24.03.26
33/812/127/26
«24» березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
у складі: головуючої - судді Фаріонової О. М.
за участю секретаря Кушнікової К.-Е. А.
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ)
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року, якою
ОСОБА_1 , 1991 року народження, листопада місяця, 08 числа, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1360 грн. на користь держави.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2025 року у справі № 484/4490/25 (провадження №3/484/2065/25) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_2
29 грудня 2025 року о 09:20 ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав її, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянт не згоден із постановою у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права, що потягло за собою однобічне та не повне з'ясування судом усіх фактичних обставин справ, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки.
Вважає, що суд першої інстанції поклав в основу постанови виключно пояснення потерпілої та протокол про адміністративне правопорушення, не надавши належної оцінки доказам, які спростовують твердження про психологічне насильство з його боку у відношенні потерпілої.
Зазначив, що суд не врахував зміст переписки між ним та потерпілою ОСОБА_2 , яка підтверджує, що він не ображав ОСОБА_2 , не використовував нецензурну лексику, не вчиняв дій, спрямованих на приниження честі та гідності.
Вважає, що відсутні беззаперечні докази умисного психологічного насильства, як того вимагає диспозиція ст. 173-2 КУпАП.
Вказав, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, дійшов висновку про повторне притягнення його до адміністративної відповідальності та поклав ознаку повторності в основу кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Апелянт вважає вказаний висновок необґрунтованим та таким, що зроблений без повного і всебічного дослідження обставин справи.
Пояснив, що як убачається з матеріалів справи, раніше за заявою ОСОБА_2 мав місце виклик працівників поліції, у зв'язку з побутовим конфліктом. На момент складання відповідних адміністративних матеріалів він з ОСОБА_2 , фактично примирилися, конфлікт було вичерпано, жодних реальних наслідків чи суспільно небезпечних дій не відбулося.
Вказав, що він підписав відповідні документи виключно з метою уникнення подальшого загострення сімейного конфлікту та тривалого з'ясування відносин, а не як безумовне та усвідомлене визнання вини.
Зазначив, що суд першої інстанції не встановив належним чином факт набрання попередньою постановою законної сили, не дослідив її змісту, не перевірив дотримання строку та фактично обмежився формальним посиланням на сам факт попереднього оформлення адміністративних матеріалів. Вважає, що сам по собі факт виклику поліції або підписання процесуального документа не є достатньою правовою підставою для констатації у його діях повторності.
Просить врахувати, що він є гарним та відповідальним батьком, законослухняним громадянином, позитивно характеризується за місцем роботи, не перебуває на обліках, не судимий, нагороджений грамотами та заохоченнями з місця роботи.
На думку апелянта, у даній справі відсутні об'єктивні докази, які беззаперечно підтверджують, що його дії спричинили шкоду психологічному здоров'ю потерпілої, а всі сумніви мають тлумачитися на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Позиції учасників судового провадження.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_2 належним чином повідомила про дату та час апеляційного розгляду, до суду не з'явилась, причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи або здійснення судового провадження за її участю в режимі відеоконференції не подавала. Її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасника судового провадження на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд встановив таке.
Положення закону, яким він керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, її вирішення в точній відповідності з законом.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи.
Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частина 3 ст. 172-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі, щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні рішення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, є правильними.
Є доведеним, що 29 грудня 2025 року о 09:20 ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав її, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
У поясненнях, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не заперечував, що він дійсно приїхав до своєї дружини ОСОБА_2 на роботу - до магазину, та намагався з'ясувати питання, пов'язане із участю у спілкуванні та вихованні спільної дитини. Однак ОСОБА_2 посварилася з ним та вийшла до підсобного приміщення. В свою чергу, він поїхав до лікаря, куди пізніше приїхали працівники поліції, яких викликала його дружина.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №723956 від 29.12.2025. Стверджував, що він підписав пусті бланки. Заперечував пояснення потерпілої, зазначивши, що він не виражався грубою нецензурною лайкою на адресу потерпілої та не завдавав шкоди її психологічному здоров'ю. Вину не визнав.
Колегія суддів акцентує, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заперечень не висловив. За таких обставин, доводи ОСОБА_1 є голослівними.
Всупереч доводам апелянта, суд зазначає, що окрім даних протоколу про адміністративне правопорушення, у якому вказані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, вина ОСОБА_1 доведена наступними доказами, на які послався в обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції.
У поясненнях потерпіла ОСОБА_2 (при складанні протоколу про адміністративне правопорушення), та при розгляді справи в суді вказала, що ОСОБА_1 систематично вчиняє відносно неї фізичне та психологічне насильство, притягувався до адміністративної відповідальності за її заявами, через що вона пішла від нього разом із неповнолітньою дитиною та вже розірвала шлюб в судовому порядку. Пояснила, що 29.12.2025 о 09 год. 20 хв. ОСОБА_1 приїхав до магазину, в якому вона працює, та почав сваритися з приводу дитини, погрожував тим, що забере у неї дитину.
Пояснила, що вона раніше неодноразово піддавалася домашньому насильству з боку чоловіка. Тому 29.12.2025 вона вийшла з торгової зали до підсобного приміщення та викликала поліцію. Наголосила на тому, що насильство ОСОБА_1 вчиняв відносно неї систематично, про що вона 29.12.2025 написала до поліції заяву, за наслідками якої працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено копію термінового заборонного припису серії АА №609806, який винесений 29.12.2025 працівниками поліції щодо ОСОБА_1 строком на 3 доби, а саме: про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою з 29.12.2025 по 01.01.2026. У відповідній графі зазначеного термінового заборонного припису міститься підпис ОСОБА_1 , якому роз'яснені його права, положення ст. 173-2 КУпАП, а також право на оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника до суду.
Суд наголошує, що важливий механізм захисту постраждалої особи від домашнього насильства є проведення оцінки ризиків учинення домашнього насильства. Оцінку ризиків проводить поліцейський за фактом вчинення домашнього насильства. Результати оцінки ризиків враховуються під час винесення термінового заборонного припису щодо кривдника.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника працівники поліції виносять з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника поліції за результатами оцінки ризиків.
Особа, стосовно якої винесено припис, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту припису та пояснення по суті правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його, які додаються до копії припису працівника уповноваженого підрозділу поліції. Окрім того, терміновий заборонний припис може бути оскаржений, якщо особа, стосовно якої він винесений, не згодна з ним.
Разом з тим, ОСОБА_1 терміновий заборонний припис не оскаржив, що він підтвердив під час апеляційного розгляду.
Наявність в матеріалах справи термінового заборонного припису суд розцінює як таку обставину вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , що реально існувала на момент виклику нею працівників поліції.
Зазначені докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2025 року у справі № 484/4490/25 (провадження № 3/484/2065/25), визнано винним у вчиненні адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. При розгляді вказаної справи судом встановлено, що 03.08.2025 ОСОБА_1 висловлював словесні образи та наніс удар в область голови своїй дружині ОСОБА_2 .
Доводи апелянта, що постанова Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2025 року, не набрала законної сили, не відповідає дійсності.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Хоча ОСОБА_1 стверджує, що під час розгляду попередньої справи він та його дружина примирилися, але рішення у справі було прийнято не оскаржено. Постанова набрала законної сили 26.08.2025.
З урахуванням викладеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, тобто повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, а тому його обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за цією статтею.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 , - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О. М. Фаріонова