27 березня 2026року
м. Київ
справа № 369/17554/25
провадження № 61-3975ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення боргу за договором купівлі-продажу електроенергії,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення боргу за договором купівлі-продажу електроенергії.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 20 лютого 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу електричної енергії № 419007410 від 01 січня 2019 року в розмірі 4 028,32 грн.
25 березня 2026 року ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» порушило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувся без участі сторін. Повний текст оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року отримано заявником у підсистемі «Електронний суд» 24 лютого 2026 року, на підтвердження чого надано суду картку руху документу.
Врахувавши наведенізаявником обставини, взявши до уваги, що постанова Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року у підсистемі «Електронний суд» доставлена сторонам 24 лютого 2026 року, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними. Клопотання ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження - поновленню на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після розгляду справи судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року визнано доречним вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання у двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів.
Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України до категорії малозначних віднесено справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у цій справі складає 4 028,32 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 х 3 328 грн = 99 840грн). Таким чином ця справа відноситься до категорії малозначних.
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для товариства.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну й предмет позову, складність справи, встановлені судами обставини (неналежне виконання відповідачем обов'язку за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним домогосподарством від 01 січня 2019 року № 419007410, а саме неповну сплату за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики приватного домогосподарства за липень 2023 року), а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Незгода заявника з встановленими судами обставинами не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи про те, що справа має виняткове значення для товариства є необґрунтованими.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами двох попередніх інстанцій.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягали б касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» подало касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, не довело наявності винятків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною другою статті 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» строк на касаційне оскарження рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення боргу за договором купівлі-продажу електроенергії.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович