ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
30.03.2026Справа № 910/3474/26
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши матеріали позовної заяви
За позовом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 41037901)
до Консорціуму «Управляюча компанія «КАМпарітет» (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського Митрополита, буд. 16, офіс 1; ідентифікаційний код: 45594136)
про стягнення 2.267.928,29 грн
27.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з вимогами до Консорціуму «Управляюча компанія «КАМпарітет» про стягнення 2.267.928,29 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку передати їх за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наступні обставини.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, згідно з ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.10.2022 у справі №344/12232/22 (провадження № 1-кс/344/4369/22), АРМА передано для здійснення заходів з управління об'єкти нерухомого майна, а саме:
- нежитлові приміщення загальною площею 304,4 кв. м, за адресою: Івано- Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72, приміщення 35-50 (номер об'єкта в РПВН: 35434958, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2549382026040, номер запису: 46009809);
- нежитлові приміщення загальною площею 269,8 кв. м, за адресою: Івано- Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72, приміщення 13-20 (номер об'єкта в РПВН: 35435237, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2549364826040, номер запису: 46009328);
- нежитлові приміщення загальною площею 190,5 кв. м, за адресою: Івано- Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72, приміщення 5-12 (номер об'єкта в РПВН: 35435036, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2549347326040, номер запису: 46008796);
- торгово-офісні приміщення загальною площею 862,1 кв. м, за адресою: Івано- Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1173679326000, номер запису: 19032652), складові частини об'єкта нерухомого майна: - торгово-офісне приміщення, № 101, А, загальною площею 663 кв. м; - завантажувально-розвантажувальне приміщення, № 102, загальною площею 19,8 кв. м; - рампа, № 103, загальною площею 28,5 кв. м; - пекарський цех, № 107, загальною площею 24,3 кв. м; - кабінет, № 108, загальною площею 8,7 кв. м; - їдальня, № 109, загальною площею 15,6 кв. м; - роздягалка, № 110, загальною площею 5 кв. м; - коридор, № 111, загальною площею 28,8 кв. м; - бухгалтерія, № 112, загальною площею 22 кв. м; - приймальний пункт, № 113, загальною площею 25 кв. м; - сходова CLI, загальною площею 21,4 кв. м;
- нежитлове приміщення, CCXVI, загальною площею 272,7 кв. м, за адресою: Івано- Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1092739526101, номер запису: 21674997), складові частини об'єкта нерухомого майна: - нежитлове приміщення, CCXVI, А, загальною площею 272,7 кв. м;
- нежитлове приміщення, загальною площею 276,9 кв. м, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1092620726101, номер запису: 21638314), складові частини об'єкта нерухомого майна: - магазин (вбудоване), А, загальною площею 276,9 кв. м;
- нежитлове приміщення, загальною площею 161,6 кв. м, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72/64 (номер об'єкта в РПВН: 35486723, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 923304426101, номер запису: 46010072);
- нежитлове приміщення, загальною площею 145 кв. м, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72/65 (номер об'єкта в РПВН: 35486864, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922921426101, номер запису: 46010319);
- офісні приміщення за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 907813026101, номер запису: 21675400), складові частини об'єкта нерухомого майна: - офісні приміщення, А, загальною площею 315,5 кв. м;
- офісні приміщення за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 907810726101, номер запису: 21640163), складові частини об'єкта нерухомого майна: - офісні приміщення, А, загальною площею 330 кв. м;
- земельна ділянка кадастровий номер: 2610100000:04:004:0153, площа 0,0337 га, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 70 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 885343026101, номер запису: 21636694);
- нежитлове приміщення, загальною площею 270,8 кв. м, за адресою: Івано- Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72, приміщення 21-34 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 528088526101, номер запису: 8075370), складові частини об'єкта нерухомого майна: - нежитлове приміщення, № 21-34, А, загальною площею 270,8 кв. м;
- офіс 6; 7, загальною площею 56,6 кв. м, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано- Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 274011326101, номер запису: 4365184), складові частини об'єкта нерухомого майна: - офіс 6; 7, А, загальною площею 56,6 кв. м;
- гараж № X, загальною площею 17,2 кв. м, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 245491826101, номер запису: 3900876), складові частини об'єкта нерухомого майна: - гараж № X, А, загальною площею 17,2 кв. м;
- торгово-офісні приміщення CXLIV, CXLVI, CXLVI6, CXLVII, CXLVIII, CXLIX, CL, 1, CLV, загальною площею 946,7 кв. м, за адресою: Гвано-Франківська обл., м. Івано- Франківськ, вулиця Мазепи Гетьмана, будинок 72 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 148158026101, номер запису: 2355201);
- торгово-офісні приміщення CLVI, CLXII, CLXVI, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, загальною площею 1116,8 кв. м, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Мазепи Гегьмана, будинок 72 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 147876726101, номер запису: 2350969).
03.04.2025 між АРМА (Установник управління) та Консорціумом «Управляюча компанія «КАМпарітет» (Управитель) укладено Договір управління активами (майном), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленко А.І., зареєстрований в реєстрі за №2360.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що АРМА встановлено систематичне порушення відповідачем умов Договору в частині строків сплати мінімального щомісячного розміру надходжень до Державного бюджету України. Крім того, за прострочення сплати платежів за Договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, штраф, 10% річних та інфляційні втрати, що разом із сумою основного боргу становить 2.267.928,29 грн.
У постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №905/1732/18 викладено правову позицію про те, що до позовів про права на нерухоме майно відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 Цивільного кодексу України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц судом зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм Верховний Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 дійшла висновку, що у частині третій статті 16 Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Натомість у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, оскільки спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, стосується прав та обов'язків, які виникли у зв'язку з виконанням договору управління активами, якими є об'єкти нерухомості, що знаходяться у м. Івано-Франківськ, суд дійшов висновку, що такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна (відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України), тобто Господарським судом Івано-Франківської області.
Згідно з ч. 1 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
У ч. 2 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Зважаючи на те, що спір у даній справі належить розглядати суду за місцезнаходженням нерухомого майна, яке знаходиться у місті Івано-Франківськ, суд дійшов висновку передати матеріали позовної заяви Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Консорціуму «Управляюча компанія «КАМпарітет» про стягнення 2.267.928,29 грн на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.
У ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку позовну заяву Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів направити за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області, подана позивачем разом з позовом заява про забезпечення позову також підлягає направленню за правилами виключної підсудності до Господарського суду Івано-Франківської області.
Керуючись статтями 30, 31, 138, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Матеріали позовної заяви Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Консорціуму «Управляюча компанія «КАМпарітет» про стягнення 2.267.928,29 грн направити за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.
2. Матеріали заяви про забезпечення позову направити за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя О.М. Спичак