ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2026Справа № 910/13589/25
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ»
до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 19 058, 14 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (надалі- відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 19 058, 14 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування», та ст. 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13589/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
19.11.2025 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі, з посиланням на те, що позивачем при визначені розміру страхового відшкодування не враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу. Вказує, що відповідачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 25 274, 18 грн (за вирахуванням франшизи 2 500, 00 грн), а тому відповідачем у повному обсязі було виконано зобов'язання перед позивачем.
19.11.2025 від МТСБУ, на виконання вимог ухвали суду, надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
25.11.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві, та, зокрема, зазначає, що врахування коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу можливе тільки у випадку якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові. Вказує, що відповідно до рахунків та актів виконаних робіт заміни складових частин не було, отже доводи відповідача про те, що позивач збільшив об'єм зобов'язань відповідача усупереч чинного законодавства, а саме щодо виплати страхового відшкодування без урахування зносу, суперечать вимогам чинного законодавства.
27.11.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначає, що позивачем у досудовій вимозі до відповідача була надана копія Звіту на замовлення ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування», у якому ФОП Горобець Ю.М. визначив коефіцієнт фізичного зносу, зважаючи на те, що даний транспортний засіб мав пробіг вдвічі більший за нормативний. Значення коефіцієнту становить 0,6014, що надає підстави відповідачу нараховувати та застосувати значення коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку страхового відшкодування.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.06.2026 між позивачем, як страховиком та ОСОБА_1 , як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-000813 (надалі - договір), відповідно до п.2.1. загальної частини якого, його предметом є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску.
Згідно з спеціальною частиною договору, франшиза внаслідок ДТП складає 0, 00 % від страхової суми та страхова сума складає 1 600 000, 00 грн.
Відповідно до спеціальної частини договору, він діє з 15:00 год. 06.06.2023 до 23:59 год. 05.06.2024.
У подальшому, 23.01.2024 між позивачем (надалі - страховик), ОСОБА_1 (надалі - первісний страхувальник) та ОСОБА_2 (надалі - новий страхувальник, страхувальник) укладено додатковий договір до договору добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-000813, відповідно до п.1 якого, в зв'язку з відчуженням первісним страхувальником транспортного засобу «Lexus ES350», застрахованого за страховим полісом, на користь нового страхувальника, сторони домовились, зокрема, визначити страхувальником і вигодонабувачем за страховим полісом ОСОБА_2 та змінено державний реєстраційний номер на НОМЕР_2 .
04.05.2024 о 19:10 год. в Київській області, Бучанський район, місто Буча, перехрестя АД М-07 вулиця Тургенєва, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Honda CB 1000SF» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень та матеріальних збитків.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 08.07.2024 по справі №367/4379/24 визнано винним ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
16.05.2024 страхувальник звернувся до позивача із заявою, в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної транспортному засобу «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталась 04.05.2024.
Відповідно до рахунку №ЕлюС-0012511 від 08.05.2024 і акту виконаних робіт № ЕлюСА-009806 від 03.06.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ Еліт» на загальну суму 30 832, 32 грн та рахунку на оплату №13043 від 16.05.2024 і акту наданих послуг №30 від 20.05.2024 фізичної особи-підприємця Радченка Андрія Миколайовича на суму 16 000, 00 грн, загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 46 832, 32 грн.
З урахуванням акту огляду транспортного засобу № 24/0287 від 07.05.2024, а також враховуючи рахунок №ЕлюС-0012511 від 08.05.2024 і акт виконаних робіт № ЕлюСА-009806 від 03.06.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ Еліт» та рахунок на оплату №13043 від 16.05.2024 і акт наданих послуг №30 від 20.05.2024 фізичної особи-підприємця Радченка Андрія Миколайовича, страховим актом позивача № 18807 від 20.05.2024 вище наведену дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком та вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 46 832, 32 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 1871 від 21.05.2024 позивач перерахував на рахунок фізичної особи-підприємця Радченка Андрія Миколайовича суму грошових коштів у розмірі 16 000, 00 грн.
Також згідно з платіжною інструкцією №1872 від 21.05.2024 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ Еліт» суму грошових коштів у розмірі 30 832, 32 грн.
Отже, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 46 832, 32 грн (16 000, 00 грн + 30 832, 32 грн).
Відповідно до полісу серії ЕР № 215881018 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Honda CB 1000SF» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на час настання ДТП була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 2 500, 00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000, 00 грн.
24.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою за вих.№18807 про виплату суми страхового відшкодування, в якій просив сплатити суму страхового відшкодування за заподіяння шкоди транспортному засобу «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 46 832, 32 грн.
23.07.2024 відповідач перерахував на рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 13 885, 18 грн, з призначенням платежу: «Опл.страх.відшк. а/м Lexus ES НОМЕР_2, дог. 215881018 ВіДі - Страхування СК ТДВ ід.к.35429675 Без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією №16671 від 23.07.2024.
08.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою за вих.№ 15/04/8/2/1848-24 про виплату суми страхового відшкодування, у якій просив сплатити суму страхового відшкодування за заподіяння шкоди транспортному засобу «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 30 447, 14 грн (46 832, 32 грн (вартість ремонту) - 13 885, 18 грн (сплачено відповідачем) - 2 500, 00 грн (франшиза).
21.08.2024 відповідач перерахував на рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 11 389, 00 грн, з призначенням платежу: «Опл.страх.відшк. а/м Lexus ES НОМЕР_2, дог. 215881018 ВіДі - Страхування СК ТДВ ід.к.35429675 Без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією №18869 від 21.08.2024.
21.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою за вих.№ 15/04/8/2/1848-24 про виплату суми страхового відшкодування, у якій просив сплатити суму страхового відшкодування за заподіяння шкоди транспортному засобу «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 19 058, 14 грн (46 832, 32 грн (вартість ремонту) - 13 885, 18 грн (сплачено відповідачем) - 11 389, 00 грн (сплачено відповідачем) - 2 500, 00 грн (франшиза).
Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що відповідачем сплачено 25 274, 18 грн (13 885, 18 грн + 11 389, 00 грн), позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 19 058, 14 грн, з урахуванням суми франшизи.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Honda CB 1000SF» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована відповідачем на підставі полісу серії ЕР № ЕР № 215881018, із страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000, 00 грн та франшизою 2 500, 00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.
У даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «Honda CB 1000SF» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП у межах страхової суми за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив у повному обсязі суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 19 058, 14 грн суми виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно із ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до рахунку №ЕлюС-0012511 від 08.05.2024 і акту виконаних робіт № ЕлюСА-009806 від 03.06.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ Еліт» на загальну суму 30 832, 32 грн та рахунку на оплату №13043 від 16.05.2024 і акту наданих послуг №30 від 20.05.2024 фізичної особи-підприємця Радченка Андрія Миколайовича на суму 16 000, 00 грн, загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 46 832, 32 грн.
Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 46 832, 32 грн, а саме: фізичній особі-підприємцю Радченку Андрію Миколайовичу перераховано 16 000, 00 грн та Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІДІ Еліт» перераховано 30 832, 32 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1871 від 21.05.2024 та №1872 від 21.05.2024.
У свою чергу, відповідачем здійснено оплату страхового відшкодування частково в сумі 25 274, 18 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №16671 від 23.07.2024 на суму 13 885, 18 грн та №18869 від 21.08.2024 на суму 11 389, 00 грн, а тому несплаченим залишилося страхове відшкодування в сумі 19 058, 14 грн (46 832, 32 грн (вартість ремонту) - 13 885, 18 грн (сплачено відповідачем) - 11 389, 00 грн (сплачено відповідачем) - 2 500, 00 грн (франшиза).
Відповідач, заперечуючи щодо позову, вказує, що позивач, усупереч вимогам положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не врахував коефіцієнт фізичного зносу при визначені розміру страхового відшкодування. Також зазначає, позивачем у досудовій вимозі до відповідача була надана копія Звіту на замовлення ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування», у якому ФОП Горобець Ю.М. визначив коефіцієнт фізичного зносу, зважаючи на те, що даний транспортний засіб мав пробіг вдвічі більший за нормативний. Значення коефіцієнту становить 0,6014, що надає підстави відповідачу нараховувати та застосувати значення коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку страхового відшкодування. Суд відхиляє дані твердження відповідача, як необґрунтовані, з огляду на таке.
Так, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092) (надалі - Методика).
Згідно з пунктом 2.4. Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Також згідно з пунктом 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає у процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Відповідно до пункту 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються у інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с X (1- Е 3), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е 3 - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 03.10.2018 № 686/17155/15-ц, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17.
Суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постановах Верховного суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 з аналогічних спорів, у яких зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17).
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної в ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Як установлено судом вище згідно з рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ Еліт» №ЕлюС-0012511 від 08.05.2024 і актом виконаних робіт № ЕлюСА-009806 від 03.06.2024 на загальну суму 30 832, 32 грн та рахунком на оплату фізичної особи-підприємця Радченка Андрія Миколайовича №13043 від 16.05.2024 і актом наданих послуг №30 від 20.05.2024 на суму 16 000, 00 грн загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 46 832, 32 грн.
Поряд з цим, як убачається з вказаних рахунків та актів:
- Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ Еліт» були виконані наступні роботи: мийка автомобіля (технологічна); бампер задній - зняття і встановлення; підкрилок задній лівий зняття/встановлення; ліхтар задній лівий - зняття і встановлення; молдинг даху (водостоку) протилежна сторона - зняття і встановлення; облицювання багажного відділення - зняття/встановлення; крило заднє ліве - полірування; крило заднє ліве - ремонт; крило заднє ліва сторона - фарбування; підбір кольору №2; додатковий час для фарбування; поріг, накладка(пластик) ліва - зняття/встановлення; слюсарні роботи (малярні) плівка демонтаж; прибирання салону; мийка повного циклу (кузовний); слюсарні роботи;
- фізичною особою-підприємцем Радченком Андрієм Миколайовичем було надано послуги з поклейки заднього крила вініловою плівкою ЗМ S261.
Тобто, при ремонті транспортного засобу «Lexus ES350» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 не здійснювалась заміна складових частин, що були пошкоджені, на нові, а тому посилання відповідача про застосування коефіцієнту фізичного зносу є необґрунтованими, оскільки, коефіцієнт фізичного зносу КТЗ застосовується виключно до вартості пошкоджених деталей, які підлягають заміні, тоді як у даній справі відновлювальний ремонт полягав лише у ремонті та фарбуванні пошкоджених деталей.
Отже, у даному випадку суд не вбачає підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру страхового відшкодування, яке має сплатити відповідач на користь позивача.
Доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування позивачу в розмірі 19 058, 14 грн матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду таких доказів не надано.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 19 058, 14 грн підлягає задоволенню повністю.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними у залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити у суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Отже, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 19 058, 14 грн страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (08131, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 60-А, ідентифікаційний код 35429675) 19 058 (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят вісім) грн 14 коп. страхового відшкодування та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань