17 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/3333/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області»
на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі
за позовом Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)
до Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Броварська міська рада,
про усунення перешкод у користуванні орендованим майном.
У судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Титикало Р. С., представники відповідача - Бондаренко Д. Р., Вальчук Н. С., Караговнік А. Ю., Чекман М. П. та представник третьої особи - Мовчан В. Л.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У листопаді 2023 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (далі - позивач та/або Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ)) до Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом виселення.
1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) позбавлене можливості вільно користуватися орендованим майном, оскільки відповідач незаконно, самоправно зайняв спірні будівлі та користується ними без відповідних на те правових підстав.
За доводами позивача, 06.10.2023 Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) на адресу відповідача направило вимогу в якій просило протягом трьох календарних днів, з моменту її отримання усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування, шляхом звільнення (виселення) з комплексу (будівель та споруд), розташованих за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, село Княжичі, Броварський район, Київська область, що складається із нежитлової будівлі під літ. «А» загальною площею 312,1 кв. м та нежитлової будівлі під літ. «Б» загальною площею 102,0 кв. м.
Вказана вимога отримана відповідачем 06.10.2023 та не була виконана. Відповідач продовжив незаконно, самоправно займати спірні нежитлові будівлі, що підтверджується актом огляду комплексу від 30.10.2023.
Позивач відзначив, що він є орендарем комплексу (будівель та споруд), розташованих за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, село Княжичі, Броварський район, Київська область, які належить до об'єктів комунальної власності Броварської територіальної громади для розміщення релігійної організації та забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній, відповідно до умов договору оренди об'єкта комунальної власності Броварської територіальної громади від 01.12.2022 № 53-22.
За таких підстав позивач вважає, що він як законний користувач (орендар) позбавлений можливості користуватися орендованим майном саме через дії відповідача, який безпідставно та самоправно зайняв спірні будівлі, а звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні, шляхом виселення беззаперечно є належним способом захисту.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням Княжицької сільської ради народних депутатів Броварського району Київської області від 30.01.1998 № 33 вирішено передати на утримання Свято-Преображенської церкви с. Княжичі: старе приміщення Будинку культури для проведення церковного богослужіння; старе приміщення сільської ради під підсобне господарство.
Рішенням Броварської міської ради від 09.02.2021 № 14-01-08 «Про реорганізацію Княжицької сільської ради Броварського району Київської області та Требхівської сільської ради Броварського району Київської області шляхом приєднання до Броварської міської ради Броварського району Київської області», зокрема, вирішено провести процедуру реорганізації Княжицької сільської ради Броварського району Київської області шляхом приєднання до Броварської міської ради.
Рішенням Броварської міської ради від 25.03.2021 № 98-04-08 «Про затвердження передавальних актів та прийняття майна Требухівської сільської Ради Броварського району Київської області та Княжицької сільської ради Броварського району Київської області у комунальну власність Броварської міської територіальної громади» із урахуванням змін, внесених рішенням Броварської міської ради від 29.07.2021 № 3312-10-08, затверджено передавальний акт Княжицької сільської ради Броварського району Київської області щодо передачі майна до комунальної власності Броварської територіальної громади та прийнято відповідне майно. Зокрема, з витягу із додатку до відповідного передавального акта вбачається, що передане нерухоме майно, розташоване у с. Княжичі Броварського району Київської області по вул. С. Максименка,1: будівля будинку культури, інвентарний номер 101310002: будинок сільської ради, інвентарний номер 101310001.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.08.2022 № 307049841 зареєстровано право комунальної власності за Броварською міською радою на комплекс (будівлі та споруди) - нежитлові будівлі під літ. «А» загальною площею 312,1 кв. м та під літ. «Б» загальною площею 102 кв. м, що знаходяться за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, село Княжичі, Броварський район, Київська область.
31.08.2022 на адресу Броварської міської ради надійшла заява Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ), яка зареєстрована за вх.№ 5627/3 про надання в орендне користування на 5 років для цільового використання культової та релігійної діяльності релігійної організації нежитлових будівель під літ. «А» (старе приміщення будинку клубу), під літ. «В» (старе приміщення сільської ради), які розташовані за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, село Княжичі, Броварський район, Київська область.
Листом від 13.09.2022 Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» повідомило Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради про те, що не заперечує щодо передачі в оренду нежитлової будівлі (старе приміщення сільської ради) під літ. «Б», розташованої за вищезазначеною адресою.
Листом від 05.09.2022 за вих.№ 66/01-16 Відділ культури Броварської міської ради повідомив про те, що не заперечує щодо передачі в оренди будівлі будинку культури за зазначеною адресою.
Відповідно до пункту 3 рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.09.2022 № 445 «Про включення до Переліку другого типу та передачу в оренду об'єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади» вирішено включити до переліку другого типу та передати в оренду терміном на 5 років, без аукціону, комплекс (будівлі та споруди) за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Максименка Сергія, 1, з них:
- нежитлова будівля під літ. «A» загальною площею 312,1 кв. м, що обліковується на балансі Відділу культури Броварської міської ради Броварського району Київської області;
- нежитлова будівля під літ. «Б» загальною площею 102,0 кв. м, що обліковується на балансі Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій».
Рішенням Броварської міської ради від 11.10.2022 № 841-34-08 «Про надання дозволу на передачу комунального майна Броварської міської територіальної громади» надано дозвіл на передачу будівлі будинку культури по вул. Максименка Сергія, 1 в с. Княжичі Броварського району Київської області з балансу Відділу культури Броварської міської ради Броварського району Київської області на баланс Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій».
Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 25.10.2022 № 547 «Про затвердження умов передачі в оренду об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади без аукціону» затверджено умови передачі в оренду об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади: комплексу (будівлі та споруди) за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Максименка Сергія, 1, з них: нежитлова будівля під літ. «А» (старе приміщення будинку культури), загальною площею 312,1 кв. м; нежитлова будівля під літ. «Б» (старе приміщення сільської ради), загальною площею 102 кв. м.
01.12.2022 між Управлінням з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області (орендодавець), Управлінням Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) (орендар) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» (балансоутримувач) укладено договір № 53-22 оренди об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади з урахуванням змін, внесених відповідно до додаткової угоди від 02.12.2022 № 1 (далі - договір № 53-22).
Об'єктом оренди за договором № 53-22 є комплекс (будівлі та споруди) за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Максименка Сергія, 1, з них: нежитлова будівля під літ. «А» (старе приміщення будинку культури), загальною площею 312,1 кв. м; нежитлова будівля під літ. «Б» (старе приміщення сільської ради), загальною площею 102 кв. м (пункт 1.1 договору № 53-22).
Строк оренди починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення договору, при цьому, договором визначено, що він діє до 30.11.2027 включно (пункт 12.1 договору № 53-22).
Відповідно до акта приймання-передачі комунального майна від 01.12.2022 орендодавець - Управління з комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області та балансоутримувач - Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» передали, а Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) прийняло в оренду будівлі та споруди, що є об'єктом оренди за вищевказаним договором № 53-22.
Судами попередніх інстанцій також установлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі розпорядження Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 05.01.2023 № 1-ОД «Про утворення робочої групи» утворено робочу групу для здійснення огляду зазначеного вище комплексу з метою перевірки використання об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади.
Відповідно до акта огляду від 13.01.2023 вказаного об'єкта комплексу будівель та споруд, розташованого у с. Княжичі Броварського району Київської області по вул. Максименка Сергія,1 встановлено, що доступ до внутрішнього огляду будівель відсутній, оскільки на момент перевірки будівлі зачинені, а робочій групі надані документи щодо права користування земельною ділянкою та рішення Княжицької сільської ради депутатів Броварського району Київської області від 30.01.1998 № 33.
Листом від 21.02.2023 № 39 Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) звернулося до Броварської міської ради та зазначило, що ним прийнято в оренду об'єкти за договором № 53-22, однак вони не використовуються, оскільки вільний і безперешкодний доступ до них відсутній.
Листом від 23.02.2023 № 1.7-03/01/2795 Броварська міська рада звернулася до відповідача з вимогою звільнити зазначений об'єкт упродовж 7 календарних днів.
Розпорядженням Виконавчого комітету Броварської міської ради від 09.03.2023 № 46-ОД «Про утворення робочої групи щодо обстеження комунального майна» з метою перевірки використання об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади утворено робочу групу по обстеженню зазначеного комплексу.
Відповідно до акта огляду від 09.03.2023 встановлено, що вільний доступ у орендодавця, орендаря та балансоутримувача до вказаного комплексу (будівлі та споруди) відсутній, оскільки комплекс спірних будівель використовується Релігійною організацією «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області».
Відтак Броварська міська рада, посилаючись на порушення її правомочностей користуватись та розпоряджатись вказаним комплексом будівель та споруд, звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської Єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» в якому просила зобов'язати відповідача усунути шляхом виселення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, а саме об'єктом комунальної власності Броварської міської територіальної громади - комплексом (будівлі та споруди) за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, село Княжичі, Броварський район, Київська область, з них: нежитлова будівля під літ «А» загальною площею 312,1 кв. м; нежитлова будівля під літ «Б» загальною площею 102,0 кв. м.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі № 911/867/23 у задоволенні вказаного позову відмовлено, оскільки судом не встановлено фактів порушень суб'єктивного матеріального права саме особи, яка звернулась до суду з відповідним позовом і яка не користується спірними будівлями.
Так, у вказаному судовому рішенні у справі № 911/867/23 встановлено такі обставини:
позивач є особою, яка представляє територіальну громаду Броварського району Київської області, якій належать право власності на спірний комплекс будівель та споруд, що набуте під час передачі в процесі приєднання, що у даній справі належними та допустимим доказами не спростовано та діє від її імені, здійснюючи правомочності власника майна такої громади;
позивач як особа, що діє від імені відповідної територіальної громади вільно розпорядився своїм майном комплексом будівель та споруд, передавши його у тимчасове володіння та користування третій особі на строк оренди, визначений договором оренди на підставі акта прийому-передачі;
у даній справі відповідачем не доведено набуття ним права власності на спірний комплекс будівель та споруд належними та допустимим доказам;
на момент виникнення спірних правовідносин позивач розпорядився своїм майном та передав на строк оренди свої правомочності власника володіти та користуватись відповідним майном третій особі, тобто не здійснював користування відповідними спірними об'єктами, при цьому, спірні будівлі орендуються третьою особою, яка набула права володіти та користуватись ними на підставі договору № 53-22, який не визнаний недійсним;
у справі № 911/867/23 не доведено, що Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) відмовилось від договору № 53-22 або такий договір розірвано чи припинено в установленому порядку, а спірне майно перебуває у володінні та користуванні Броварської міської ради і здійснювати правомочностей власника володіти та користуватись відповідним майном йому перешкоджає відповідач.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/612/24 за позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської Єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» до 1) Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ); 3) Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» про визнання недійсним з моменту його укладення, тобто з 01.12.2022, договору № 53-22 та визнання недійсним з моменту його підписання, тобто з 01.12.2022, додатку № 3 до договору № 53-22 акта приймання-передачі комунального майна від 01.12.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 911/3333/23 зупинено провадження у справі № 911/3333/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/612/24.
Постановою Верховного Суду від 07.08.2025 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 911/3333/23 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував, що закріплена статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/3333/23 (суддя Черногуз А. Ф.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 (Пономаренко Є. Ю. - головуючий, судді: Буравльов С. І., Алданова С. О.) позов задоволено та зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні комплексом (будівлі та споруди) за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Максименка Сергія, 1, що складається із нежитлової будівлі під літ «А» загальною площею 312,1 кв. м та нежитлової будівлі під літ. «Б» загальною площею 102,0 кв. м, шляхом виселення з вказаного об'єкта нерухомого майна.
3.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Броварська міська рада як правонаступник прав та обов'язків Княжицької сільської ради є набувачем права володіння, розпорядження та користування спірним нерухомим майном.
Ураховуючи встановлені в межах справи № 911/867/23 преюдиціальні обставини щодо належності позивачу у цій справі на праві титульного володіння спірного нерухомого майна, а також з огляду на презумпцію правомірності договору № 53-22, за яким Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) орендує вказане майно, не спростування (зокрема, в судовому порядку) відповідачем вибуття права у нього та набуття права позивачем, суди дійшли висновку що відповідач є особою, що в дійсності чинить перешкоди в користуванні спірним майном, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 911/3333/23, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову у позові, не передаючи справу на новий розгляд.
4.2. Скаржник наголошує, що наявні підстави касаційного оскарження рішення та постанови, що визначені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. Так, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах порядку витребування майна з «утримання» користувача.
4.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник із посиланням на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази.
4.5. Броварська міська рада у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.
4.6 У додаткових поясненнях по суті відзиву скаржник просить касаційну скаргу задовольнити, наголошуючи на тому, що тези позивача про не набуття права власності відповідача на спірне нерухоме майно спростовуються положеннями статті 395 ЦК України.
4.7. 12.01.2026 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про приєднання до касаційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 911/3333/23, у прийнятті якої було відмовлено про що винесено відповідну ухвалу від 27.01.2026.
4.8. 13.01.2026 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання представника відповідача в якому Чекман М. П. просив, зокрема, надати час для врегулювання спору за згодою сторін для чого відкласти розгляд справи.
За результатами розгляду вказаного клопотання, ухвалою Верховного Суду від 13.01.2026 відкладено розгляд касаційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 911/3333/23 до 10.03.2026.
4.9. 03.02.2026 на адресу суду наділи письмові заперечення на заяву про врегулювання спору за згодою сторін, в яких представник позивача вказав, що позивач не приймає пропозицію відповідача та не вбачає правових підстав для врегульовання спору за згодою сторін.
4.10. 09.03.2026 на адресу суду надійшло клопотання в якому представник відповідача Чекман М. П. просить зупинити розгляд справи № 911/3333/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1942/25 за апеляційною скаргою Броварської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 у справі № 911/1942/25 за позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» до Броварської міської ради, Виконавчого комітету Броварської міської ради про визнання недійсними рішень.
Відповідач вказує, що саме у справі № 911/1942/25 вирішується питання щодо існування або відсутності у органу місцевого самоврядування правових підстав для розпорядження земельною ділянкою та, відповідно, для передачі в оренду розташованого на ній комплексу будівель. Встановлені у справі № 911/1942/25 обставини мають преюдиційне значення для справи № 911/3333/23, оскільки без визначення правового режиму земельної ділянки неможливо надати належну оцінку наявності та обсягу прав орендаря Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) за договором № 53-22.
Так, Господарський суд Київської області у рішенні від 29.08.2025 у справі № 911/1942/25 дійшов висновку, що право користування (утримання) комплексу будівель, та право постійного користування земельною ділянкою у законний спосіб встановлені саме за позивачем, і у протиправний, не передбачений чинним законодавством порядок, незаконно з такого користування відповідачами витребувані.
Отже, вказані справи є пов'язаними, адже від встановлених у справі № 911/1942/25 обставин залежить розгляд справи № 911/3333/23 про усунення перешкод у користуванні майном. При цьому справа № 911/1942/25 є первинною, а встановлені у ній обставини матимуть преюдиційне значення для розгляду справи № 911/3333/23.
4.11. 10.03.2026 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 911/3333/23, у прийнятті якої було відмовлено про що винесено відповідну ухвалу від 16.03.2026.
4.12. 17.03.2026 на адресу суду надійшло клопотання в якому представник відповідача Бондаренко Д. Р. просить зупинити розгляд справи № 911/3333/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1942/25 за апеляційною скаргою Броварської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 у справі № 911/1942/25 за позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» до Броварської міської ради, Виконавчого комітету Броварської міської ради про визнання недійсними рішень.
Відповідач вказує, що вказані справи є пов'язаними, адже від встановлених у справі № 911/1942/25 обставин залежить розгляд справи № 911/3333/23 про усунення перешкод у користуванні майном. При цьому справа № 911/1942/25 є первинною, а встановлені у ній обставини матимуть преюдиційне значення для розгляду справи № 911/3333/23.
4.13. 17.03.2026 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача в якому представник Чекман М. П. просить відкласти розгляд справи № 911/3333/23 до розгляду 14.04.2026 Північним апеляційним господарським судом справи № 911/1942/25.
4.14. 17.03.2026 на адресу суду надійшло декілька клопотань представника відповідача в яких представник Вальчук Наталія Сергіївна просить відкласти розгляд справи № 911/3333/23 до моменту набрання законної сили судового рішення у справі № 911/1942/25.
4.15. 17.03.2026 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача в якому представник Вальчук Наталія Сергіївна просить відкласти розгляд справи № 911/3333/23 до моменту набрання законної сили судового рішення у справі № 911/733/26.
4.16. Розглянувши клопотання представників відповідача (пункти 4.13, 4.14, 4.15 цієї постанови) про відкладення розгляду справи, Верховний Суд відмовив у їх задоволенні з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 ГПК України. Суд врахував, що розгляд справи касаційною інстанцією здійснюється в межах статті 300 ГПК України, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
4.17. Розглянувши клопотання представників відповідача про зупинення провадження у справі (пункти 4.10, 4.12 цієї постанови), які є аналогічними за змістом, колегія суддів відмовила у їх задоволенні з огляду на таке.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 цього Кодексу у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановлені ухвали (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).
Крім того, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
Так, у справі № 911/1942/25 вирішується спір про за позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» до Броварської міської ради та Виконавчого комітету Броварської міської ради про визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради від 06.09.2022 № 445 «Про включення до переліку другого типу та передачу в оренду об'єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади», рішення Броварської міської ради від 31.08.2022 № 826-23-08 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою».
Натомість, предметом позову у справі № 911/3333/23 є вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні орендованим майном, а саме комплексом (будівлі та споруди), розташованим за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, що складається із нежитлової будівлі під літ. «А» загальною площею 312,1 кв. м та нежитлової будівлі під літ. «Б» загальною площею 102,0 кв. м шляхом виселення відповідача з вказаного об'єкта нерухомого майна. Позовні вимоги арґументовані тим, що Управління Київської єпархії УПЦ (ПЦУ) позбавлене можливості вільно користуватися орендованим за договором № 53-22 майном, через те, що відповідач незаконно, самоправно зайняв спірні будівлі та користується ними без відповідних на те правових підстав.
У статті 204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Договір № 53-22, яким обґрунтовано позовні вимоги у цій справі № 911/3333/23, є чинним і обов'язки за ними підлягають виконанню, отже, обставини на які посилаються представники відповідачів у наданих до суду клопотаннях про зупинення провадження, ніяким чином не впливають на розгляд спору у даній справі, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, закріплену статтею 204 ЦК України.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20 та від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11, а також від 07.07.2025 у cправі № 911/3333/23.
Окремо варто звернути увагу на те, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Водночас варто звернути увагу на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції», рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.
5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави є: 1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин; 2) відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 909/996/22, від 10.12.2024 у справі № 904/5475/23, від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23.
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 909/996/22, від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22.
Колегія суддів звертає увагу на те, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з огляду на конкретні обставини справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Натомість у касаційній скарзі (пункт 4.3 цієї постанови) скаржник вказує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах порядку витребування майна з «утримання» користувача.
Однак скаржник не зазначає конкретну норму (ми) права, щодо застосування якої (их) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо такої (их) норми для правильного вирішення справи, а лише наводить питання, які, на його думку, має вирішити суд касаційної інстанції під час перегляду оскаржуваних судових рішень. Касаційна скарга в наведеній частині за своїм змістом фактично є цитуванням окремої думки судді Північного апеляційного господарського сулу Буравльова С. І. та зводиться до незгоди з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Отже, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання про застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 4.3 цієї постанови) визнаються суто декларативними, необґрунтованими та відхиляються.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Саме лише прагнення скаржника здійснити перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо до посилань скаржника у тексті касаційної скарги та під час судового засідання на положення статті 395, частин першої, третьої статті 397, статей 398, 399 ЦК України колегія суддів відхиляє їх з огляду на те, що по-перше, саме лише цитування норм права, без обґрунтування застосування до конкретних правовідносин та без обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо таких норм права у співвідношенні зі спірними правовідносинами не свідчить про дотримання вимог, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
По-друге, вказані норми регулюють загальні положення про речові права на чуже майно, які виникають на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Проте скаржник не зазначає у чому полягає помилка судів при застосуванні вказаних норм права або у разі незастосування, не наводить обґрунтування взаємозв'язку цих норм із правовідносинами, які виникли у 1998 році та яким чином, на його думку, вказані норми права мають застосовуватись.
Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
5.4. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4.4 цієї постанови), оскільки відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Проте скаржник у своїй касаційній скарзі належним чином не обґрунтував наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України. Як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (на яку посилався скаржник), не знайшла підтвердження.
За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Інших доводів касаційна скарга не містить, а тому колегія суддів, розглядаючи справу у межах доводів та вимог касаційної скарги (стаття 300 ГПК України), дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 911/3333/23 залишити без змін.
Поновити виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 911/3333/23.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено та підписано у розумний строк з урахуванням перебування судді Случа О. В. у відпустці.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ