30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 367/3562/17
провадження № 61-2459ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука Івана Анатолійовича, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від
26 січня 2026 року у справі позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
У травні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2024 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року касаційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року скасовано,
а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-15256св24).
Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2026 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2024 року задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2024 року скасовано. Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, площею 0,15 га, з кадастровим номером 3210946200:01:042:0008, вартістю 45 165 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
25 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Захарчук І. А., подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2026 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 лютого 2026 року вищезазначену касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачеві Синельникову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Шипович В. В.
Ухвалою Верховного Суду від05 березня 2026 року заяви суддів Верховного Суду Синельникова Є. В., Осіяна О. М., Шиповича В. В. про самовідвід задоволено.
Відведено суддів Верховного Суду Синельникова Є. В., Осіяна О. М., Шиповича В. В. від розгляду справи за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Захарчук І. А., на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2026 року.
Передано цивільну справу № 367/3562/17 для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 березня 2026 року вищезазначену касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року заяву про самовідвід судді Сакари Н. Ю. задоволено.
Відведено суддю Сакару Н. Ю. від участі у розгляді справи за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою представника
ОСОБА_1 - адвоката Захарчука І. А., на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2026 року.
Справу № 367/3562/17 передано на повторний автоматизований розподіл для заміни відведеної судді Сакари Н. Ю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 березня 2026 року вищезазначену касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачеві Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі провадження
№ 6-2407цс15; постановах Великої Палати Верховного Суду від: 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, 30 січня
2019 року у справі № 755/10947/17, 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16,
26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі
№ 610/1030/18, 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18; постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17; постановах Верховного Суду від: 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17, 16 січня 2019 року у справі № 367/6773/16-ц, 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, 04 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19, 11 листопада 2020 року у справі № 372/1030/15-ц, 02 лютого 2022 року у справі № 367/3615/15-ц, 16 лютого 2022 року у справі №914/1954/20, 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, 12 травня 2022 року в справі № 372/4154/18, 08 червня 2022 року в справі № 307/3155/19, 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц, 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16, 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16-ц, 23 жовтня 2024 року у справі № 367/6391/16-ц, 25 жовтня 2024 року у справі № 470/1471/13-ц, 11 березня 2025 року у справі № 922/647/22, 16 квітня 2025 року
у справі № 910/17006/23, 04 червня 2025 року у справі № 522/9654/19, 13 серпня 2025 року у справі № 927/432/19, 13 серпня 2025 року у справі № 453/508/23,
03 вересня 2025 року у справі № 367/3562/17, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, представник заявника зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- чи може інформація ВО «Укрдержліспроект», за відсутності належних та допустимих правовстановлюючих документів, вважатися достатнім і самостійним доказом для підтвердження належності земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення;
- щодо тлумачення та застосування пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції станом на 29 березня 2006 року), відповідно до якого до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Зокрема, відсутній правовий висновок щодо того, чи мало право комунальне підприємство станом на 2008 рік посилатися на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування як на належні правовстановлюючі документи, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками;
- чи має прокурор право звертатися до суду в інтересах Кабінет Міністрів України з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що спірна земельна ділянка, за його позицією, належить територіальній громаді міста Києва та перебуває у користуванні комунального підприємства міста Києва;
- чи може визнаватися належним і допустимим доказом копія документа, засвідчена особою, повноваження якої не підтверджені матеріалами справи, а також особою, ідентифікація якої судом не встановлена;
- визначення обсягу та змісту дій (перевірочних заходів), які має вжити набувач до укладення правочину з метою встановлення правового статусу спірної земельної ділянки, для підтвердження своєї добросовісності та набуття статусу добросовісного набувача (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник указує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука І. А., подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті
392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука Івана Анатолійовича, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2026 року.
Витребувати з Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу № 367/3562/17.
Ухвалу про відкриття касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, а також іншим учасникам справи.
Роз'яснити учасникам справи № 367/3562/17 право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 20 квітня 2026 року.
До відзиву необхідно додати докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець