справа №757/15263/24 Головуючий у І інстанції - Ільєва Т.Г.
апеляційне провадження №22-ц/824/1620/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
03 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє вимог: ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння
установив:
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє вимог: ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що ним у 2018 році на підставі договорів купівлі - продажу було придбано дві квартири та два машиномісця у м. Києві, а саме:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 28 серпня 2018 року, укладеним між позивачем та гр. ОСОБА_4 , який посвідчений ПН КМНО Козаренко О.С.
Даний договір купівлі-продажу квартири було зареєстровано в реєстрі за №622.
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 28 серпня 2018 року, укладеним між позивачем та гр. ОСОБА_5 , та посвідченим ПН КМНО Козаренко О.С.
Даний договір купівлі-продажу квартири було зареєстровано в реєстрі за №624.
- машиномісце за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Договором купівлі-продажу машиномісця від 18 лютого 2020 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Будспецсервіс», який посвідченим ПН КМНО Золотухіною О.М.
Даний договір купівлі-продажу машиномісця було зареєстровано в реєстрі за №№429, 430.
- машиномісце за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Договором купівлі-продажу машиномісця 18 лютого 2020 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Будспецсервіс», який посвідчений ПН КМНО Золотухіною О.М.
Даний договір купівлі-продажу машиномісця було зареєстровано в реєстрі за №№426, 427.
30 вересня 2021 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено довіреність на уповноваження останнього бути представником ОСОБА_8 з питань управління, користування, нагляду та здачі в оренду (найм) належних йому квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , та належних йому машиномісць АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 на умовах за його розсудом (без права відчуження).
Разом з цим, позивачу 08 серпня 2022 року стало відомо, що належні йому квартири та машиномісця продані іншим особам.
У зв'язку із цим, 18 серпня 2022 року позивач особисто звернувся до Печерського УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
У заяві ОСОБА_2 повідомив, що 29 липня 2022 року невідома йому особа шахрайським шляхом заволоділа квартирами АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 та машиномісцями АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 , які належали йому на підставі зазначених вище договорів купівлі-продажу.
19 серпня 2022 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12022100060000973 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою 4 статті 190 КК України.
Так, у межах кримінального провадження стало відомо, що відчуження зазначених об'єктів нерухомості відбулось ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 , на підставі Довіреності посвідченої ПН КМНО Гончар Г.В. 26 липня 2022 року за реєстровим №903, яка видана в порядку передоручення з довіреності, посвідченої Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 22 червня 2022 року за реєстровим №6542 про ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на здійснення всіх і будь-яких дій, і оформлення всіх і будь-яких угод необхідних для продажу будь-якого належного ОСОБА_10 нерухомого майна, що знаходиться на території України.
В матеріалах кримінального провадження знаходиться невідомий ОСОБА_10 документ - довіреність від 08 липня 2021 року, яка є нотаріальним перекладом довіреності, посвідченої Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та переклад апостилю.
З тексту відповідного документу видно, що це є ніби-то нотаріальним перекладом довіреності, посвідченої Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 22 червня 2022 року за реєстровим №6542, про яку зазначалося вище.
Втім, позивач вказує, що незрозумілим є неспівпадіння дат на нотаріальному перекладі та у вказаній вище довіреності.
Так, зазначає, що він, ОСОБА_2 не перебував у місті Лондон, ані 08 липня 2021 року, а ні 22 червня 2022 року і ніколи не звертався до державного нотаріуса м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Мухаммад М. Карім з метою укладення довіреності на здійснення всіх і будь-яких дій, і оформлення всіх і будь-яких угод необхідних для продажу будь-якого належного ОСОБА_10 нерухомого майна, що знаходиться на території України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також не уповноважував його на вчинення дій щодо передоручення повноважень іншим особам, зазначене підтверджується копією паспорту позивача.
Таким чином, позивач стверджує, що приватному нотаріусу Кирик О.А. для посвідчення договорів купівлі-продажу квартир та машиномісць було надано підроблений документ - довіреність посвідчену ПН КМНО Гончар Г.В., яка являє собою передоручення на підставі підробленого документу - довіреності посвідченої Мухаммад М. Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 22 червня 2022 року за реєстровим №6542.
Всі ці обставини призвели до того, що належні ОСОБА_10 квартири та машиномісця вибули із його володіння та на сьогоднішній день перебувають у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Чечельницьким РВ УМВС України у Вінницькій області від 24 червня 2009 року, де на сторінці 8 є відмітка про те, що останній має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорту, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 , що підтверджується наданими нотаріусом договорами купівлі-продажу квартир та машиномісць.
Відтак, позивач стверджує, що ОСОБА_2 не продавав ані квартири, ані машиномісця та не уповноважував на представництво своїх інтересів ОСОБА_11 , не надавав своєї згоди на уповноваження ОСОБА_3 , адже зазначеної вище довіреності ніколи не видавав та не підписував, присутнім у нотаріуса не був, волю на укладення таких правочинів не проявляв.
Крім того, позивач не знайомий ані з ОСОБА_11 , ані з ОСОБА_3 та ніколи їх не бачив.
ОСОБА_2 є потерпілим в кримінальному провадженні щодо вчинення відносно нього протиправних дій (шахрайства) та незаконного відчуження належних йому квартир та машиномісць.
Зокрема, позивач вказує, що з матеріалів досудового розслідування, зареєстрованого в ЄРДР №12022100060000973 від 19 серпня 2022 року, стало відомо, що ОСОБА_11 та ОСОБА_3 на час вчинення зазначених вище угод загубили свої паспорти.
В протоколі допиту ОСОБА_11 міститься інформація, що він не знає ніякого ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , ніколи не був у державного нотаріуса м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Мухаммад М Каріма та у ПН КМНО Гончар Г.В.
З протоколу допиту ОСОБА_3 відомо, що вона у свою чергу не знає нікого на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , ніколи не була у ПН КМНО Гончар Г.В. та ОСОБА_12 .
Таким чином, оскільки позивач не відчужував вказані квартири та машиномісця будь-якій особі у будь-який спосіб, останній звернувся до суду з позовом про витребування зазначених об'єктів нерухомості від ОСОБА_1 , з огляду на той факт, що він є останнім відомим набувачем усіх чотирьох об'єктів нерухомості, що є предметом цієї позовної заяви.
Просив суд, витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 нерухоме майно на користь ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце за № НОМЕР_2 в підземному паркінгу, поверх: підвал 1, в літ. А будинку АДРЕСА_11 , машиномісце за № НОМЕР_3 в підземному паркінгу, поверх: підвал 1, в літ. А будинку АДРЕСА_11 .
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року, задоволено вказаний вище позов.
Витребувано у ОСОБА_1 нерухоме майно на користь ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , машиномісце за № НОМЕР_2 в підземному паркінгу, поверх: підвал 1, в літ. А будинку АДРЕСА_11 , машиномісце за № НОМЕР_3 в підземному паркінгу, поверх: підвал 1, в літ. А будинку АДРЕСА_11 .
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована.
Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину та зловживання правом.
Поряд з цим, предметом цього судового спору не є визнання правочинів (довіреностей та договорів купівлі-продажу) недійсними.
Звертає увагу на те, що позивач стверджував, а суд прийняв до уваги те, що: «приватному нотаріусу Кирик О.А. для посвідчення договорів купівлі-продажу квартир та машиномісць було надано підроблений документ - довіреність посвідчену ПН КМНО Гончар Г.В., яка являє собою передоручення на підставі підробленого документу - довіреності посвідченої Мухаммад М. Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 22 червня 2022 року за реєстровим № 6542».
Однак, вказані доводи не доведені позивачем належними доказами, зокрема, ним не заявлялося про проведення відповідних почеркознавчих експертиз на підтвердження його доводів про підробленість документів.
Крім цього, суд першої інстанції взяв до уваги протоколи допитів свідків без здійснення безпосереднього допиту таких свідків в судовому засіданні, що є порушенням норм процесуального права.
Просив скасувати заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, в обґрунтування доводів якого зазначив, що доводи відповідача є безпідставними, а обраний Позивачем спосіб захисту відповідає вимогам ст.ст. 387, 388 ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду, яка прямо вказує, що саме витребування майна з чужого незаконного володіння є належним і ефективним способом захисту порушеного права власності.
Посилається і на те, що відповідач, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що Позивачем не спростовано презумпцію правомірності правочинів, а саме довіреності, посвідченої ПН КМНО Гончар Г. В., яка являє собою передоручення на підставі довіреності від 22 червня 2022 року, посвідченої Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та переклад апостилю.
Так, Відповідач вважає, що Позивачем не надано доказів, а матеріали, надані нотаріусами не містять таких доказів, які підтверджують недійсність вказаних довіреностей.
Зокрема, спираючись при цьому на незаявлення Позивачем проведення відповідних почеркознавчих експертиз на підтвердження доводів про підробленість документів, та посилаючись при цьому на судову практику, що не є релевантною.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутній оригінал довіреності за реєстровим №6542 від 22 червня 2022 року, посвідченої Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
При цьому Відповідач не вказує про наявність в його розпорядженні чи розпорядженні інших осіб вказаного документу, що свідчить про фактичну неможливість проведення експертизи.
Позивач стверджує, що такої довіреності не існує і не може існувати.
У доданій до матеріалів справи, зазначеної ніби-то копії нотаріального перекладу довіреності вказано дату посвідчення - 08 липня 2021 року, тоді як у копії довіреності за реєстровим №6542, посвідченої Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії вказано дату посвідчення - June 22, 2022, що в перекладі з англійської на українську мови означає - 22 червня 2022 року, і що не відповідає нотаріальному перекладу.
Такий факт на думку позивача, свідчить про істотні розбіжності, які ставлять під сумнів справжність вказаних довіреностей.
Звертає увагу суду на те, що проведення почеркознавчої експертизи чи дослідження можливе тільки за оригіналами документів, де наявні підписи (зразки почерку), що підлягають дослідженню.
Така обставина унеможливлює проведення Позивачем відповідної експертизи за копіями документів.
Отже, об'єктивна потреба у призначенні експертизи у даній справі відсутня, оскільки факт відсутності волевиявлення Позивача на видачу оспорюваної довіреності, а так само на відчуження спірного майна, достовірно доводиться іншими засобами доказування - письмовими доказами, поданими стороною позивача.
В свою чергу Відповідач не спростовує належними та допустимими доказами доводи Позивача, які свідчать про відсутність з його боку волевиявлення на видачу уповноваження та відчуження спірного майна.
Вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку зібраним у справі доказам, повно і всебічно встановлено обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, доводи Відповідача про протилежне є надуманими та необґрунтованими.
Також, вважає твердження Відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права необґрунтованими та безпідставними.
Суд діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до засад змагальності сторін, забезпечивши рівність їхніх процесуальних прав і обов'язків.
Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
02 березня 2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що спірні правовідносини стосуються захисту права власності Позивача на нерухоме майно, яке відчужене всупереч його волі, без його волевиявлення на підставі довіреності на ім'я ОСОБА_3 , посвідченої ПН КМНО Гончар Г.В., виданої ОСОБА_11 у порядку передоручення на підставі довіреності від 08.07.2021/22.07.2022, посвідченої Мухаммадом М Карімом, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Відповідач, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, серед іншого вказує на те, що Позивачем не спростовано презумпцію правомірності правочинів, а саме довіреності, посвідченої ПН КМНО Гончар Г. В., зокрема, шляхом проведення судової експертизи.
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Позивач вказує, що об'єктивна потреба у призначенні експертизи у даній справі відсутня, оскільки факт відсутності волевиявлення Позивача на видачу оспорюваної довіреності, а так само на відчуження спірного майна, достовірно доводиться іншими засобами доказування - письмовими доказами, поданими стороною позивача.
В свою чергу Відповідач не спростовує належними та допустимими доказами доводи Позивача, які свідчать про відсутність з його боку волевиявлення на видачу уповноваження та відчуження спірного майна.
Зазначає, що оспорювання правомірності правочину, в т.ч., довіреності на ім'я ОСОБА_3 , посвідченої ПН КМНО Гончар Г. В., не є належним способом захисту прав позивача.
Відсутність волі та відповідно волевиявлення Позивача на видачу оспорюваної довіреності, а так само на відчуження спірного майна, підтверджується сукупністю обставин та фактів, які підтверджені наявними у справі письмовими доказами, а саме:
-наявністю в розпорядженні Позивача оригіналів правовстановлюючих документів на спірне майно. Даний факт не заперечується Відповідачем;
- відсутністю в паспорті Позивача, який виданий 07 травня 2019 року, відміток про в'їзд до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, у період часу 08.07.2021/22.06.2022. Зазначена обставина підтверджується копією паспорту Позивача, яка долучена до матеріалів справи. Крім цього, загальновідомим, та таким, що не підлягає доказуванню, є факт, що Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії ніколи не входило до Шенгенської зони. При перетині кордону Великої Британії з країн Шенгену завжди проводиться прикордонний контроль;
- зверненням Позивача до Національної поліції з приводу вчинення невстановленими особами щодо його майна шахрайських дій. Даний факт підтверджується матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022100060000973 від 19 серпня 2022 року;
- наданням ОСОБА_11 у ході досудового розслідування кримінального провадження №12022100060000973 показань про: (1) втрату паспорта в середині червня 2022 року та не повідомлення про це органу Національної поліції; (2) заперечення факту здійснення представництва інтересів ОСОБА_8 на підставі довіреності від 08.07.2021/22.06.2022 та присутності в приватного нотаріуса Гончара Г.В. у день оформлення довіреності на ОСОБА_3 в порядку передоручення; (3) заперечення факту знайомства з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Дані факти підтверджуються письмовим доказом - протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21 лютого 2023 року у кримінальному провадженні №12022100060000973;
- наданням ОСОБА_3 у ході досудового розслідування кримінального провадження №12022100060000973 показань про: (1) втрату паспорту в середині червня 2022 року та не повідомлення про це органі Національної поліції; (2) заперечення факту присутності у приватного нотаріуса Гончара Г.В. в день видачі довіреності в порядку передоручення; (3) заперечення факту здійснення представництва інтересів ОСОБА_8 та присутності у приватного нотаріуса Кирик О.А. у день оформлення договорів купівлі-продажу спірного майна; (4) заперечення факту знайомства з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Дані факти підтверджуються письмовим доказом - протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 11 листопада 2022 року у кримінальному провадженні №12022100060000973;
- наданням ОСОБА_7 у ході досудового розслідування кримінального провадження №12022100060000973 показань про: (1) видачу ОСОБА_10 у 2021 році на його ім'я довіреності та уповноваженням на представництво інтересів з питань управління, користування, нагляду та здачі в оренду (найм) належного йому спірного нерухомого майна; (2) необізнаність ОСОБА_8 станом на 10 серпня 2022 року про відчуження спірного нерухомого майна, про що останній повідомив в ході телефонної розмови. Дані факти підтверджуються письмовим доказом - протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 10 квітня 2023 року у кримінальному провадженні №12022100060000973.
На переконання сторони позивача, зазначені докази у своїй сукупності, відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом», підтверджують відсутність волі та відповідно волевиявлення Позивача на видачу оспорюваної довіреності, а так само на відчуження спірного майна, адже:
1. Позивач не відвідував м. Лондон у період, коли начебто було видано довіреність на ОСОБА_11 ;
2. Позивач не виявляв наміру продавати спірне нерухоме майно, оскільки уповноважив ОСОБА_7 виключно з питань управління, користування, нагляду та здачі в оренду (найм) належного йому спірного нерухомого майна;
3. Позивач не був обізнаний про здійснення відчуження спірного майна станом на 10 серпня 2022 року, що підтвердив ОСОБА_7 ;
4. Позивач невідкладно звернувся до правоохоронних органів з приводу протиправних дій, своїми діями сприяв досудовому розслідуванню, в т.ч. надав експериментальні зразки підпису;
5. ОСОБА_11 та ОСОБА_3 спростовують факт представництва інтересів ОСОБА_8 , не підтверджують участь в нотаріальних діях, які вчинялися з метою відчуження спірного майна.
З боку Відповідача не надано жодного доказу, який би спростував обставини та факти, наведені вище.
В матеріалах справи відсутні докази, які ставлять під сумнів показання Позивача, ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Більше того, Відповідач був допитаний, у межах кримінального провадження №12022100060000973 в якості свідка. Таким чином, Відповідачеві було достеменно відомо про наявність спору між ним та Позивачем щодо права власності на спірне нерухоме майно.
Сторона позивача вважає, що дані пояснення переконливо демонструють необґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги, що, в свою чергу свідчить, що наведені Відповідачем обґрунтування, які є суто формальними, не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Просив врахувати пояснення під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачем у 2018 році на підставі договорів купівлі - продажу було придбано дві квартири та два машиномісця у м. Києві, а саме:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 28 серпня 2018 року, укладеним між позивачем та гр. ОСОБА_4 , який посвідчений ПН КМНО Козаренко О.С.
Даний договір купівлі-продажу квартири було зареєстровано в реєстрі за №622.
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 28 серпня 2018 року, укладеним між позивачем та гр. ОСОБА_5 , та посвідченим ПН КМНО Козаренко О.С.
Даний договір купівлі-продажу квартири було зареєстровано в реєстрі за №624.
- машиномісце за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Договором купівлі-продажу машиномісця від 18 лютого 2020 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Будспецсервіс», який посвідченим ПН КМНО Золотухіною О.М.
Даний договір купівлі-продажу машиномісця було зареєстровано в реєстрі за №№429, 430.
- машиномісце за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Договором купівлі-продажу машиномісця 18 лютого 2020 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Будспецсервіс», який посвідчений ПН КМНО Золотухіною О.М.
Даний договір купівлі-продажу машиномісця було зареєстровано в реєстрі за №№426, 427.
30 вересня 2021 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено довіреність на уповноваження останнього бути представником ОСОБА_8 з питань управління, користування, нагляду та здачі в оренду (найм) належних йому квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , та належних йому машиномісць АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 на умовах за його розсудом (без права відчуження).
Разом з цим, позивачу 08 серпня 2022 року стало відомо, що належні йому квартири та машиномісця продані іншим особам.
У зв'язку із цим, 18 серпня 2022 року позивач особисто звернувся до Печерського УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
У заяві ОСОБА_2 повідомив, що 29 липня 2022 року невідома йому особа шахрайським шляхом заволоділа квартирами АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 та машиномісцями АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 , які належали йому на підставі зазначених вище договорів купівлі-продажу.
19 серпня 2022 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12022100060000973 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою 4 статті 190 КК України.
Так, у межах кримінального провадження стало відомо, що відчуження зазначених об'єктів нерухомості відбулось ОСОБА_3 , на підставі Довіреності посвідченої ПН КМНО Гончар Г.В. 26 липня 2022 року за реєстровим №903, яка видана в порядку передоручення з довіреності, посвідченої Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 22 червня 2022 року за реєстровим №6542 про ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на здійснення всіх і будь-яких дій, і оформлення всіх і будь-яких угод необхідних для продажу будь-якого належного ОСОБА_10 нерухомого майна, що знаходиться на території України.
В матеріалах кримінального провадження знаходиться невідомий ОСОБА_2 документ - довіреність від 08 липня 2021 року, яка є нотаріальним перекладом довіреності, посвідченої Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та переклад апостилю.
З тексту відповідного документу видно, що це є ніби-то нотаріальним перекладом довіреності, посвідченої Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 22 червня 2022 року за реєстровим №6542, про яку зазначалося вище.
Втім, позивач вказує, що незрозумілим є неспівпадіння дат на нотаріальному перекладі та у вказаній вище довіреності.
Так, ОСОБА_2 не перебував у місті Лондон, ані 08 липня 2021 року, а ні 22 червня 2022 року і ніколи не звертався до державного нотаріуса м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Мухаммад М. Карім з метою укладення довіреності на здійснення всіх і будь-яких дій, і оформлення всіх і будь-яких угод необхідних для продажу будь-якого належного ОСОБА_10 нерухомого майна, що знаходиться на території України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також не уповноважував його на вчинення дій щодо передоручення повноважень іншим особам, зазначене підтверджується копією паспорту позивача.
Таким чином, позивач стверджує, що приватному нотаріусу Кирик О.А. для посвідчення договорів купівлі-продажу квартир та машиномісць було надано підроблений документ - довіреність посвідчену ПН КМНО Гончар Г.В., яка являє собою передоручення на підставі підробленого документу - довіреності посвідченої Мухаммад М. Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 22 червня 2022 року за реєстровим №6542.
Всі ці обставини призвели до того, що належні ОСОБА_10 квартири та машиномісця вибули із його володіння та на сьогоднішній день перебувають у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Чечельницьким РВ УМВС України у Вінницькій області від 24 червня 2009 року, де на сторінці 8 є відмітка про те, що останній має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорту, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 , що підтверджується наданими нотаріусом договорами купівлі-продажу квартир та машиномісць.
Відтак, позивач стверджує, що ОСОБА_2 не продавав ані квартири, ані машиномісця та не уповноважував на представництво своїх інтересів ОСОБА_11 , не надавав своєї згоди на уповноваження ОСОБА_3 , адже зазначеної вище довіреності ніколи не видавав та не підписував, присутнім у нотаріуса не був, волю на укладення таких правочинів не проявляв.
Крім того, позивач не знайомий ані з ОСОБА_11 , ані з ОСОБА_3 та ніколи їх не бачив.
ОСОБА_2 є потерпілим в кримінальному провадженні щодо вчинення відносно нього протиправних дій (шахрайства) та незаконного відчуження належних йому квартир та машиномісць.
Зокрема, позивач вказує, що з матеріалів досудового розслідування, зареєстрованого в ЄРДР №12022100060000973 від 19 серпня 2022 року, стало відомо, що ОСОБА_11 та ОСОБА_3 на час вчинення зазначених вище угод загубили свої паспорти.
В протоколі допиту ОСОБА_11 міститься інформація, що він не знає ніякого ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , ніколи не був у державного нотаріуса м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Мухаммад М Каріма та у ПН КМНО Гончар Г.В.
З протоколу допиту ОСОБА_3 відомо, що вона у свою чергу не знає нікого на ім'я ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , ніколи не була у ПН КМНО Гончар Г.В. та ОСОБА_12 .
Вказані копії допитів, було долучено до позовної заяви.
Таким чином, оскільки позивач не відчужував вказані квартири та машиномісця будь-якій особі у будь-який спосіб, останній звернувся до суду з позовом про витребування зазначених об'єктів нерухомості від ОСОБА_1 , з огляду на той факт, що він є останнім відомим набувачем усіх чотирьох об'єктів нерухомості, що є предметом цієї позовної заяви.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача були порушені шляхом відчуження його майна без його волі.
До такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що довіреність на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна підписується особисто особою, яка видає довіреність.
Проставленням свого підпису довіритель підтверджує волевиявлення на надання іншій особі права вчиняти дії від свого імені і здійснювати представництво перед третіми особами.
Крім того, про передоручення вчинення певних дій за первісним дорученням має бути обов'язково повідомлена особа, яка довірила вчинення тих чи інших дій.
Разом з цим, в противагу зазначеного суду не було надано таких доказів та матеріали, надані нотаріусами, не містять таких доказів.
Окрім цього, долученими допитами свідків вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_3 не знають позивача та не брали участь в укладенні договорів купівлі-продажу майна, яке належить позивачу.
Відтак, такі обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать на користь позивача, оскільки підтверджують обставини, на які він посилається.
Також, суд вважав, що доводи позивача з приводу того, що останній, ані 08 липня 2021 року, а ні 22 червня 2022 року ніколи не звертався до державного нотаріуса м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Мухаммад М. Карім, з метою укладення довіреності на здійснення всіх і будь-яких дій, і оформлення всіх і будь-яких угод необхідних для продажу будь-якого належного ОСОБА_10 нерухомого майна, що знаходиться на території України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є в певній мірі обґрунтованими, оскільки позивачем долучено копію свого паспорту, де є відмітки про перетини кордонів останнього, а іншого і не було спростовано, а тому суд керувався тими документами, які були надані позивачем.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач надав суду докази, які вказують про те, що останній, в момент вчинення спірних правочинів, не перебував на території України, не підписував зазначені Договори, з метою вчинення дій, які б мали б наслідки щодо відчуження його нерухомого майна.
Відтак, судовим розглядом було встановлено, що у позивача була відсутня воля на відчуження належного йому майна на користь ОСОБА_1 .
Отже, суд вважав, що вимоги позивача щодо витребування нерухомого майна є правомірними та підлягали задоволенню, оскільки дана вимога прямо пов'язана з відновленням прав позивача щодо належного володіння, користування та розпорядженням своїм майном, оскільки відчуження майна відбулось не з волі позивача.
Таким чином, витребування майна у добросовісного набувача є реальним способом захисту порушеного права власника.
Реалізація даного способу захисту в жодному разі не покликана порушувати права добросовісного набувача - йому мають бути повернені грошові кошти, сплачені для придбання витребуваного майна.
Разом з цим, під час судового розгляду стороною відповідача не було надано доказів добросовісності набуття права власності на спірне майно, що свідчить про те, що позивачем було обрано вірно спосіб захисту та доведено правомірність своїх вимог, оскільки останній є власником спірного майна, яке було відчужено поза його волею, що підтверджується наданими документами, які містяться в матеріалах справи, а тому дане майно було відчужено особою, яка не мала на це права та не спростовано стороною відповідача.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах Закону, та не узгоджуються з висновками, зробленими Верховним Судому своїх постановах, з огляду на таке.
Так, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та всупереч презумпції правомірності правочину поклав на відповідача тягар доказування тієї обставини, що довіреності, посвідчені Мухаммад М Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також довіреності посвідчену ПН КМНО Гончар Г.В. підтверджують волевиявлення позивача.
Так, суд в своєму рішенні вказував, що: «…довіреність на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна підписується особисто особою, яка видає довіреність. Проставленням свого підпису довіритель підтверджує волевиявлення на надання іншій особі права вчиняти дії від свого імені і здійснювати представництво перед третіми особами. Крім того, про передоручення вчинення певних дій за первісним дорученням має бути обов'язково повідомлена особа, яка довірила вчинення тих чи інших дій.
Разом з цим, в противагу зазначеного суду не надано таких доказів та матеріали, надані нотаріусами, не містять таких доказів».
Однак, презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована.
Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним)
Такий правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року (справа №759/24061/19).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків.
Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року (справа №148/2112/19) та постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року (справа №567/3/22).
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року (справа №761/26815/17).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину та зловживання правом.
Поряд з цим, предметом цього судового спору не є визнання правочинів (довіреностей та договорів купівлі-продажу) недійсними.
Позивач у своїй позовній заяві стверджував, а суд прийняв до уваги те, що: «приватному нотаріусу Кирик О.А. для посвідчення договорів купівлі-продажу квартир та машиномісць було надано підроблений документ - довіреність посвідчену ПН КМНО Гончар Г.В., яка являє собою передоручення на підставі підробленого документу - довіреності посвідченої Мухаммад М. Карім, державним нотаріусом м. Лондон (Англія) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 22 червня 2022 року за реєстровим № 6542».
Разом з тим, вказані доводи не доведені позивачем належними доказами, зокрема, ним не заявлялося про проведення відповідних почеркознавчих експертиз на підтвердження його доводів про підробленість документів.
Верховний Суд у своїй постанові від 29 липня 2021 року (справа №755/6312/20) виснував, що: «Посилання позивача на те, що під час оформлення його на роботу працівниками відповідача були підроблені його особова картка та інші вищеперераховані докази є недоведеними. Позивач не клопотав перед судом про проведення відповідних почеркознавчих експертиз на підтвердження його доводів про необізнаність з наказом про прийняття його на роботу та заповнення особової картки».
Подібного висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 25 листопада 2019 року (справа №383/876/18), вказавши, що: «Відповідач вказуючи на фіктивність правочину не навів достатньо доводів, не пред'явив зустрічний позов про визнання правочину недійсним, не клопотав про проведення почеркознавчої експертизи.».
За таких умов, на переконання суду апеляційної інстанції, недоведеною є позиція позивача, яку підтримав суд першої інстанції, про підробленість вищезгаданих документів.
Крім цього, не може погодитись колегія суддів апеляційного суду і з позицією суду першої інстанції, який в своєму рішенні вказав, що: «Окрім цього, долученими допитами свідків вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_3 не знають позивача та не брали участь в укладенні договорів купівлі-продажу майна, яке належить позивачу.
Відтак, такі обставини, на думку суду, свідчать на користь позивача, оскільки підтверджують обставини, на які він посилається».
Згідно з частиною першою статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Верховний Суд у своїй постанові від 18 вересня 2024 року (справа №344/2145/22) дійшов наступного висновку:
«Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним та допустим доказом в цивільному судочинстві».
Разом з тим, сторона позивача у ході підготовчих та судових засідань по даній цивільній справі не заявляла клопотання про допит ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , які, в свою чергу, були позбавлені права надати суду особисті пояснення щодо обставин справи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них.
В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.
Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).
Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін.
Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду.
Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень, щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Зважаючи на те, що при перегляді справи не знайшли свого підтвердження обґрунтованість вимог пред'явленого позову, натомість встановлено неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останнім за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 22710 грн.
Крім цього, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Накладено арешт на:
1)квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
3) машиномісце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
4) машиномісце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до частини 9 статті 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України).
Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про повну відмову в задоволенні позову, наявні правові підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє вимог: ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (сербською мовою ОСОБА_15 ) (паспорт гр. Республіки Сербія тип - Р, код SRB , номер паспорта НОМЕР_4 , виданий Міністерством внутрішніх справ Республіки Сербія, Департаментом поліції м. Белград 07.05.2019) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Чечельницьким РВ УМВС України у Вінницькій області від 24 червня 2009 року) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 22710 (двадцять дві тисячі сімсот десять) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 30 березня 2026 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба