Постанова від 05.03.2026 по справі 904/6735/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2026 м. Дніпро Справа № 904/6735/20 (904/83/22)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп'яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Джепи Ю.А., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Хомеріки Ю.С.,

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 (суддя Мартинюк С.В.) у справі № 904/6735/20 (624/83/22)

за позовом ОСОБА_1 , смт Слобожанське, Красноградський р-н, Харківський обл.

до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ», м. Дніпро

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанське-Агро», смт Слобожанське, Кегичівський р-н, Харківська обл.

Третя особа: державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Кегичівської селищної ради Топов Ярослав Васильович, смт Кегичівка, Харківська обл.

про припинення права оренди земельної ділянки та її повернення

в межах справи №904/6735/20

за заявою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інгосстрах», м. Дніпро

до боржника Приватного акціонерного товариства «Насінневе», м. Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства «Насінневе», відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанське-Агро», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Кегичівської селищної ради Топова Ярослава Васильовича, в якому просить:

- припинити право оренди Приватного акціонерного товариства «Насінневе», належної ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,6543, кадастровий номер 6323155600:06:002:0060, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,6543, кадастровий номер 6323155600:06:002:0060, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (624/83/22):

- позов задоволено;

- припинено право оренди Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ», належної ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4, 6543 га, кадастровий номер 6323155600:06:002:0060, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанське-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4, 6543 га, кадастровий номер 6323155600:06:002:0060, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області;

- стягнуто з Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанське-Агро» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов'язали з моментом державної реєстрації. Проведення 06 квітня 2016 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Отже, сторони договору не здійснили його державну реєстрацію, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно Приватне акціонерне товариство «Насінневе» не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Приватне акціонерне товариство «НАСІННЕВЕ» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- оскаржуване рішення про припинення права оренди земельної ділянки та її повернення скасувати;

- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог;

- судові витрати стягнути з позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що сторони визначили момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії та пов'язали з моментом державної реєстрації договору. Проте, в договорі сторонами не встановлено строку, в який необхідно здійснити його державну реєстрацію та приступити до використання земельної ділянки. Законодавець пов'язував і пов'язує правове регулювання державної реєстрації з моментом виникнення прав оренди земельної ділянки. Інститут реєстрації права замінив інститут реєстрації договору, разом із тим мета і механізм дії залишилися незмінними. А тому, моментом набуття чинності спірного договору оренди земельним ділянки слід вважати дату, коли було здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки за вказаним договором (06.04.2016 року).

Під час укладення спірного Договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Договір укладений у письмовій формі, яка обов'язкова для договорів даного виду. На виконання Договору оренди землі позивач передав в користування земельну ділянку відповідачеві, а відповідач-1 прийняв цю земельну ділянку. Позивач, в свою чергу, отримував та отримує від відповідача-1 орендну плату. До моменту державної реєстрації права оренди (до 06.04.2016 року) позивач не звертався до відповідача-1 або до органів державної реєстрації прав з будь-якими запереченнями щодо подальшої реєстрації права оренди земельної ділянки, що свідчить про його бажання мати орендні відносини з Приватним акціонерним товариством «Насінневе» та про законність очікувань щодо подальшого використання земельної ділянки відповідачем-1. У даній справі, дії власника земельної ділянки, що передана в оренду щодо заперечення права оренди орендаря є недобросовісними.

Апелянт вважає помилковим посилання суду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц. На думку апелянта вказана постанова не є релевантною до даних правовідносин з огляду на те, що у даній справі договором було передбачено, що саме орендар повинен був здійснити державну реєстрацію договору у місячний термін, проте, у вказаний термін державну реєстрацію договору оренди не здійснив (п. 30 Постанови), а тому орендар у передбачений договором строк не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Гулий Олександр Петрович, скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Насінневе», в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

На думку позивача, всі доводи апелянта зводяться до того, що він намагається ототожнити поняття реєстрації договору оренди з реєстрацією права оренди (тобто фактично підмінити їх). Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2022 по справі № 322/1178/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 696/1693/15-11 вже було зазначено, що державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі, а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

Також апелянт зазначає, що в договорі не визначений строк, протягом якого має бути здійснена реєстрація договору, та не визначено обов'язку саме орендаря здійснити цю реєстрацію. Саме це, на думку відповідача, надало йому право здійснити реєстрацію права оренди за вказаним договором аж через 5 років після його підписання сторонами. Позивач звертає увагу на те, що в п. 31 спірного договору оренди зазначено, що орендар зобов'язаний "приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, та після його реєстрації в установленому законом порядку".

Зі змісту вказаного п. 31 спірного договору вбачається, що відповідач був обізнаний про те, що він зобов'язаний використовувати земельну ділянку тільки після реєстрації договору оренди, а тому насамперед саме він мав бути зацікавлений у тому, щоб здійснити реєстрацію спірного договору якомога швидше. Тому відповідач-1 вважає, що реєстрація договору оренди не здійснювалася виключно з вини відповідача, який, очевидно, таким чином вирішив збільшити строк оренди договору, оскільки приступив до використання земельної ділянки одразу ж після підписання договору сторонами.

Оскільки сторони договору не здійснили його державну реєстрацію, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно Приватне акціонерне товариство «Насіннєве» не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 у справі відкрито апеляційне провадження.

11.10.2022 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (624/83/22) зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22).

Велика Палата Верховного Суду 29.11.2023 прийняла постанову у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22), якою:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

2. Рішення Саратського районного суду Одеської області від 25 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року:

- скасовано у частині задоволення позову Селянського (фермерського) господарства «Рассвет» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою й ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги;

- змінено щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови;

- у решті залишено без змін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп'яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Фещенко Ю.В.

Ухвалою від 02.02.2026 колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (624/83/22) до свого провадження. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (624/83/22) - поновлено. Розгляд апеляційної скарги призначений на 05.03.2026.

Ухвалою від 02.02.2026 колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (624/83/22) до свого провадження. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (624/83/22) - поновлено. Розгляд апеляційної скарги призначений на 05.03.2026.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

До Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

04.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанське -Агро» надійшло клопотання в якому просить:

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (904/83/22);

- закрити провадження у справі № 904/6735/20 (904/83/22).

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

10.10.2011 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ВАТ «Насінневе» (без проведення реорганізації перейменоване у ПрАТ «Насінневе») укладено договір оренди землі б/н, об'єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 4, 6543 га кадастровий номер 6323155600:06:002:0060.

Відповідно до пункту 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чапаєвської селищної ради Кегичівського району Харківської області.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгований на той же термін, якщо орендодавець не виявив бажання поновлення його на новий строк. У цьому разі орендодавець повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендаря про намір розірвати даний Договір.

Відповідно до пункту 43 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Право оренди за вказаним договором оренди землі було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2016.

Позивач посилається на те, що відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки, проте не зареєстровано договір оренди землі б/н від 10.10.2011, тому даний договір вважається не укладеним та право оренди земельної ділянки підлягає припиненню.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 10.10.2011) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 10.10.2011) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон № 161-XIV «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

На час підписання вказаного договору оренди частина 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому, у статті 125 Земельного кодексу України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору оренди землі від 10.10.2011 позивач передав спірну земельну ділянку в оренду ВАТ «Насінневе» строком на 10 років. Цим договором оренди передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов'язали з моментом державної реєстрації.

Такі умови договору відповідають статті 18 Закону № 161-XIV, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Право оренди за вказаним договором оренди землі було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2016.

Позивач у позовній заяві стверджував, що договір оренди є неукладеним, якщо сторони його не зареєстрували. На його думку, державна реєстрація права оренди, яка відбулася 06.04.2016, не є державною реєстрацією договору та не може впливати на момент набрання чинності договору оренди землі, укладеного до 1 січня 2013 року.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 Цивільного кодексу України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час підписання договору оренди, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України (частина 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 3 статті 3 Закону № 1952-IV у вказаній редакції).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (пункт 1 частини 1 статті 19 Закону № 1952-IV у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 20 Закону № 161-ХІV у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону № 161-ХІV у вказаній редакції).

1 січня 2013 року набрав чинності Закон № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України». Згідно з цим законом з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 Цивільного кодексу України виключили положення про державну реєстрацію правочинів, а із Закону № 161- ХІV - статті 18 і 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону № 1952-ІV).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц). Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-ІV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (близький за змістом підхід щодо інших правовідносин наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

В ухвалі від 21 лютого 2022 року у справі № 513/879/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на наявність виключної правової проблеми, що полягає у необхідності формування єдиної правозастосовної практики у спорах щодо визначення моменту укладення та набрання чинності договором оренди землі, який сторони відразу не зареєстрували, тривалий час належно виконували, а після зміни правового регулювання зареєстрували право оренди, а також на необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постановах від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 та від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

У постанові від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 Велика Палата Верховного Суду зазначену правову проблему та питання про відступ від висновку, який вона сформулювала у подібних правовідносинах, не вирішувала.

Отже, з аналізу актуальної судової практики вбачається, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту своїх прав - припинення права оренди земельної ділянки та її повернення - є неналежним та неефективним, оскільки припинення права оренди земельної ділянки та зобов'язання її повернути не призводить до поновлення прав позивача.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є, у тому числі, ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права, належним чином не з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У той же час слід зазначити, що відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2021 по справі № 904/6735/20 Приватне акціонерне товариство «НАСІННЕВЕ» було визнано банкрутом.

16.12.2024 ліквідовано Приватне акціонерне товариство «НАСІННЕВЕ» (код ЄДРПОУ 00387080) як юридичну особу, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 1002241170044083050.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Відповідно до вищезазначеного, колегія суддів доходить висновку, що провадження у справі № 904/6735/20 (624/83/22) за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» підлягає закриттю, а в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанське Агро», третя особа державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Кегичівської селищної ради Топов Ярослав Васильович - суд у задоволенні позовних вимог відмовляє.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду ухвали суду.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення, закриття провадження у справі у відповідній частині та відмові у задоволенні позову в частині вимог до відповідача-2.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України підставами для закриття провадження у справі є настання смерті фізичної особи або оголошення її померлою чи припинення юридичної особи, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (624/83/22) - скасуванню.

8. Розподіл судових витрат.

Судові витрати у справі відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача - Гулого Олександра Петровича.

З підстав наведеного та керуючись статями 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-284 Господарським процесуальним кодексом України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (624/83/22) - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі № 904/6735/20 (624/83/22) - скасувати.

3. Провадження у справі № 904/6735/20 (624/83/22) в частині вимог до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» - закрити.

4. В задоволенні позову в частині вимог до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанське-Агро» - відмовити.

5. Судові витрати у справі покласти на позивача.

6. Матеріали справи № 904/6735/20 (624/83/22) повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

7. Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 240, 283, 284 ГПК України набирає законної сили з дати складення повної постанови і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена і підписана 30.03.2026 у зв'язку з навчанням суддів - членів колегії з 16.03.2026 по 20.03.2026 та відрядженням суддів - членів колегії з 26.03.2026 по 28.03.2026.

Головуючий суддя О.Ю. Соп'яненко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя Ю.В. Фещенко