ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.03.2026Справа № 920/1372/25
За позовом Акціонерного товариства "УКРНАФТА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія "ЕСТМ-Буд"
про стягнення 606922,20 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Огреб М.А.,
від відповідача - Лисенко В.М.
На розгляд Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " "Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія "ЕСТМ-Буд" (далі - відповідач) на користь Акціонерного товариства "УКРНАФТА" в особі Качанівського газопереробного заводу (далі - позивач) 606922,20 грн збитків за неналежне виконання вимог за договором підряду №89 від 07.12.2023.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.10.2025 матеріали справи №920/1372/25 за вказаними позовними вимогами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 відкрито провадження у справі №920/1372/25, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
05.11.2025 позивачем було подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.11.2025 призначено здійснювати розгляд справи №920/1372/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.12.2025.
02.12.2025 відповідачем було подано відзив на позовну заяву.
09.12.2025 позивач подав відповідь на відзив.
10.12.2025 судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні на 19.01.2026.
22.12.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
19.01.2026 судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 02.02.2026.
30.01.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
02.02.2026 відповідачем подані пояснення по справі.
У підготовчому судовому засіданні 02.02.2026 було оголошено перерву до 23.02.2026.
Протокольною ухвалою від 23.02.2026 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.03.2026.
У судовому засіданні 09.03.2026 з розгляду справи по суті представник позивача вимоги позову підтримав повністю, представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем було укладено договір підряду від 07.12.2023 №89-Р, відповідно до п. 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2 договору роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування робіт: Інженерно-технічний захист виробничих об'єктів КЦПСН, КЦПГ КГПЗ (І черга).
Загальна вартість робіт по цьому договору становить - 16575127 грн, крім того ПДВ 20% - 3315025,40 грн, всього з ПДВ - 19890152,40 грн (п. 2.1 Договору).
За умовами п. 2.6 Договору для проведення робіт замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30 відсотків вартості робіт за Договором.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання сторонами КБ-3 (п. 2.7 Договору).
Позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 30% на суму 3641533,20 грн в т.ч. ПДВ 606922,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11563-УЕ242 від 07.03.2024, а відповідачем було виписано податкову накладну №1 від 15.03.2024.
Позивач зазначає, що виконані роботи підтверджуються актом приймання виконаних будівельних робіт №5 від 29.02.2024 на суму 3641533,20 грн, а зареєстрована податкова накладна виконавцем датована 15.03.2024.
В бухгалтерському обліку АТ «Укрнафта» проведено акт приймання виконаних будівельних робіт №5 на суму 3641533,20 грн в т.ч. ПДВ 606922,20 грн 29.02.2024, даною датою він підписаний і сторонами.
Заявляючи цей позов позивач зазначає, що відповідач всупереч податкового законодавства вірно не зареєстрував податкову накладу за платіжною інструкцією від 07.03.2024 №11563-УЕ242 на суму 3641533,20 грн в т.ч. ПДВ 606922 грн, чим позбавив позивача права на зменшення податкового зобов'язання шляхом внесення суми податку на додану вартість у сумі 606922,20 грн до складу податкового кредиту.
Позивач вважає, що дата складання податкової накладної має відповідати даті виникнення податкових зобов'язань у постачальника товарів або послуг. У разі якщо перша подія - це надання послуг або відвантаження товарів, то податкова накладна складається саме з цією датою, яка зазначена у первинних документах.
За твердженнями позивача, право на податковий кредит у нього виникне лише після реєстрації підрядником податкової накладної від 29.02.2024.
У зв'язку з тим, що відповідач не зареєстрував податкову накладну в порядок та строки, що визначені ПК України відповідно до акту наданих послуг від 29.02.2024 позивач керуючись п. 4.1.5 Договору звернувсь із позовом до суду про стягнення збитків у зв'язку з порушенням відповідачем ст. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.
Відповідач заперечуючи проти вимог позову зазначає:
- позивач стверджує про порушення відповідачем п. 5.4.10 Договору, якого взагалі не існує в даному Договорі;
- підтвердженням того, що податкова накладна №1 від 15.03.2024 складена з дотриманням норм ст. 201 ПК України є її реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується рішенням №10955628/33192357 ГУ ДПС у м. Києві від 24.04.2024 про реєстрацію податкової накладної;
- всі реквізити, які зазначені в податковій накладній №1 від 15.03.2024 в повній мірі відповідають вимогам пункту 201.1 д) ПК України. Окрім того, відповідно до абз. 11 п. 201.10 ПК України помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
- позивач стверджує, що після отримання податкової накладної від відповідача, при її перевірці було виявлено порушення ст. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України і що дане порушення завдає підприємству збитки, на зазначені вище порушення, але підрядник так і не виписав нову податкову накладну на суму платежу. Хоча в чому полягає виявлене порушення, позивачем так і не зазначено, натомість посилається на п. 9.1 Договору, яким передбачено, що за невиконання або неналежне виконання цього Договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором. Хоча який саме пункт Договору порушив відповідач, позивач знову ж таки, так і не зазначив. А отже посилання позивача на ст. 629 ЦК України та ст. 610 ЦК України є недоречним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти за Договором за платіжною інструкцією №11563-УЕ242 від 07.03.2024 у сумі 3641533,20 грн в т.ч. ПДВ 606922,20 грн.
Відповідачем було складено податкову накладну №1 від 15.03.2024 на суму 3034611 грн та 606922,20 грн ПДВ.
Реєстрація цієї накладної відбулася 24.04.2024, що підтверджується відповідною долученою до справи квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10955628/33192357.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Згідно пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було зареєстровано податкову накладну №1 від 15.03.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується рішенням №10955628/33192357 ГУ ДПС у м. Києві від 24.04.2024, тобто, з дотриманням строків встановлених ст. 198 ПК України.
Згідно положень п. 21 Порядку заповнень податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера.
Зазначене спростовує твердження позивача щодо необхідності здійснення відповідачем виправлення дат складання податкових накладних, наведених позивачем у його таблиці у позові та наявні у матеріалах справи, у вказані податкові періоди, на дати попередніх оплат, оскільки у п. 21 вказаного Порядку не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної.
Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі №822/1616/17 виснував, що формальні недоліки в оформленні податкової накладної не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Фактично, у даному випадку відповідачем було зареєстровано податкову накладну за господарською операцією проведеною сторонами 29.02.2024 за актом приймання виконаних робіт №5 на суму 3641533,20 грн в т.ч. ПДВ 606922,20 грн. Разом з тим, за вказаною податковою накладною можна ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, попри те, що її дата не збігається із датою акта приймання виконаних робіт.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України (який діяв на період спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України (який діяв на період спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на вказані норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 зазначено, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання.
Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що позивачу було відмовлено податковим органом у отриманні позивачем податкового кредиту за зареєстрованою податковою накладною від 15.03.2024.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проте, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема, що позивач не мав можливості віднести податковий кредит в установлені Законом строки за зареєстрованою податковою накладною від 15.03.2024, виписаною відповідачем за спірною господарською операцією.
У зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на останнього.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено 30.03.2026.
Суддя Р.Б. Сташків