23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 202/7984/14-ц
провадження № 61-3322ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та
18 березня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року.
Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Статтею 390 ЦПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено
у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що повний доступ до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 13 жовтня 2017 року надано 24 жовтня 2017 року.
Частиною третьою статті 394 ЦПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що у разі пропуску строку на касаційне оскарження в межах одного року, він може бути поновлений за наявності відповідного клопотання учасника справи та за умови доведеності наявності поважних причин такого пропуску.
Зі спливом річного строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, оскільки такий строк
є присічним, за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Під час подання касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, такий строк може бути поновлений лише за доведеності існування виключних обставин, визначених у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення в справі «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви
№ 17160/06 та № 35548/06, від 21 грудня 2010 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
У змісті касаційної скарги заявник вказує, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та не отримував оскаржуваної постанови. Лише 10 березня 2026 року він отримав на електронну пошту текст оскаржуваного судового рішення, тому вважає що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
Із зазначеного заявником неможливо встановити, що суд апеляційної інстанції в період з жовтня 2017 року до березня 2026 року не вручав йому копію оскаржуваного судового рішення та ним не отримано його копію раніше в інший спосіб. Доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтями 272, 386 ЦПК України, заявницею не надано.
Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку своєчасності направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку копії оскаржуваного судового рішення або доказів отримання цього рішення, відповідні докази мають бути надані заявницею до суду касаційної інстанції, зокрема у вигляді довідки суду першої або апеляційної інстанції про те, яким чином та коли їйнаправлена та вручена копія оскаржуваного судового рішення разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Суд роз'яснює, якщо в зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням підстав для його поновлення, а також поданням доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, в відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік