18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 522/8027/22
провадження № 61-6038св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: голова Одеської обласної ради, Одеська обласна рада, Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара Максима Олександровича на постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Сєвєрової Є. С.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови Одеської обласної ради, Одеської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради (далі - КНП «ООЦСЗХ» ООР) про визнання незаконним та скасування розпоряджень, рішення про звільнення, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що розпорядження голови Одеської обласної ради від 06 червня 2022 року № 307/2022-ОР про проведення службового розслідування стосовно неї, як керівника КНП «ООЦСЗХ» ООР прийнято з порушенням Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (далі - Порядок), зокрема, у частині підстав проведення такого розслідування, порядку ознайомлення із розпорядженням, а також повноважність його прийняття.
Уважає, що у відповідача не було підстав для її звільнення у зв'язку із втратою довір'я. Вона не була ознайомлена з актом перевірки, а також була звільнена у період перебування на лікарняному. Крім того, вказувала, що її позбавили права подати письмові заперечення проти висновків акта перевірки.
Відповідач не провів розрахунок під час її звільнення та не довів вчинення порушень, які б завдали матеріальної шкоди життю та здоров'ю громадян.
Позивач також посилалась на те, що її відсторонення від посади відбулося з порушенням статті 46 КЗпП України. Діями відповідача їй завдано моральну шкоду.
Уточнивши 14 грудня 2023 року позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
1) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г. В. від 06 червня 2022 року № 307/2022-ОР «Про проведення службового розслідування» стосовно керівника - генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» ОСОБА_1 з метою з'ясування фактів неналежного виконання нею службових обов'язків, що могло заподіяти значну матеріальну шкоду цьому підприємству, стосовно забезпечення ефективного використання і збереження закріпленого за підприємством майна та коштів, забезпечення достовірності обліку отриманої підприємством благодійної допомоги, а також інших питань статутної, фінансової, виробничої, організаційно-господарської діяльності підприємства;
2) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г. В. від 20 червня 2022 року № 340/2022-ОР «Про внесення змін до розпорядження голови Одеської обласної ради від 06 червня 2022 року № 307/2022-ОР «Про проведення службового розслідування»;
3) визнати незаконним та скасувати рішення голови Одеської обласної ради Діденка Г. В. від 12 липня 2022 року № 448-VII «Про звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР»;
4) стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку за 115 календарних днів у сумі 392 621,07 грн, компенсацію за 5 днів лікарняного - 16 359,20 грн, компенсацію за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні за період з 12 липня 2022 року до 28 вересня 2022 року у розмірі 270 790,28 грн;
5) стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 липня 2022 року до 12 вересня 2023 року з розрахунку 3 438,22 грн як середньоденний розмір заробітної плати за один робочий день, що складає 1 052 095,32 грн (період з 12 липня 2022 року до 12 вересня 2023 року, тобто 428 календарних днів(із них: 306 робочих днів та 122 вихідні дні) : 306 робочих днів х 3 438,22 грн = 1 052 095,32 грн);
6) стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн;
7) визнати незаконним та скасувати акт робочої групи з перевірки КНП «ООЦСЗХ» ООР від 08 липня 2022 року;
8) визнати незаконним та скасувати акт службового розслідування стосовно керівника генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР ОСОБА_1 від 25 липня 2022 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2024 року, ухваленим у складі судді Косіциної В .В., позовну заяву ОСОБА_1 до голови Одеської обласної ради, Одеської обласної ради, КНП «ООЦСЗХ» ООР» про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання незаконним та скасування рішення про звільнення, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г. В. від 06 червня 2022 року № 307/2022-ОР «Про проведення службового розслідування».
Визнано незаконним та скасовано рішення голови Одеської обласної ради Діденка Г. В. від 12 липня 2022 року № 448-VIIІ «Про звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР.
Стягнуто з КНП «ООЦСЗХ» ООР на користь ОСОБА_1 компенсацію за 115 календарних днів відпустки у розмірі 392 621,07 грн, компенсацію за 5 днів лікарняних у розмірі 16 359,20 грн, а також компенсацію за несвоєчасну виплату розрахунку при звільненні за період з 12 липня 2022 року до 28 вересня 2022 року у розмірі 270 790,28 грн.
Стягнуто з КНП «ООЦСЗХ» ООР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 052 095,32 грн.
Стягнуто з Одеської обласної ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн.
Скасовуючи розпорядження про проведення службового розслідування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не була належним чином повідомлена про видане розпорядження, що позбавило її можливості надати усні або письмові пояснення; голова Одеської обласної ради, який є повноважною особою для видання оскаржуваного розпорядження, реалізував свої дискреційні повноваження та прийняв рішення про проведення службового розслідування у межах своїх повноважень, однак без належних на те підстав, з подальшим відстороненням від посади позивача. Отже, таке відсторонення не відповідає положенням трудового законодавства.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження голови Одеської обласної ради про внесення змін у розпорядження від 06 червня 2022 року № 307/2022-ОР, суд першої інстанції виходив із суб'єктного складу правовідносин, зокрема з того, що ОСОБА_1 не є суб'єктом цих правовідносин, а цей акт не створює для неї жодних юридичних наслідків.
Щодо вимог про визнання незаконними та скасування актів службового розслідування та робочої групи, суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, вказав, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що зумовлює виникнення будь-яких прав та обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Вказавши при цьому, що акт робочої групи з перевірки КНП «ООЦСЗХ» ООР від 08 липня 2022 року суд вважає самостійним носієм доказової інформації та підлягає дослідженню судом.
Визнаючи незаконним та скасовуючи розпорядження про звільнення позивача, суд першої інстанції виходив із того, що акт робочої групи з перевірки КНП «ООЦСЗХ» ООР від 08 липня 2022 року, який став підставою для видачі такого розпорядження, містить висновки, що не відповідають дійсності, тому є недостовірним доказом. Під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження факти вчинення позивачем порушень, які б могли спричинити втрату до неї довір'я, а будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення, відповідно до положень частини другої статті 41 КЗпП України, матеріали справи не містять. Суд установив, що роботодавець порушив вимоги частини третьої статті 40 КЗпП України, оскільки звільнення ОСОБА_1 , у разі наявності на те передбачених законом підстав, повинне відбутися у перший робочий день після закінчення періоду непрацездатності.
Суд першої інстанції встановив факт порушення вимог законодавства щодо встановленої процедури звільнення, зокрема, недотримання положення частини третьої статті 40 КЗпП України, а також порушення роботодавцем вимог статей 47, 116 КЗпП України, тобто порушення правил та строків розрахунків під час звільнення.
Будь-яких доказів, які б підтверджували виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку, а також доказів відсутності у неї підстав для отримання такої компенсації та компенсацію п'яти днів лікарняного, не надано. Отже, ці вимоги підлягали задоволенню у розмірі, визначеному позивачем. Контррозрахунку цих виплат відповідач не надав.
Оскільки позивачку з 14 липня 2022 року незаконно позбавили можливості виконувати свої трудові функціональні обов'язки до моменту її призначення на посаду керівника іншого комунального підприємства - до 12 вересня 2023 року, суд першої інстанції вважав, що вимога про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу підлягала задоволенню у розмірі 1 052 095,32 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, вважав суму у розмірі 20 000,00 грн тією сумою, що відповідає критерію співмірності. Суд керувався положенням статті 23 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу голови Одеської обласної ради задоволено частково.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2024 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до голови Одеської обласної ради, Одеської обласної ради, КНП «ООЦСЗХ» ООР про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання незаконним та скасування рішення про звільнення, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання незаконним та скасування розпорядження про проведення службового розслідування, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
- проведення службового розслідування відповідало вимогам пункту 1 Порядку та було обґрунтованим, а відсутність доказів долучення листів, на підставі яких розпорядник майна звернувся до власника майна з проханням провести перевірку, не впливають на обґрунтованість ініціювання та проведення службового розслідування;
- позивач є тією особою, відносно якої таке службове розслідування може бути ініційоване;
- Одеська обласна рада є засновником та власником КНП «ООЦСЗХ» ООР, а її очільником є голова Одеської обласної ради, до повноважень якого входить видання розпоряджень про проведення службових розслідувань стосовно осіб, які очолюють комунальні підприємства, засновниками яких є Одеська обласна рада;
- були підстави для проведення службового розслідування, тому відсторонення позивача від посади на час проведення службового розслідування, відповідало дискреційним повноваженням голови Одеської обласної ради та положенням чинного законодавства та є законним;
- у Порядку перелічені права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, однак не передбачено обов'язку для особи, що прийняла це рішення, повідомляти про таке рішення особу, щодо якої проводиться службове розслідування, при цьому акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику, тому суд апеляційної інстанції спростував доводи про неналежне повідомлення позивача про рішення про проведення службової перевірки.
Врахувавши суб'єктний склад правовідносин, що виникли у зв'язку із прийняттям розпорядження голови Одеської обласної ради «Про внесення змін до розпорядження голови обласної ради від 06 червня 2022 року № 307/2022-ОР», а саме те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом цих правовідносин, а цей акт не створює для неї жодних юридичних наслідків, суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в цій частині.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання незаконним та скасування рішення про звільнення позивача у зв'язку з втратою довір'я, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач отримувала кошти під звіт, що підтверджується посадовою інструкцією, трудовим контрактом, статутом підприємства та висновком проведеного службового розслідування. При цьому апеляційний суд детально проаналізував умови укладеного з позивачкою контракту, дійшов висновку, що вона безпосередньо обслуговує матеріальні цінності.
Вирішуючи позовні вимоги у частині звільнення позивача у період перебування на лікарняному, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач у період часу з 08 липня 2022 року до 18 липня 2022 року перебувала на лікарняному, однак звільнена була рішенням від 12 липня 2022 року з 14 липня 2022 року та вказав, що наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення, а саме визначати датою припинення трудових відносин перший робочий день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача, а не шляхом скасування наказу про звільнення. Однак відповідних позовних вимог ОСОБА_1 не заявила.
Встановивши, що у матеріалах справи містяться докази, які підтверджують виплату ОСОБА_1 усіх сум, що належать їй при звільненні, зокрема компенсації за невикористану відпустку та лікарняні, а також беручи до уваги виключні обставини, на підставі яких КНП «ООЦСЗХ» ООР» було відтерміновано здійснення остаточного розрахунку при звільненні до 28 вересня 2022 року (проведення ревізії), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку, компенсації за лікарняні та компенсації за несвоєчасну виплату розрахунку при звільненні за період з 12 липня 2022 року до 28 вересня 2022 року.
Оскільки відсутні підстави для поновлення позивача на роботі, суд дійшов висновку, що немає правових підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вказані вимоги мають похідний характер від основної вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Оскільки доводи позовної заяви про незаконне звільнення позивача не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Щодо звільнення позивачки під час лікарняного, суд апеляційної інстанції зазначив, що не було позовної вимоги про зміну дати звільнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боднар М. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара М. О. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із Приморського районного суду м. Одеси, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У червні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду, у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_7, 22 грудня 2025 року сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скаргамотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Підставами касаційного оскарження зазначає те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 (провадження № К/9901/10092/19), від 02 липня 2019 року у справі № 280/1619/17 (провадження № К/9901/50891/18), від 10 липня 2109 року у справі № 299/1914/17-а (провадження № К/9901/65071/18), від 25 липня 2019 року у справі № 826/1300/18 (провадження № К/9901/14431/19), від 01 серпня 2019 року у справі № 727/386/17 (провадження № 61-35881св18), від 08 серпня 2109 року у справі № 500/6108/16-а (провадження № К/990115798/18), від 03 жовтня 2019 року у справі № 813/4032/14 (провадження № К/9901/12951/18), від 12 липня 2023 року у справі № 331/147/22 (провадження № 61-4299св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 458/394/22 (провадження № 61-17173св23);
- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що проведення службового розслідування було ініційовано для того, щоб встановити певні порушення, що суперечить пункту 1 Порядку. Ініціювання такого службового розслідування відбулося на підставі листа Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради від 01 червня 2022 року, у якому вказано, що позивач порушила пункт 6.10 Статуту КНП «ООЦСЗХ» ООР, згідно з яким на вимогу Галузевого управління або уповноваженого органу власника, підприємство надає інформацію стосовно будь-яких напрямків діяльності, зі змісту якого встановлено, що на листи Управління генеральний директор КНП «ООЦСЗХ» ООР не надав такої інформації у повному обсязі. Доказів підтвердження належного надсилання таких листів КНП «ООЦСЗХ» ООР не надано, як і доказів направлення таких листів. Суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку цим доводам.
Звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України має для неї та її подальшої долі незворотні наслідки (неможливість подальшого працевлаштування, позбавлення єдиного виду доходу, покладення кінця кар'єрі), оскільки професія у позивача відноситься до категорії керівного рівня, та у зв'язку зі звільненням через втрату довіри позивач вже потерпає від наслідків такого звільнення, що пов'язано із неможливістю працевлаштуватися на роботу за аналогічною посадою.
Суд апеляційної інстанції не застосував пункт 1 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, чинній на день виникнення спору, а саме: у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, а саме акту робочої групи з перевірки КНП «ООЦСЗХ» ООР» від 08 липня 2022 року, який містить висновки, що не відповідають дійсності, а тому є недостовірним доказом у контексті статті 79 ЦПК України, тобто не може слугувати джерелом доказування.
Заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо законності звільнення позивача за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, тобто з втратою довір'я, оскільки як обставину, яка підтверджує факт вчинення позивачем порушення, які б спричинили втрату довіри, у рішенні Одеської обласної ради від 12 липня 2022 року йде посилання на акт робочої групи з перевірки КНП «ООЦСЗХ» ООР. Однак відповідач не довів та не підтвердив факт вчинення позивачем порушень, які б могли спричинити втрату довір'я.
Відповідач не надав доказів, які б підтверджували дотримання строків проведення розрахунків, або доказів поважності причин для пропущення такого строку, отже, відповідач порушив частину першу статті 47, частину першу статті 116 КЗпП України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2025 року Одеська обласна рада подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року - без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Звертає увагу, що умовами контракту, укладеного з позивачем, передбачено, зокрема, що керівник забезпечує збереження та раціональне (ефективне) використання майна та коштів підприємства (пункт 2.1.14), передбачено право керівника розпорядження коштами підприємства (пункт 2.2.6).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 червня 2017 року між КНП «ООЦСЗХ» ООР та ОСОБА_2 укладений контракт з головним лікарем КНП «ООЦСЗХ» ООР», за яким ОСОБА_2 прийнято на посаду головного лікаря КНП «ООЦСЗХ» ООР.
У пункті 1.4. контракту вказано, що керівник підзвітний та підконтрольний власнику (Одеській обласній раді) та наймачу в особі Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації.
Термін дії контракту з 16 червня 2017 року до 16 червня 2020 року.
Відповідно до статуту КНП «ООЦСЗХ» ООР винятковою компетенцією власника, тобто Одеської обласної ради, є прийняття рішення про призначення керівника підприємства, продовження строку дії укладеного з ним контракту та його звільнення з підстав порушення ним положень законодавства України, умов контракту та статуту.
У пункті 6.4 статуту вказано, що керівника підприємства може бути звільнено з посади раніше закінчення терміну дії контракту на підставі відповідного рішення обласної ради у разі порушення ним положень законодавства України, умов контракту та цього статуту, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
01 березня 2018 року ОСОБА_2 призначена на посаду головного лікаря КНП «ООЦСЗХ» ООР, що підтверджується копією наказу Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації від 01 березня 2018 року № 77-к.
01 липня 2020 року ОСОБА_2 переведена на посаду генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР.
Відповідно до пункту 1.1 контракту головного лікаря КНП «ООЦСЗХ» ООР, керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його некомерційну господарську діяльність відповідно до затвердженого фінансового плану та узгоджених планових завдань Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації, статуту та функцій підприємства, а також забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна, а наймач зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.
Керівник забезпечує збереження та раціональне (ефективне) використання майна та коштів підприємства (пункт 2.1.14 контракту).
Підпунктом 2.2.6 контракту визначено, що керівник має право користуватися правом розпорядження коштами підприємства відповідно до статуту та законодавства виключно у межах узгодженого з органом управління кошторису.
Згідно з розпорядженням голови Одеської обласної ради від 25 травня 2022 року № 278/2022-ОР «Про створення робочої групи з перевірки ефективності використання та забезпечення збереження майна КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради, розташованого за адресами: м. Одеса, вул. Сергія Ядова, 4; м. Одеса, вул. Леонтовича 9/1; м. Одеса, вул. Леонтовича, 11; Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільська рада, Комплекс будівель та споруд № 1», створено робочу групу з перевірки ефективності використання та забезпечення збереження майна, якій доручено у термін до 28 травня 2022 року здійснити перевірку ефективності використання та збереження майна.
01 червня 2022 року Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради звернулося із листом № 07/1225/22 до голови Одеської обласної ради із проханням ініціювати проведення службового розслідування щодо керівника КНП «ООЦСЗХ» ООР ОСОБА_1 з відстороненням її від посади на строк проведення службового розслідування. Підставою для звернення із таким листом стало невиконання керівником КНП «ООЦСЗХ» ООР ОСОБА_1 вимог пункту 6.10 Статуту КНП «ООЦСЗХ» ООР, зокрема, не надана у повному обсязі запитувана інформація стосовно будь-якого напрямку діяльності.
Згідно з листами непрацездатності ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у період з 01 червня 2022 року до 08 червня 2022 року (ЛН №4428601-20085158587-1); з 09 червня 2022 року до 14 червня 2022 року (ЛН №4467827-2008589039-2); з 15 червня 2022 року до 20 червня 2022 року (ЛН №4467827-2008851404-1); з 21 червня 2022 року до 24 червня 2022 року (ЛН №4467827-2008700847), з 08 липня 2022 року до 18 липня 2022 року (ЛН №4625920-2008899886-1); у період з 19 липня 2022 року до 27 липня 2022 року (ЛН №4625920-2008995313-1); у період з 28 липня 2022 року до 05 серпня 2022 року (ЛН №4625920-2009107078-1), що підтверджується копіями листків непрацездатності.
06 червня 2022 року голова Одеської обласної ради Діденко Г. В. видав розпорядження № 307/2022-ОР «Про проведення службового розслідування», у якому вказав, що метою проведення службового розслідування є з'ясування фактів неналежного виконання службових обов'язків керівником - генеральним директором КНП «ООЦСЗХ» ООР ОСОБА_1 , що могло заподіяти значну шкоду цьому підприємству, стосовно забезпечення ефективного використання і збереження закріпленого за підприємством майна, а також інших питань статутної, фінансової, виробничої, організаційно-господарської діяльності підприємства, що були викладені у листі Управління ради з майнових відносин від 01 червня 2022 року № 07/1225/22. Зазначеним розпорядженням ОСОБА_1 відсторонено від повноважень з 07 червня 2022 року на час проведення службового розслідування.
Розпорядженням голови Одеської обласної ради Діденка Г. В. від 20 червня 2022 року № 340/2022-ОР «Про внесення змін до розпорядження голови обласної ради від 06 червня 2022 року №307/2022-ОР «Про проведення службового розслідування» внесені зміни до пункту 5 розпорядження від 06 червня 2022 року № 307/2022-ОР, яким припинено виконання обов'язків керівника - генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» ОСОБА_8 та покладено виконання обов'язків керівника на ОСОБА_4
08 липня 2022 року складено акт робочої групи з перевірки ефективності використання та забезпечення збереження майна КНП «ООЦСЗХ» ООР, у якому зафіксовано порушення, виявлені під час перевірки, а саме:
- керівник КНП «ООЦСЗХ» ООР ОСОБА_1 самостійно, без узгодження з органом управління, прийняла рішення щодо розміщення вільних коштів, отриманих від Національної служби здоров'я України (далі - НСЗУ) для забезпечення реалізації програми медичних гарантій, на депозитному рахунку у комерційному банку Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - AT «Креді Агріколь Банк»). Прийняте рішення є порушенням пункту 3.5 статуту підприємства, та стало наслідком спричинення збитку підприємству на суму 313 957,28 грн через інфляційні витрати, які перевищили обсяг доходу, отриманого від розміщення коштів на депозитному рахунку на термін більше 6 місяців 2021 року, які повинні були підвищити якість надання медичної допомоги та забезпечення гарантій отримання медичних послуг;
- невикористання грантових коштів більше двох років, що свідчить про неефективне виконання своїх обов'язків ОСОБА_1 на посаді генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР, визначених пунктом 3.5 статуту у напрямку розвитку зовнішньоекономічної діяльності в галузі медицини та взятих зобов'язань у рамках Грантової міжнародної Угоди;
- призначення генеральним директором КНП «ООЦСЗХ» ООР ОСОБА_1 собі премій, без відповідного рішення обласної ради чи іншого уповноваженого обласною радою органу (вчинення дій в умовах конфлікту інтересів), у зв'язку із чим їй незаконно нараховано та виплачено премії у сумі 619 484,00 грн, у тому числі за 2021 рік - у сумі 610 104,00 грн та у 2022 році - 9 380,00 грн;
-медичне обладнання та устаткування, необхідне для лікування хворих та ефективного надання медичних послуг, яке є в наявності та не використовується за призначенням, на суму 23 409 478,70 грн, що становить майже 47 % від загальної вартості отриманого обладнання за 2021 рік та І квартал 2022 року;
- підприємство використало кошти НСЗУ для придбання на 2022 рік продуктів харчування на суму 2 851 140, грн, це є більшим, ніж фактична потреба (за перше півріччя для 230 хворих), або на 1 079 696,00 грн більше, ніж визначена НСЗУ нормативна потреба для підприємства (580 ліжко-місць) та чинні норми дієтичного харчування (23,1 % від загальної суми закупівель, здійснених підприємством у грудні 2021 року);
- генеральний директор КНП «ООЦСЗХ» ООР допустила закупівлю продуктів харчування, які не передбачені нормами харчування у протитуберкульозних закладах для осіб, хворих на туберкульоз, та малолітніх і неповнолітніх осіб, інфікованих мікобактеріями туберкульозу, чим заподіяла шкоду підприємству на загальну суму 1 359 794,00 грн, із яких встановлено перевищення потреби закупівлі на загальну суму 1 003 477,00 грн, умовно враховуючи споживання вказаних продуктів за період із січня до 15 червня 2022 року;
- річна інвентаризація майна у 2021 році КНП «ООЦСЗХ» ООР проведена без присутності фахівців органу управління, чим порушено пункт 2.1.11 контракту.
Невключення до складу інвентаризаційної комісії представника Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації можливо було навмисним з метою укриття нестачі обладнання у підприємстві.
У результаті проведеної інвентаризації виявлена нестача обладнання на загальну суму 2 249 443,55 грн.
Рішенням голови Одеської обласної ради від 12 липня 2022 року №448-VII «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР», ОСОБА_2 звільнено з посади генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я до неї з 14 липня 2022 року.
Розпорядженням голови Одеської обласної військової адміністрації Марченка М. від 15 липня 2022 року «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Генерального директора КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради на ОСОБА_4 », виконання обов'язків генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР покладено на ОСОБА_4 з 15 липня 2022 року.
01 серпня 2022 року листом Держаудитслужби повідомлено КНП «ООЦСЗХ» ООР» про заплановану на 10 серпня 2022 року ревізію.
Згідно з актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «ООЦСЗХ» ООР № 03-11/09, складеним 17 жовтня 2022 року Південним офісом Держаудитслужби, за період з 01 березня 2018 року до 01 вересня 2022 року підтверджено зафіксовані порушення актом робочої групи з перевірки ефективності використання та забезпечення збереження майна КНП «ООЦСЗХ» ООР від 08 липня 2022 року.
Із копії банківської виписки від 28 вересня 2022 року № 742 встановлено, що КНП «ООЦСЗХ» ООР остаточно здійснило виплату всіх сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, у розмірі 252 038,57 грн. У цю суму, зокрема, включено компенсацію за невикористану відпустку та компенсації за лікарняні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара М. О. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації, або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Щодо оскарження розпорядження голови Одеської обласної ради, яким призначено проведення службового розслідування
Згідно з пунктом 6.2. статуту КП «ООЦСЗХ» ООР, поточне керівництво КНП здійснюється керівником - генеральним директором, посаду якого на момент ініціювання проведення службового розслідування обіймала ОСОБА_2 .
Статтею 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
06 червня 2022 року голова Одеської обласної ради Діденко Г. В. видав розпорядження № 307/2022-ОР «Про проведення службового розслідування», у якому вказав, що метою проведення службового розслідування є з'ясування фактів неналежного виконання службових обов'язків керівником - генеральним директором КНП «ООЦСЗХ» ООР ОСОБА_1 , що могло заподіяти значну шкоду цьому підприємству, стосовно забезпечення ефективного використання і збереження закріпленого за підприємством майна, а також інших питань статутної, фінансової, виробничої, організаційно-господарської діяльності підприємства, що були викладені у листі Управління ради з майнових відносин від 01 червня 2022 року № 07/1225/22. Згідно з цим розпорядженням ОСОБА_1 відсторонено від повноважень з 07 червня 2022 року на час проведення службового розслідування.
Правовими підставами прийняття такого розпорядження зазначено: частина сьома статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.
Оскільки ОСОБА_1 , займаючи посаду генерального директора КП «ООЦСЗХ» ООР, з огляду на положення статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», відносилася до суб'єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону, до спірних правовідносин застосовано Порядок проведення службового розслідування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного розпорядження.
У пункті 1 Порядку передбачено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.
Відповідно до пункту 2 Порядку рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).
Згідно з пунктом 3 Порядку рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до пункту 4 Порядку службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення.
Рішення про відсторонення приймається керівником органу.
Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку (див. постанову Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19)).
За змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом. Таким нормативно-правовим актом є, зокрема, Порядок у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження.
У пункті 7 Порядку викладено права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування.
Пунктом 8 Порядку визначено вимоги до акта, який складається за результатами службового розслідування членами комісії.
Згідно з пунктом 9 Порядку акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику.
Крім того, пункт 9 Порядку містить вимогу про те, що перед поданням на розгляд керівника органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування. Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повідомляється за день до ознайомлення із зазначеним актом.
Одеська обласна рада є засновником та власником КП «ООЦСЗХ» ООР, а її очільником є голова Одеської обласної ради, отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що повноваження щодо видання розпоряджень про проведення службових розслідувань стосовно осіб, які очолюють комунальні підприємства, засновниками яких є Одеська обласна рада, належать саме голові Одеської обласної ради.
При цьому проведення такого службового розслідування було обґрунтовано невиконанням або неналежним виконанням керівником КП «ООЦСЗХ» ООР службових обов'язків, перевищенням своїх повноважень, що заподіяло значну матеріальну шкоду державі, установі, що відповідало вимогам пункту 1 Порядку.
Встановивши наявність підстав для проведення службового розслідування щодо керівника КП «ООЦСЗХ» ООР ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсторонення її від посади на час проведення службового розслідування відповідало дискреційним повноваженням голови Одеської обласної ради, і відповідно, таке відсторонення відповідало положенням чинного законодавства, тобто є законним.
При цьому, надавши оцінку пунктам 7, 9 Порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що Порядком передбачені права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, і не передбачено обов'язку для особи, що прийняла рішення про проведення службового розслідування, повідомляти про таке рішення особу, щодо якої проводиться службове розслідування чи направляти їй акт службового розслідування, який виготовляється в одному примірнику.
Отже, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 у частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Одеської обласної ради Г. Діденка від 06 червня 2022 року № 307/2022-ОР.
Посилання заявника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 727/386/17 (провадження № 61-35881св18) про те, що пунктом 7 Порядку закріплено право особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про те, що цим Порядком не визначено обов'язку про таке повідомлення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, що може потягти за собою визнання незаконним рішення керівника про призначення такої перевірки.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 (провадження № К/9901/10092/19), від 02 липня 2019 року у справі № 280/1619/17 (провадження № К/9901/50891/18), від 10 липня 2109 року у справі № 299/1914/17-а (провадження № К/9901/65071/18), від 25 липня 2019 року у справі № 826/1300/18 (провадження № К/9901/14431/19), від 01 серпня 2019 року у справі № 727/386/17 (провадження № 61-35881св18), від 08 серпня 2109 року у справі № 500/6108/16-а (провадження № К/990115798/18), щодо застосування Закону України «Про місцеве самоврядування», колегія суддів не бере до уваги, оскільки у справі, яка є предметом касаційного перегляду, оцінці підлягають оспорені рішення голови Одеської обласної ради з точки зору порушеного права позивача та його законного інтересу щодо законності призначення службового розслідування та його звільнення за ініціативою власника, а у справах, на які посилається заявник, досліджувалися питання, встановлювалися обставини, застосовувалися норми права щодо процедури скликання / проведення / оприлюднення рішень органу місцевого самоврядування відповідно до регламенту ради та законодавства.
Щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення голови Одеської обласної ради про звільнення
Не погоджуючись з рішенням голови Одеської обласної ради від 12 липня 2022 року № 448-VIII про звільнення з посади генерального директора КП «ООЦСЗХ» ООР за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, тобто із втратою довір'я, ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог посилалася на недоведеність її вини та звільнення її під час перебування на лікарняному.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов'язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку умовам укладеного з позивачем контракту, а також зібраним доказам, а саме: акту робочої групи з перевірки КНП «ООЦСЗХ» ООР від 08 липня 2022 року та акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «ООЦСЗХ» ООР за період з 01 березня 2018 року до 01 вересня 2022 року від 17 жовтня 2022 року №03-11/09, та вважав їх достатніми доказами у контексті статті 79 ЦПК України та джерелами доказування. Ці докази підтверджують численні факти порушень, допущених позивачем під час перебування на посаді, зокрема: необґрунтоване списання продуктів харчування; завищення вартості будівельних робіт і витрат; надання послуг з проведення лабораторних аналізів некомерційним та приватним підприємствам на безоплатній основі, що призвело до незаконних витрат; недоотримання доходів від надання в оренду майна; оплата комунальних послуг, які фактично були спожиті та відшкодовані орендарями, без відновлення касових видатків; покриття видатків орендарів по сплаті експлуатаційних витрат; необґрунтоване підвищення посадового окладу окремим працівникам; необґрунтоване нарахування доплат; працівникам не виплачувалась допомога на оздоровлення під час надання щорічної основної відпустки; необґрунтовано перераховано єдиний соціальний внесок у сумі 2 426 486,64 грн; порушення операцій з нарахування та оплати вартості спожитих комунальних послуг; не відображена вартість інших необоротних матеріальних активів; нестача матеріальних цінностей (обладнання); безпідставне списання медичних препаратів; зайво витрачені кошти на оплату продуктів харчування без їх фактичного отримання; відсутність на зберіганні продуктів харчування на суму 1 126 814,35 грн тощо.
Встановивши, що безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей було складовою посадових обов'язків (функцій) позивачки, що узгоджується з умовами підписаного позивачкою контракту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що під час розгляду справи знайшов своє підтвердження факт вчинення позивачкою численних порушень, які б могли спричинити втрату довір'я, оскільки вона безпосередньо обслуговує матеріальні цінності.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірне звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи представника позивача, викладені у касаційній скарзі, про те, що акт робочої групи з перевірки КНП «ООЦСЗХ» ООР від 08 липня 2022 року не є достовірним доказом у розумінні статті 79 ЦПК України, оскільки вказаний акт складено на підставі законного розпорядження та у відповідності до вимог Порядку. Крім того, викладені в цьому акті порушення підтверджені актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «ООЦСЗХ» ООР за період з 01 березня 2018 року до 01 вересня 2022 року від 12 жовтня 2022 року, проведеної Державною аудиторською службою.
Таким чином, відомості (фактичні дані), які містить акт від 08 липня 2022 року, відповідають дійсності, і не викликають сумнівів у своїй правдивості. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував їх під час оцінки доказів з урахуванням приписів статей 79, 80, 89 ЦПК України.
Щодо зміни дати звільнення ОСОБА_1 .
Спростовуючи доводи позивача про необхідність змінити дату звільнення та врахувати час перебування її на лікарняному, суд апеляційної інстанції вказав, що наслідки порушення гарантій, визначених частиною третьою статті 40 КЗпП України необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення, а саме визначати датою припинення трудових відносин перший робочий день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача, а не шляхом скасування наказу про звільнення. Однак при цьому апеляційний суд не змінив дату звільнення, посилаючись на те, що відповідних позовних вимог ОСОБА_1 не заявляла.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 01 червня 2022 року до 05 серпня 2022 року перебувала на лікарняному, що підтверджено сімома листками непрацездатності. Однак ОСОБА_1 звільнена з роботи за пунктом 2 статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я до неї з 14 липня 2022 року, тобто у період перебування на лікарняному.
Частиною третьою статтю 40 КЗпП України визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положення статей 42, 42-1 і 49-2 цього Кодексу не поширюються на звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Отже, наслідки порушення гарантії, визначеної у частині третій статті 40 КЗпП України, слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670 цс19).
Таким чином, ураховуючи вимоги статті 40 КЗпП України, статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець мав звільнити ОСОБА_1 у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто 08 серпня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції встановив ці порушення, однак помилково вважав, що зміна дати звільнення позивача буде порушенням вимог статей 12, 13 ЦПК України, оскільки позивач не заявила таку позовну вимогу.
Однак такі висновки не узгоджуються з положенням статті 2 ЦПК України (завдання та основні засади цивільного судочинства), згідно з яким суд зобов'язаний перевірити законність звільнення працівника, у тому числі під час тимчасової непрацездатності (пункти 1, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»), як, наприклад, і строк звернення до суду (з власної ініціативи), незалежно від того, чи посилається на це позивач. Цим самим забезпечується реалізація принципу верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. У цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п'ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).
З огляду викладене, суд апеляційної інстанції порушив вищевказані вимоги трудового законодавства, дійшов помилкового висновку про незастосування положень частини третьої статті 40 КЗпП України, до спірних правовідносин, з тих підстав, щопозивач не посилалася на це у позовній заяві.
Суд апеляційної інстанції встановив порушення, які стали підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 статті 41 КЗпП України, однак помилився з датою її звільнення. Тому дату звільнення за наказом голови Одеської обласної ради від 12 липня 2022 року №448-VII, яким ОСОБА_2 звільнено з посади генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я до неї, слід змінити, вказавши датою звільнення перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто 08 серпня 2022 року.
Отже, доводи касаційної скарги заявника в цій частині частково знайшли своє підтвердження.
Щодо порушень роботодавцем вимог статей 47, 116 КЗпП України
Частиною першою статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спору) роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спору) визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Надавши оцінку зібраним доказам, суд апеляційної інстанції встановив, що 28 вересня 2022 року підприємство остаточно здійснило виплату всіх сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, у розмірі 252 038, 57 грн. До вказаної суми, зокрема, включено компенсацію за невикористану відпустку та компенсації за лікарняні.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спору).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції встановив, що на час звільнення ОСОБА_1 існував спір про розмір належних позивачці сум, як звільненому працівнику. Остаточний розрахунок роботодавець провів 28 вересня 2022 року, після результатів ревізії діяльності КНП «ООЦСЗХ» ООР, якою, зокрема перевірено правильність нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію за лікарняний.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року cправа № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25) виснувала: «45. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02 серпня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХіз ним не проведено, то суми, передбачені статтею 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців».
Ураховуючи, що датою звільнення позивача мало бути 08 серпня 2022 року, а роботодавець провів остаточний розрахунок з ОСОБА_1 28 вересня 2022 року, суд апеляційної мав стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, визначений статтею 117 КЗпП України, за період з 08 серпня 2022 року до 28 вересня 2022 року, тобто за 38 робочих днів.
Із довідки, поданої КП «ООЦСЗХ» ООР, встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 3 466,07 грн.
Отже, з КП «ООЦСЗХ» ООР на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 131 710,66 грн (38 робочих днів х 3 466,07 грн) за період з 08 серпня 2022 року до 28 вересня 2022 року.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статей 47, 117 КЗпП України знайшли свої підтвердження під час касаційного перегляду справи.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Боднар М. О. не навів доводів про свою незгоду з висновками суду апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та не зазначив жодної підстави касаційного оскарження постанови в частині цих висновків, а суд касаційної інстанції обмежений доводами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому постанова суду апеляційної інстанції у частині оскарження рішення про звільнення та стягнення середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, підлягають скасуванню, з прийняттям нової постанови. В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара Максима Олександровича задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у частині вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Рішення голови Одеської обласної ради від 12 липня 2022 року № 448-VIIІ «Про звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради змінити, вказавши датою звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я до неї 08 серпня 2022 року.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 серпня 2022 року до 28 вересня 2022 року у розмірі 131 710,66 грн (сто тридцять одна тисяча сімсот десять гривень 66 копійок).
В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк