30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 991/4914/25
провадження № 51 - 2253 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2025 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 травня 2025 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2025 року, повернуто скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2025 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2025 року йому відмовлено у відкритті касаційного провадження.
У касаційній скарзі порушується питання про повторний перегляд у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, якою залишено без зміни ухвалу слідчого судді.
Вивчивши касаційну скаргу та перевіривши додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Зі змісту положень статей 424, 425 КПК України вбачається, що процесуальним законом не передбачено можливості багаторазового оскарження в касаційному порядку особою судових рішень, які вже були предметом перегляду судом касаційної інстанції за касаційною скаргою цієї особи. Конституційний суд України рішенням від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 встановив, що визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення ... касаційного оскарження рішення суду" у системному зв'язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 травня 2025 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2025 року, повернуто скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення з тих мотивів, що її розгляд не відноситься до підсудності Вищого антикорупційного суду.
ОСОБА_4 в касаційній інстанції вже оскаржував ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2025 року, якою за результатами розгляду його апеляційної скарги залишено без зміни вказану ухвалу слідчого судді про повернення його скарги на бездіяльність Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2025 року ОСОБА_5 відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2025 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про те, що ОСОБА_4 використав своє право на касаційне оскарження судового рішення, у зв'язку із чим зазначена ухвала суду апеляційної інстанції не може бути предметом касаційного перегляду вдруге.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3