30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 644/4227/25
провадження № 61-3306ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа - Харківська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа - Харківська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2025 року
заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання
за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 разом
із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , впродовж
більш ніж 1 року до часу відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Харківського міська рада звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2026 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без руху, запропоновано подати до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку. Зазначено строк виконання ухвали суду, попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Індустріального районного суду м. Харкова 06 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Харківська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені Харківською міською радою підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними. Безпідставне поновлення такого строку буде суперечити вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
10 березня 2026 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу (передано 16 березня 2026 року), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Харківського апеляційного суду від
04 лютого 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
1. Касаційна скарга Харківської міської ради надійшла до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року.
У касаційній скарзі заявник порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки з повний текст постанови суду апеляційної інстанції доставлено до електронного кабінету Харківської міської ради 07 лютого 2026 року, надає відповідні докази.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.
2. Касаційна скарга Харківської міської ради мотивована тим, що вирішуючи питання про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не врахував, що у зв'язку із запровадженням воєнного стану, кадровим дефіцитом, великою кількістю запитів та судових справ і надмірним навантаженням юридичного департаменту, відсутня можливість для підготовки та подання апеляційної скарги у передбачений законом строк. Крім того, відсутність у законодавстві переліку поважних причин, як підстави поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, або єдиного конкретизованого роз'яснення щодо застосування процесуальної норми, складає порушення принципу правової визначеності.
Перевіривши доводи касаційної скарги Харківської міської ради колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Із оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У частині третій статті 357 ЦПК України зазначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву (про поновлення строку) не буде подано особою в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке він реалізує, лише встановивши об'єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.
Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалено 06 жовтня 2025 року, отримано Харківською міською радою 14 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 12 грудня 2025 року, тобто з пропуском процесуального строку.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2025 року подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені причини пропуску цього строку визнані неповажними, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною четвертою статті 357 та пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги Харківської міської ради про те, що відсутність у законодавстві переліку поважних причин, як підстави поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, або єдиного конкретизованого роз'яснення щодо застосування процесуальної норми, складає порушення принципу правової визначеності, є безпідставними.
Поважними є такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (див. постанови Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 926/10376/15, від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15).
Харківська міська рада не навела конкретних обставин, підтверджених відповідними доказами, які унеможливили подання нею апеляційної скарги у визначений законом строк, а також доказів, які б свідчили про належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі стосовно доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.
У пункті 46 рішення від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення ЄСПЛ від 3 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункти 51 і 52).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. § 27 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) та § 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine).
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 390 ЦПК України, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Клопотання Харківської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити Харківській міській раді строк на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа - Харківська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник