Справа №601/537/26
Провадження № 3/601/215/2026
25 березня 2026 року м. Кременець
Суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Мочальська В.М.,
розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого директором ТОВ «ПрогАгроТрейд»,
за ч.1 ст. 163-1 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення №117/19-00-07-01 від 20.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «ПрофАгроТрейд», вчинив порушення ведення податкового обліку, а саме: заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 1713401 грн, в тому числі за: вересень 2019 року на суму 236680 грн, за серпень 2024 року на суму 82359 грн, за вересень 2025 року на 1394362 грн, - пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п.85.2 та п.85.4 ст. 85, п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1 (зі змінами та доповненнями), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про закриття адміністративного провадження вказавши, що долучені до матеріалів справи докази, не можна визначати як належні, допустимі, достовірні та такі, що узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і який свідчить про його беззастережну винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали провадження та доводи клопотання про закриття адміністративного провадження, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, частиною 1 ст.163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
В обґрунтування наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП Головне управління ДПС у Тернопільській області суду надало: протокол про адміністративне правопорушення № 117/19-00-07-01 від 20 лютого 2026 року; акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПрофАгроТрейд» (код ЄДРПОУ 40561094); довідку про доходи ОСОБА_1 , якою підтверджено, що він є директором ТОВ «ПрофАгроТрейд».
Вказані докази суд не може визнати такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.
Як убачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ґрунтується виключно на акті «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПрофАгроТрейд».
Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. В силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і, самі по собі, не породжують правових наслідків для платників податків.. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, зокрема і дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладених у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного обґрунтування іншими доказами по справі, не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Іншими доказами, вказаний протокол про адміністративне правопорушення, не обґрунтований.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.
Суд згідно з приписами статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, сукупність наведених вище обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
За таких підстав приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 163-1, ст. 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження в справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області.
Суддя