ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2026Справа № 910/14664/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реді Люкс"
про стягнення 64 412,05 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач, Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реді Люкс" (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 64 412,05 грн., з яких: 52 227,02 грн. - плата за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, 2 521,01 грн. - 3 % річних, 9 664,02 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою від 01.12.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14664/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
28.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 27.01.2026 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення позовних вимог Компанії. Крім того, у наведеній заяві по суті спору відповідач просив поновити йому процесуальний строк на її подання, посилаючись на значну кількість повітряних тривог у місті Києві протягом грудня 2025 - січня 2026 року та значне пошкодження об'єктів інфраструктури, що призвело до відсутності електроенергії та позбавлення директора Товариства можливості повноцінно вести господарську діяльність і ознайомитися з матеріалами справи. Крім того, відповідач посилався на отримання його директором 01.01.2026 року перелому руки, що призвело до подальшої неможливості виконання ним своїх посадових обов'язків.
02.02.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Компанії від 02.02.2026 року на відзив на позовну заяву, в якій остання просила суд, зокрема, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, а вказану заяву Товариства по суті спору - залишити без розгляду.
Ухвалою від 27.03.2026 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, а вказаний відзив від 27.01.2026 року - залишив без розгляду.
Інших заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
02.11.2023 року між Компанією (виконавець) та Товариством (споживач) був укладений договір № 28084/5-01 з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим Договором.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 3 Договору будівля (приміщення у будівлі) обладнано вузлом (вузлами) комерційного обліку централізованого водопостачання.
Згідно з Додатком № 1 до Договору "Характеристика об'єктів та вузлів" об'єктом споживача (Товариства) за цим правочином є нежитлова будівля закладу громадського харчування, літ. "Б" за адресою: місто Київ, вулиця Георгія Кірпи, 5-А (скид стічних вод до міських мереж).
За умовами пункту 38 Договору до споживачів, які використовують питну воду для виробництва продукції, для виробничих потреб та скидають до систем централізованого водовідведення стічні води технологічного походження, застосовуються норми, встановлені Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила № 190), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Мінрегіону від 01.12.2017 року № 316 (далі - Правила № 316), та місцевими правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту.
Для споживачів, визначених у пункті 38, дію цього Договору може бути подовжено на строк та на умовах, що передбачені нормами законодавства.
Згідно з пунктами 40, 41 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, цей Договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Обґрунтовуючи пред'явлені у даній справі вимоги, Компанія посилалася на те, що з метою контролю якості стічних вод, що надходять від Товариства у каналізаційні мережі міста Києва, 21.02.2024 року представники Департаменту екологічного нагляду позивача в присутності представника відповідача здійснили відбір проб стічних вод, які скидаються з об'єкта, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Георгія Кірпи, 5-А, з контрольного колодязя 1/11 Товариства для вимірювання показників їх складу та властивостей. За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 21.02.2024 року, працівники Департаменту екологічного нагляду склали протокол, в якому зафіксували невідповідність стічних вод, які абонент (Товариство) скидає в систему каналізації міста Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим у Правилах № 316 та Правилах приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 року № 1879 (далі - Правила № 1879).
Листом від 27.02.2024 року № 15/2573-Т позивач (з долученням відповідного протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод від 21.02.2024 року) повідомив Товариство про результати хімічних аналізів стічних вод та встановлене перевищення у них концентрації забруднюючих речовин, які скидалися відповідачем у систему міської каналізації та за своїм складом не відповідають вимогам Правил № 1879. Також Компанія зазначила, що при розрахунку величини плати за скидання стічних вод у систему міської каналізації з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин буде застосований коефіцієнт кратності - 7,93-КК-1/11.
Листом-попередженням Компанія звернулася до Товариства з вимогою оплатити рахунок за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин на суму 52 227,02 грн. у десятиденний термін. До вказаного листа-повідомлення позивач долучив рахунок на оплату від 26.03.2024 року № 06003094 на суму 52 227,02 грн., а також відповідний розрахунок від 21.02.2024 року № 15/ДК-6/757-02-2024 сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно з п. 6.2.18 та 7.12 Правил № 1879.
Враховуючи те, що Товариство означену суму грошових коштів у добровільному порядку в установлений строк не сплатило, Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 16 Конституції України обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів (Преамбула Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи водовідведення, спрямовані на створення сприятливих умов життєдіяльності людини та захист навколишнього природного середовища від негативного впливу стічних вод визначені Законом України "Про водовідведення та очищення стічних вод".
За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про водовідведення та очищення стічних вод" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, у сфері водовідведення належить, зокрема, затвердження правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативне скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення.
Разом із тим, затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту відповідно до частини 1 статті 12 наведеного Закону належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері водовідведення.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про водовідведення та очищення стічних вод" місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги до приймання стічних вод населеного пункту.
Місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативне скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначений Правилами № 190, які є обов'язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, та суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, і з якими суб'єктом господарювання укладено договір на отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, замовників послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Правил № 190 приймання стічних вод від споживачів до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508, та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31509, а також місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, які затверджуються органом місцевого самоврядування в установленому порядку.
Згідно з пунктом 4 Правил № 316 на підставі цих Правил виконавець розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов'язковими для виконавців та споживачів.
Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 12.10.2011 року № 1879.
Відповідно до пункту 1.2 Правил № 1879 ці правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).
Пунктом 1.5 Правил № 1879 передбачено, що останні встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
За умовами пункту 2.2 Правил № 1879 водоканал має право, зокрема, у будь-який час за участю представника абонента відбирати проби стічних вод.
Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які скидаються ними до міської каналізації згідно з графіком відбору проб, погодженим з водоканалом, та не перевищувати встановлені обсяги водовідведення та допустимої концентрації забруднюючих речовин в стічних водах при їх скиданні до міської каналізації. При цьому визначення виду, кількості інгредієнтів та періодичності проведення хіманалізу стічних вод абонента є виключною компетенцією водоканалу.
За змістом пунктів 6.1, 6.2 Правил № 1879 з метою контролю якості стічних вод абонентів водоканал здійснює відбір разових проб. Відбір проб здійснюється з контрольного колодязя абонента. Проба для абонентів відбирається за його бажанням. Аналіз цієї проби проводиться абонентом. Абонент може не проводити аналізу проби, погоджуючись з результатами аналізу робочої проби.
Разові проби характеризують хімічний склад стічних вод. Виявлені таким чином перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин є підставою для нарахування додаткової плати згідно з цими Правилами.
Як було зазначено вище, з метою контролю якості стічних вод, що надходять від Товариства у каналізаційні мережі міста Києва, 21.02.2024 року представники Департаменту екологічного нагляду позивача в присутності представника відповідача здійснили відбір проб стічних вод, які скидаються з об'єкта, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Георгія Кірпи, 5-А, з контрольного колодязя 1/11 Товариства для вимірювання показників їх складу та властивостей. За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 21.02.2024 року, працівники Департаменту екологічного нагляду склали протокол, в якому зафіксували невідповідність стічних вод, які абонент (Товариство) скидає в систему каналізації міста Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим у Правилах № 316 та Правилах № 1879.
Доказів одночасного відібрання проби для абонента (відповідача) матеріали справи не містять, тобто саме Товариство не скористалося своїм правом на проведення ним власного аналізу, оскільки його працівник був присутній при відборі проб та здійснив допуск працівників водоканалу.
Таким чином, оскільки альтернативне лабораторне дослідження за рахунок абонента не проводилось, в силу положень пункту 6.2.5 Правил № 1879 абонент погодився з результатами аналізу робочої проби.
Відповідно до пункту 7.2 Правил № 1879 при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються абонентами у міську каналізацію, порівняно з встановленими ДК забруднюючих речовин, абоненти сплачують водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (НП), обсягом скинутих наднормативне забруднених стічних вод (VПЗ) та коефіцієнтом кратності (КК), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.
Норматив плати за скидання 1 куб. м. стічних вод у міську каналізацію з понаднормативними забрудненнями встановлюється на рівні частки тарифу на послуги водовідведення, яка відповідає вартості очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах, установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
За умовами пункту 7.2.1 Правил № 1879 за відхилення показника pH від установлених меж на одну одиницю pH застосовується КК = 2; на 2 та більше одиниць - КК = 10. Відхилення на величину 0,5 pH та більше рахується за одиницю pH. Відхилення менші ніж 0,5 pH не враховуються.
Плата за скид стічних наднормативних забруднень розраховується за наступною формулою - Плата за скид наднормативних забруднень = Нп * Vпз * Кк, де Нп - норматив плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (встановлюється на рівні частки тарифу на послуги водовідведення, яка відповідає вартості очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах, установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин, відповідно до абзацу 2 пункту 7.2 Правил № 1879), який становить 59 % від затвердженого тарифу на послуги водовідведення; Vпз - обсяг скинутих наднормативно забруднених стічних вод; Кк - коефіцієнт кратності. Норматив плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень (Нп).
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 року № 2842, з 01.01.2022 року тариф на послуги водовідведення становить 11,85 грн. (без податку на додану вартість) за 1 куб.м. Оскільки частка тарифу на послуги водовідведення, яка відповідає вартості очищення 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах, установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин становить 59 % від затвердженого тарифу на послуги водовідведення Нп складає 6,99 грн. (без ПДВ) (11,85 грн. * 59 %) (Кк по колодязю 1/11 = 7,93, при цьому, відповідно до Паспорта водного господарства Товариства з КК 1/11 скидається 100,0 % стічних вод).
З матеріалів справи вбачається, що за результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об'єкта, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Георгія Кірпи, 5А, відібраних 21.02.2024 року з контрольного колодязя 1/11 Товариства, виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по чотирьом компонентам: водневий показник 4,8 рН, допустима концентрація 6,5 рН (згідно з пунктом 7.2.1 Правил № 1879 за відхилення показника pH від установлених меж на одну одиницю pH застосовується КК = 2); вміст фосфатів становить 15,13 мг/дм3, допустима концентрація - 8,00; окислюваність (ХСК) становить 1 570,00 мгО/дм3, допустима концентрація - 500,00; вміст жирів становить 195,0 мг/дм3, допустима концентрація - 50,00 Кк = Кк (водневого показника, Нр) 2 + Кк (фосфати) (15,13 - 8,00) / 8,00 + КК окислюваності (ХСК) (1 570,00 - 500,00) / 500,00 + КК (жири) (195,0 - 50,00) / 50,00 = 7,93.
Умовами пункту 7.5 Правил № 1879 передбачено, що плата за скид абонентом стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього відбору разової проби, проведеного водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих абонентом за цей період з даного об'єкта.
Згідно з пунктом 6.2.17 Правил № 1879 у разі виявлення перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин, встановлених Правилами, водоканал у 14-денний термін з моменту відбору робочої проби направляє абоненту лист-повідомлення про перевищення ДК у стічних водах абонента та результати хімічного аналізу, а після визначення обсягів водовідведення абонента за розрахунковий період - направляє абоненту розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та відповідний рахунок.
Листом від 27.02.2024 року № 15/2573-Т позивач (з долученням відповідного протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод від 21.02.2024 року) повідомив Товариство про результати хімічних аналізів стічних вод та встановлене перевищення у них концентрації забруднюючих речовин, які скидалися відповідачем у систему міської каналізації та за своїм складом не відповідають вимогам Правил № 1879. Також Компанія зазначила, що при розрахунку величини плати за скидання стічних вод у систему міської каналізації з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин застосовано коефіцієнт кратності - 7,93-КК-1/11.
З наданого позивачем розрахунку суми боргу вбачається, що плата за скид Товариством наднормативно забруднених стічних вод була розрахована за формулою (Нп * Vпз * Кк), а її розмір, з урахуванням коефіцієнту кратності, склав 52 227,02 грн. (6,99 * (785,17 * 100 %) * 7,93) + 20 % (ПДВ).
Листом-попередженням Компанія звернулася до Товариства з вимогою оплатити рахунок за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин на суму 52 227,02 грн. у десятиденний термін. До вказаного листа-повідомлення (отриманого Товариством 05.04.2024 року за рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600903269844) позивач долучив рахунок на оплату від 26.03.2024 року № 06003094 на суму 52 227,02 грн., а також відповідний розрахунок від 21.02.2024 року № 15/ДК-6/757-02-2024 сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно з п. 6.2.18 та 7.12 Правил № 1879.
Відповідно до пункту 6.2.18 Правил № 1879 абонент зобов'язаний оплатити наданий водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання.
Проте всупереч вищенаведеним положенням Товариство покладеного на нього обов'язку з оплати наданого Компанією рахунку в установлений строк не виконало, заборгувавши таким чином позивачу 52 227,02 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 52 227,02 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Компанією, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Товариства про стягнення зазначеної суми грошових коштів.
Крім того, Компанія на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України просила суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2 521,01 грн., нарахованих на суму боргу в розмірі 52 227,02 грн. у період з 16.04.2024 року по 24.11.2025 року, а також 9 664,02 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу протягом наведеного періоду.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у розумінні положень норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених Компанією до стягнення у даній справі компенсаційних виплат, як і заперечень проти розрахунку позивача, надано суду не було.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає їх такими, що відповідають положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги Компанії про стягнення з Товариства 3 % річних у розмірі 2 521,01 грн. та інфляційних втрат у сумі 9 664,02 грн. також підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження, зокрема, дотримання допустимих концентрацій забруднюючих речовин чи погашення спірної плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва із перевищенням допустимих концентрацій таких забруднюючих речовин.
Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Компанії у даній справі.
Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реді Люкс" (01004, місто Київ, вулиця Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 11/61, приміщення 67; код ЄДРПОУ 40525763) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) плату за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 52 227 (п'ятдесят дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 02 коп., 2 521 (дві тисячі п'ятсот двадцять одну) грн. 01 коп. 3 % річних, 9 664 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 02 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 30.03.2026 року.
Суддя В.С. Ломака