23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 757/26891/23-ц
провадження № 61-2941ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «А-Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», про стягнення авансового платежу за договором фінансового лізингу,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «А-ФІНАНС» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «А-Фінанс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» (далі - ТОВ «Везем Шиппінг»), про стягнення авансового платежу за договором фінансового лізингу від 01 вересня 2021 року
у загальному розмірі 66 658,42 грн.
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 05 липня 2023 року справу № 757/26891/23-ц визнав малозначною та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 22 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Стягнув із ТОВ «Фінансова компанія «А-Фінанс» на користь ОСОБА_1 авансовий платіж у розмірі 58 465,50 грн; перший лізинговий платіж -
4 677,24 грн; інфляційні збитки - 2 498,48 грн; 3 % річних - 1 017,20 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Фінансова компанія «А-Фінанс» оскаржило його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2025 року, зокрема поновив ТОВ «Фінансова компанія «А-Фінанс» строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року.
Київський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2026 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
З огляду на резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду
від 06 лютого 2026 року, постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в частині третій статті 389 ЦПК України.
07 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2025 року, що не підлягає касаційному оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції, та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Ухвала Київського апеляційного суду від 28 березня 2025 рокуокремому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Разом з тим, включення доводів про незаконність вказаної ухвали апеляційного суду до касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2026 рокувідповідає вимогам частини другої
статті 406 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення
у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, від 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Касаційна скарга подана у визначений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення чи відмови
у відкритті касаційного провадження немає.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
У частині восьмій статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 395, 402, 406 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Печерського районного суду міста Києва цивільну справу
№ 757/26891/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «А-Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», про стягнення авансового платежу за договором фінансового лізингу.
Роз'яснити учасникам справи їх право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України,
у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв