(додаткова)
25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 645/5180/19
провадження № 61-4922св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,
треті особи за первісним позовом: департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
треті особи за зустрічним позовом: департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба
у справах дітей та сім?ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом
з матір'ю.
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом з батьком.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , разом із матір'ю ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 і ОСОБА_4 - адвоката Ніколаєвої Н. Б. задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
16 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року та залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2023 року.
02 червня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року - без змін.
У відзиві представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3. вказувала, що відповідач очікує понести витрати у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме, витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 15 000,00 - 20 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року залишено без змін.
Постанова Верховного Суду від 05 листопада 2025 року була направлена ОСОБА_2 09 грудня 2025 року і вручена 16 грудня 2025 року, що підтверджується супровідним листом Верховного Суду від 09 грудня
2025 року № 27092/0/222-25 та інформацією про вручення повідомлення із трекінговим номером R067053341800.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
08 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду заяву, у якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що відповідач у відзиві на касаційну скаргу заявляв попередній розрахунок понесених витрат на правничу допомогу та вимогу про їх розподіл, у тому числі й витрат на правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи № 645/5180/19 у суді касаційної інстанції, проте постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу не було вирішено.
Заявник указує, що з метою надання відповідачу правничої (правової) допомоги адвоката щодо представництва та захисту інтересів (повного супроводу) клієнта в суді касаційної інстанції у справі № 645/5180/19, а саме: аналізу касаційної скарги, підготовки і подання до суду відзиву на касаційну скаргу, а за необхідності також інших необхідних клопотань, пояснень, заяв тощо між ОСОБА_2 і Адвокатським об'єднанням «Альва Прайвесі» (далі - АО «Альва Прайвесі») було укладено договір про надання правової допомоги від 22 липня 2024 року № 22/7 і додаток від 26 травня 2025 року
№ 26/5.
На виконання умов вказаного договору і додатка до нього відповідач перерахував на банківський рахунок АО «Альва Прайвесі» гонорар
у загальному розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
05 грудня 2025 року на підтвердження реального, своєчасного та в повному обсязі надання правової допомоги адвоката за вказаними договором та додатком до нього ОСОБА_2 і АО «Альва Прайвесі» підписали акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).
До заяви заявник долучив: договір про надання правової допомоги від
22 липня 2024 року № 22/7, укладений між ОСОБА_2 , і АО «Альва Прайвесі»; додаток від 26 травня 2025 року № 26/5 до договору про надання правової допомоги; платіжну інструкцію від 06 червня 2025 року
№ А0Р1-8ТН6-6СС4-МСС0; акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05 грудня 2025 року.
Одночасно у заяві представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3. просить поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 645/5180/19.
Клопотання мотивоване тим, що згідно з карткою руху документа постанова Верховного Суду від 05 листопада 2025 року була завантажена до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС лише
28 листопада 2025 року. До цієї дати в електронному кабінеті не було тексту постанови, що унеможливлювало поінформованість сторін про факт її прийняття, ознайомлення з її змістом та, відповідно, реалізацію права на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у межах п'ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
В електронному суді в розділі «Повідомлення» не було зафіксовано жодного сповіщення про завантаження 28 листопада 2025 року до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС постанови Верховного Суду від
05 листопада 2025 року у справі № 645/5180/19, оскільки така постанова взагалі не була надіслана ні представнику відповідача, ні самому відповідачу, що підтверджується копією картки руху заяви.
Лише під час періодичної актуалізації інформації з усіх справ, які веде представник відповідача, 06 грудня 2025 року було випадково виявлено, що
у справі № 645/5180/19 було прийнято постанову. У зв'язку з цим того ж дня між відповідачем і АО «Альва Прайвесі» було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт, а 08 грудня 2025 року було підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення.
До заяви про ухвалення додаткового рішення представник
ОСОБА_2 - ОСОБА_3. також долучила квитанцію від
08 грудня 2025 року № 5301035 про направлення ОСОБА_1 до «Електронного кабінету» користувача ЄСІТС копії заяви про ухвалення додаткового рішення разом з доданим до неї матеріалами.
Щодо заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення
З повідомлення Верховного Суду про доставлення електронного листа відомо, що документ в електронному вигляді - заява про ухвалення додаткового рішення № 37095/1/220-25 - було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в її Електронний кабінет і доставлено 09 грудня 2025 року.
Заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходили.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення
з цього питання.
Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, повинна застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.
Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною
у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.
Згідно з частинами першою - третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки згідно з карткою руху документа постанова Верховного Суду від 05 листопада 2025 року була завантажена до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС
28 листопада 2025 року, а електронного кабінету користувача в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС в ОСОБА_2 немає. Верховний Суд також враховує, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3.
в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду не була вказана як учасник справи № 645/5180/19, а тому постанова Верховного Суду від
05 листопада 2025 року до її електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС не направлялася.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Із матеріалів справи відомо, що у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заявляла орієнтовний розмір судових витрат позивача на правничу допомогу в сумі від 15 000,00 грн до
20 000,00 грн.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних
з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних
з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови
у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду касаційної інстанції надано:
- договір про надання правової допомоги від 22 липня 2024 року № 22/7, укладений між ОСОБА_2 і АО «Альва Прайвесі»;
- додаток від 26 травня 2025 року № 26/5 до договору про надання правової допомоги, згідно з яким клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання в рамках укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги надати клієнту правову допомогу щодо представництва та захисту інтересів (повного супроводу) клієнта в суді касаційної інстанції
у справі № 645/5180/19, а саме: аналіз касаційної скарги, підготовка і подання до суду відзиву на касаційну скаргу, а за необхідності також: інших необхідних клопотань, пояснень, заяв тощо. Сторони домовились, що вартість надання правової допомоги (гонорар) за цим додатком складає 20 000,00 грн, які клієнт сплачує шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок об'єднання протягом 15 календарних днів з дня підписання цього додатка;
- платіжну інструкцію від 06 червня 2025 року № А0Р1-8ТН6-6СС4-МСС0, згідно з якою платник ОСОБА_2 перерахував на рахунок отримувача АО «Альва Прайвесі» 20 000,00 грн, у якій вказано призначення платежу «За правову допомогу адвоката у справі № 645/5180/19 (касація)»;
- акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05 грудня
2025 року, згідно з яким ОСОБА_2 не має претензій до якості та обсягу наданої АО «Альва Прайвесі» правової допомоги (послуг), а саме: аналіз касаційної скарги, підготовка і подання до суду відзиву на касаційну скаргу,
а також інших необхідних клопотань, пояснень, заяв тощо.
З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку про доведеність понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у Верховному Суді в розмірі 20 000,00 грн та їх співмірність зі складністю справи і виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом.
Висновок за результатом розгляду заяви
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих ОСОБА_3 послуг, відсутність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу і те, що під час ухвалення постанови від
05 листопада 2025 року питання про витрати на професійну правничу допомогу не вирішено, колегія суддів вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції підлягає задоволенню в межах заявленої суми 20 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись статтями 133, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення
у справі № 645/5180/19.
Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв?язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили
з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов