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, захисника не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу.
При цьому, слід зазначити, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
За таких обставин, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи як на території України, так і за її межами, здійснюється доставка особи до місця кримінального провадження, а також ухвалюється рішення про застосування запобіжного заходу або екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Єдиний унікальний № 758/1916/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадженя № 11-сс/824/2941/2026 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України