27 березня 2026року
м. Київ
справа № 490/7029/18
провадження № 61-3717ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Головченко Олександр Андрійович, на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 листопада 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського НДЕКЦ МВС України, у якому просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за травень-липень 2017 року в сумі 18 571 грн, середню заробітну плату за несвоєчасно нараховану та невиплачену заборгованість із заробітної плати за період з 27 жовтня 2017 року по 22 серпня 2018 року в сумі 59 660,48 грн.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ МВС Українина користь ОСОБА_1 заробітну плату за червень, липень 2017 року у сумі 15 122,11 грн.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ МВС Українина користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за несвоєчасно нараховану та виплачену заборгованість із заробітної плати за період з 27 жовтня 2017 року до 22 серпня 2018 року
у сумі 59 660,48 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційні скарги Миколаївського НДЕКЦ МВС Українита ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , задоволено частково.
Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 листопада 2025 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ МВС Українина користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 30 000 грн без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
В іншій частині оскаржене рішення залишено без змін.
21 березня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Головченко О. А., через підсистему «Електроний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Центрального районного суду міста Миколаєва
від 14 листопада 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 03 березня 2026 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Миколаївського НДЕКЦ МВС Українина його користь середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції.
У Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року наголошено на необхідності вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у здійсненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів.
Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що до переліку малозначних справа відносяться справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі, заявлена позивачем, складає 78 231,48 грн (18 571 грн + 59 660,48 грн), що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 х 3 328 грн = 99 840грн).
З урахування розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, встановленого судом апеляційної інстанції, ціна позову у цій справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, в якому подається касаційна скарга (250 х 3 328 грн = 832 000 грн).
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню.Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Головченко О. А., зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для заявника.
Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну й предмет позову, складність справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини і надану обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Незгода ОСОБА_3 з встановленими судами обставинами та визначеним апеляційним судом розміром сум, належних до виплати позивачу, не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, а також про винятковість цієї справи для заявника.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами двох попередніх інстанцій.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення підлягали б касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Головченко О. А., подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, не довів наявності винятків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Головченко Олександр Андрійович, на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва
від 14 листопада 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 03 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович