вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
30.03.2026м. ДніпроСправа № 904/1665/26
За заявою Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра (ідентифікаційний код/Умовний код: 0290993821; вул. Робоча, 24А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49006)
про вжиття заходів до забезпечення позову
У справі
за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра (ідентифікаційний код/Умовний код: 0290993821; вул. Робоча, 24А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49006) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 26510514; проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятихатська зернова компанія" (ідентифікаційний код 24226677; вул. П'ятихатська, с. Красноіванівка, Кам'янський район, Дніпропетровська область, 50000)
про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 1 154 834,65грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятихатська зернова компанія" коштів за користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Крамнича,9, кадастровий номер 1210100000:08:771:0090, площею 0,6294га, за період з 01.01.2022 по 17.04.2025 у розмірі 1 154 834,65грн та судовий збір.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що відповідно до рішення Третейського суду при асоціації "Левлекс" за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромтех-Сервіс" визнано право власності на будівлі та споруди за адресою м. Дніпро, вул. Крамнича,9. Право власності на будівлі та споруди зареєстровано в КП "ДМБТІ" ДМР згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.10.2008. В матеріалах інвентаризаційної справи міститься акт технічної інвентаризації від 25.09.2014, згідно якого вищевказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 6881 кв.м.
На підставі протоколу загальних зборів учасників №30 від 20.07.2017 найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромтех-Сервіс" змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятихатська зернова компанія".
Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.04.2025 №463,464 Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятихатська зернова компанія" передала нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Крамнича,9 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" у якості внеску.
У період з 12.09.2008 по 18.04.2025 ТОВ "П'ятихатська зернова компанія", як власник нерухомого майна, використовувала земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:771:0090, площею 0,6294га без договору, самостійно декларувала податкові зобов'язання за спірний період щодо земельної ділянки та сплачувала податок на землю.
ТОВ "П'ятихатська зернова компанія" частково сплачено кошти за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:08:771:0090, в сумі 332 001,94 грн, з них 166 883, 74 грн враховані при розрахунку коштів, які зберіг у себе землекористувач запитуваної земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави. Заборгованість складає 1319952,85грн, яка станом на час звернення з позовом до суду відповідачем не сплачена.
Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "П'ятихатська зернова компанія" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна - квартири № 3, загальною площею 46,8 кв. м., опис - в житловому будинку літ. А-2 квартира № 3 яка складається з: 1-коридор,2- кухня,3,4-житлові кімнати, яка знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р., сщ. Горького, вулиця Іванова академіка, будинок 7, квартира 3 (реєстраційний номер майна 1736845), право власності на яке зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятихатська зернова компанія" (код ЄДРПОУ 24226677).
Прокурор вважає, що ТОВ "П'ятихатська зернова компанія", як власник нерухомого майна не обмежене в розпорядженні таким майном. Відсутність заборони здійснювати дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, поділу об'єкта тощо, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі. В умовах вільного володіння ТОВ "П'ятихатська зернова компанія" має достатні можливості для розпорядження спірним об'єктом нерухомості, в тому числі шляхом подальшого укладення правочинів, спрямованих на відчуження майна, що може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а саме - стягнення грошових коштів до місцевого бюджету та реалізації органом місцевого самоврядування повноважень щодо здійснення необхідних видатків за відповідними бюджетними програмами.
На думку прокурора, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Правові висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, а також у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24 та від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo та запобігання втраті активів або перешкоджання виконанню майбутнього судового рішення, поки суд розглядає справу по суті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини"). Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечити продовження існування стану, який є предметом спору.
Забезпечення позову є превентивним процесуальним заходом, що має на меті запобігання можливим порушенням прав або охоронюваних законом інтересів позивача, гарантування реального виконання рішення суду та уникнення труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.
Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
За умовами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору (п. 4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п. 10).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача про стягнення коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності у розмірі 1154834,65 грн.
Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Беручи до уваги, що прокурор звернувся до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якого вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постановах
Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18, від 22.01.2021 у справі № 910/5550/19.
Так, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його доступі. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, державна реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, дає право відповідачу здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна та вчиняти інші дії, а саме вільно відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним).
Таким чином, враховуючи правомочності власника, які визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження відповідачем спірного майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.
Указані матеріально-правові вимоги прокурор просить забезпечити шляхом накладення заборони ТОВ "П'ятихатська зернова компанія" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо належного відповідачу нерухомого майна, що відповідає змісту п. 2,4 ч. 1 ст.137 ГПК України, оскільки фактично є забороною відповідачу розпоряджатися своїм майном шляхом його відчуження, обтяження чи іншого припинення права власності. Заборона відчуження або арешт майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки фактично обмежується лише можливість відчужувати власне нерухоме майно, тоді як володіння і користування зберігаються.
Прокурором надані належні докази на підтвердження того, що ТОВ "П'ятихатська зернова компанія" володіє об'єктом нерухомості розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Океанська,3, який може бути відчужений або обтяжений до моменту вирішення спору, що унеможливить реальне виконання майбутнього судового рішення.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23 можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Вказана правова позиція викладена також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
З урахуванням того, що ТОВ "П'ятихатська зернова компанія", маючи зареєстроване право власності на нерухоме майно не обмежене в розпорядженні таким майном, відсутність заборони здійснювати дії по відчуженню майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р., сщ. Горького, вулиця Іванова академіка, будинок 7, квартира 3 (реєстраційний номер майна 1736845), може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 138 ГПК України для забезпечення позову прокурора.
Таким чином, в умовах вільного володіння ТОВ "П'ятихатська зернова компанія" є достатні можливості для розпорядження спірним об'єктом нерухомості, в тому числі шляхом подальшого укладення правочинів, спрямованих на відчуження майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.
Водночас обраний прокурором спосіб забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу чи іншим особам, адже не позбавить їх прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від12.09.2022 у справі № 911/231/22).
Частиною 4 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації підлягають заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 09.06.2022 року у справі № 369/16176/20.
З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави позову у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття визначених прокурором заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені прокурором заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 73, 74, 136 - 144, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про вжиття заходів до забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "П'ятихатська зернова компанія" (ідентифікаційний код 24226677; вул. П'ятихатська, с. Красноіванівка, Кам'янський район, Дніпропетровська область, 50000) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна - квартири № 3, загальною площею 46,8 кв. м., опис - в житловому будинку літ. А-2 квартира № 3 яка складається з: 1-коридор,2- кухня,3,4-житлові кімнати, яка знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р., сщ. Горького, вулиця Іванова академіка, будинок 7, квартира 3 (реєстраційний номер майна 1736845), право власності на яке зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятихатська зернова компанія" (код ЄДРПОУ 24226677).
Стягувачем за даною ухвалою є: Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код: 26510514; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.75)
Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятихатська зернова компанія" (ідентифікаційний код 24226677; вул. П'ятихатська, с.Красноіванівка, Кам'янський район, Дніпропетровська область, 50000)
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили - 30.03.2026.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 31.03.2029.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.М. Євстигнеєва