вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
30.03.2026м. ДніпроСправа № 904/310/26
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
про стягнення 74 451,87 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою користь 3% річних в сумі 15 871,53 грн., інфляційних втрат в сумі 58 580,34грн.
Судові витрати просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушення строків виконання грошових зобов'язань щодо внесення плати за користування вагонами по відомостям плати за користування вагонами ф.ГУ-46 05119028, 05119029, 05119053, 05119054, 06119022, 06119033, 06119034, 07119036, 07119038, 07119039, 07119055, 11119042, 11119043, 11119049, 12119047 та збору за зберігання вантажу по накопичувальних картках ф.ФДУ-92 №05119010, 05119011, 08119012, 08119013, 08119014, 02019001 у загальному розмірі 517 829,04 грн з ПДВ, яку стягнуто за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025 по справі № 904/893/25, яке набрало законної сили 04.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.
11.02.2026 від представника Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у стягненні інфляційних втрат в повному обсязі, а у стягненні 3% річних відмовити в частині стягнення 15 275,67 грн.
Відповідач зазначає, що договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг, правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
З огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025 по справі № 904/893/25, яке набрало законної сили 04.11.2025.
На думку відповідача прострочення відповідача існувало в період з 05.11.2025 (наступний день після набрання рішенням суду у справі № 904/893/25 законної сили) до 18.11.2025 (день, що передує дню оплати), тобто 14 календарних днів, відповідно інфляційні втрати у даній ситуації нарахуванню не підлягають, оскільки прострочення тривало неповний місяць. 3 % річних від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в розмірі 517 829,04 грн, що були стягнута з відповідача у справі № 904/893/25, складатимуть 595,86 грн.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач використав наданим законом права на подання відзиву на позов та доказів, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
14.12.2017 між Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено договір № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", відповідно до якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни-стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та Рядова - стрілкою №8 до колії №VI станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є знаки “Межа під'їзної колії», які встановлено: по станції Терни біля: маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни; маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни; маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова. (пункт 1 договору).
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 268700 погонних метрів (пункт 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (пункт 4 договору)
Здавання вагонів для під'їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється:
- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години;
- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;
- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;
- інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.
У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом. (пункт 5 договору).
Вагони, що прибули на станцію Терни Регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ І, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Вагони, що прибули на станцію Рядова Регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. (пункт 6 договору).
Вагони на під'їзду колію ПрАТ "ПівнГЗК" передаються у кількості не більше 240 вісей (пункт 7 договору).
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (пункт 8 договору).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору)
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,00 год (пункт 12 договору)
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (пункт 13 договору).
Власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ" (пункт 14 договору).
Власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України (пункт 15 договору)
У пункті 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.17 до 23.12.22 включно.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00191023/2020-0001 від 01.07.20р. АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПрАТ "ПівнГЗК" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди:
1. відправника/одержувача 5344;
2. платника 2558000 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Повідомлення підписано електронним підписом начальником відділу договорів та тарифів служби комерційної роботи та маркетингу регіональної філії "Придніпровська залізниця" Дубовик Тетяною Вікторівною 01.07.20р. о 09:33.
Таким чином, 01.07.20р. між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі, відповідно до умов якого, предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (пункт 1.4. договору).
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5. договору).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (пункт 1.10. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.4 договору); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.5 договору); у строки, встановлені розд.4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (пункт 2.1.7 договору).
Відповідно до пункту 2.3 договору перевізник зобов'язаний, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (пункт 2.3.2 договору); складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів (пункт 2.3.5 договору).
Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях не загального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (пункт 3.4. договору).
Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно пункта 3.4.2 договору (пункт 3.4.1. договору).
Згідно п. 3.4.2 договору плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:
Пвик = (Спл / 24) * tгод * kм, де:
Пвик. - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн / вагон за добу визначена в додатку 1-2 до договору;
24 - кількість годин у добі;
tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів;
kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного, контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в додатку 1-2 договору.
Моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них (пункт 3.4.3. договору).
Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежить від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3.4.4. договору).
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1. договору).
За час перебування вагонів на станції з вини вантажовласника було нарахована плата за користування спірними вагонами по відомостях плати ф.ГУ-46 в сумі 495 634,68 грн з ПДВ та збір за зберігання вантажу по накопичувальних картках в сумі 22 194,36 грн.
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки підписані відповідачем із запереченнями.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025 по справі № 904/893/25 стягнуто з відповідача Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця": 495 634,68 грн. - плати за користування вагонами, 22 194, 36грн. - збору за зберігання вантажу та 7 767, 44грн. - витрат по сплаті судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі №904/893/25 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025 у справі № 904/893/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025 у справі № 904/893/25 залишено без змін.
Після набрання судовим рішенням законної сили відповідач у добровільному порядку сплатив борг у розмірі 517 829,04 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4500076105 від 19.11.2025 із призначенням платежу: оплата плата за корист. ваг-ни зг. судов р зг.дог. №2558000/624 від 01.07.2020 та рах. № 904/893/25 від 22.05.2025, в т.ч. ПДВ 86304, 84 грн.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не визнав суми, що були нараховані на підставі відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток, відмовився їх сплачувати, про що зазначив у зауваженнях до них, то відповідно до п. 2.1.7 договору через два робочі дні після складення цих документів і пред'явлення на підпис, грошове зобов'язання відповідача є простроченим, і з цього дня починається облік часу прострочення.
Закінчується період прострочення напередодні дня сплати коштів за рішенням суду, тобто 18.11.2025.
За частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем зі сплати основної суми боргу, яка підтверджена рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025 у справі № 904/893/25, Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" інфляційні втрати в сумі 58 580,34 грн та 3% річних у сумі 15 871,53 грн, що і є причиною спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 58 580,34 грн інфляційних втрат від простроченого зобов'язання, 15 871,53 грн 3 % річних від простроченого зобов'язання.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з наявністю підстав для застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 174 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які відповідають положенням частин першої, сьомої статті 194 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020 передбачений обов'язок відповідача як замовника здійснювати оплату послуг перевізника та інших платежів, належних перевізнику за договором, із сум внесеної попередньої оплати за кодом платника (пп. 2.1.4 договору).
Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Проте договором не визначено строку виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.
Обставини, встановлені у справі № 904/893/25 свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами за відомостями ф. ГУ-46 та збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92. Тому, стягнення платежів за вказаними документами здійснювалось у судовому порядку за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року (далі - Правила, Правила розрахунків за перевезення вантажів).
Так, пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (п. 2.5 Правил).
Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Згідно з пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на фактичні обставини, встановлені у справі №904/893/25, виходячи зі змісту рішення, яке набрало законної сили, Відповідач підписав відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№05119028, 05119029, 05119053, 05119054, 06119022, 06119033, 06119034, 07119036, 07119038, 07119039, 07119055, 11119042, 11119043, 11119049, 12119047 та накопичувальні картки ф.ФДУ-92 №№05119010, 05119011, 08119012, 08119013, 08119014, 02019001із запереченнями, що унеможливило списання Позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в загальній сумі 517 829,04 грн. у строк, визначений п. 2.1.7 Договору.
Враховуючи встановлений законодавством порядок оплати спірних послуг у вигляді автоматичного списання з рахунку Відповідача, оплата за надані Позивачем послуги має бути здійснена негайно в день підписання (оформлення) відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки. При цьому, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки.
Отже, у відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг, які в силу положень п. 1.4 Договору зафіксовано відповідними документами (відомостями плати за користування вагонами, накопичувальними картками).
У випадку прострочення боржником грошового зобов'язання суд застосовує припис частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, що полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові.
При цьому господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що обов'язок з оплати виникає лише після набрання законної сили судовим рішенням, як такі, що є юридично необґрунтованими та ґрунтуються на помилковому ототожненні моменту виникнення грошового зобов'язання з моментом його судового підтвердження. За своєю правовою природою грошове зобов'язання виникає з моменту надання відповідних послуг та оформлення первинних документів, зокрема накопичувальних карток і відомостей плати, які фіксують факт надання послуг і визначають суму до сплати. Судове рішення у такому випадку не створює нового зобов'язання, а лише підтверджує вже існуюче право кредитора та обов'язок боржника.
Наявність спору між сторонами щодо підстав або розміру нарахувань не впливає на момент виникнення обов'язку з оплати та не зупиняє його виконання. Сам по собі факт оспорювання боржником заявлених вимог не припиняє зобов'язання, не відтерміновує строк його виконання та не звільняє від відповідальності за прострочення. Інше тлумачення фактично надавало б можливість боржнику уникати відповідальності шляхом формального заперечення зобов'язання, що суперечить основним засадам цивільного та господарського права.
Строк виконання грошового зобов'язання визначається умовами договору та відповідними нормативними актами, що регулюють порядок розрахунків за перевезення вантажів, а не моментом ухвалення чи набрання законної сили судовим рішенням. Відповідно, прострочення виконання грошового зобов'язання виникає після спливу встановленого строку оплати, визначеного договором або законом.
Накопичувальні картки та відомості плати є належними первинними документами, які підтверджують факт надання послуг і є підставою для виникнення обов'язку з їх оплати. Саме з моменту їх оформлення та отримання відповідачем останній набуває обов'язку здійснити оплату у встановлений строк.
Посилання скаржника на те, що прострочення тривало лише 14 календарних днів (з 05.11.2025 по 18.11.2025), є безпідставним, оскільки таке твердження штучно пов'язує початок перебігу прострочення з датою набрання законної сили судовим рішенням. Натомість прострочення починається з моменту закінчення строку оплати, встановленого договором або відповідними правилами, і триває до моменту фактичного виконання зобов'язання. Отже, період прострочення у даному випадку є значно тривалішим, ніж зазначає скаржник.
З огляду на встановлений період прострочення, нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних є правомірним, оскільки такі нарахування є передбаченим законом способом захисту майнового права кредитора та здійснюються за весь час прострочення незалежно від наявності спору між сторонами чи моменту звернення до суду.
Судове рішення у справі № 904/893/25 має преюдиційне значення щодо встановлених обставин та підтверджує правомірність нарахувань, однак воно не змінює момент виникнення грошового зобов'язання та не може бути підставою для перенесення початку перебігу прострочення.
Таким чином, доводи скаржника спрямовані на штучне зменшення періоду прострочення виконання грошового зобов'язання та уникнення передбаченої законом відповідальності, однак вони не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо моменту виникнення прострочення і правомірності нарахування відповідних сум.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 15 871,53 грн., та інфляційні втрати в сумі 58 580,34 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 871,53 грн 3% річних та 58 580,34 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 74 451,87 грн задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи ґедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) 15 871,53 грн. 3% річних, 58 580,34 грн інфляційних втрат, 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.03.2026
Суддя Ю.А. Бажанова