Справа №610/1969/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/479/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.336 КК України
26 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого ОСОБА_2 ,
- суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
- при секретарі ОСОБА_5 ,
- за участю прокурора ОСОБА_6 ,
- захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Балаклія Харківської області, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого:
-21.10.2024 Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст.309 КК України на 2 роки пробаційного нагляду,
засуджено за ст.336 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 21.10.2024 та ОСОБА_8 визначено остаточне покарання - 3 роки 3 місяці позбавлення волі.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Як установив суд, згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов 'язком громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах.
ОСОБА_8 , будучи обізнаним про те, що у зв 'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 03.03.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», а також Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року на території України оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію.
Указом Президента України № 470/2024 від 23.07.2024 року, затвердженим Законом України від 12.08.2024 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації з 12 серпня 2024 року на 90 діб.
За результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 визнано придатним до військової служби, про що 03 квітня 2025 року складено відповідну довідку № 15-20.
Після проходження ОСОБА_8 медичного огляду, оператором групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 о 16.00 годині 03 квітня 2025 року, ОСОБА_8 , який відповідно ч. 9 ст. 1 до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовозобов'язаним, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , вручено повістку для подальшого прибуття на 08.00 годину 04 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби під час мобілізації.
Проте ОСОБА_8 , маючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від призову за мобілізацією, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022, будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 15-20 від 03.04.2025 та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим порушив порядок комплектування Збройних сил України та не виконав загального обов'язку щодо проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації її дій ОСОБА_8 , просить пом'якшити призначене вироком покарання, посилаючись на те, що він повністю визнав вину, у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем реєстрації та фактичним місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вважає, що зазначені обставини є підставами для пом'якшення покарання, та просить змінити вирок суду в цій частині.
Обвинувачений ОСОБА_8 до апеляційного суду не з'явився, заяв чи клопотань про особисту участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не подавав, а також з огляду на те, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища останнього, а захисник ОСОБА_7 не заперечувала проти проведення судового засідання без його участі, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проведено за відсутності обвинуваченого.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_8 за ст.336 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.
За змістом ч.1 ст.69 КК України суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Згідно до положень ст.75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається із матеріалів провадження, суд першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку із чим ця обставина обґрунтовано визнана такою, що пом'якшує покарання.
Що стосується твердження в апеляційній скарзі сторони захисту про наявність таких пом'якшуючих покарання обставин, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, то вони є безпідставними.
Згідно висновків Великої Палати Верховного суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Однак, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, у діях ОСОБА_8 відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про його щире каяття у вчиненому.
Саме по собі визнання обвинуваченим своєї вини та підтвердження фактичних обставин кримінального правопорушення не свідчить про наявність щирого каяття, оскільки не підтверджує його внутрішньої переорієнтації, відвертого осуду власної поведінки та прагнення усунути наслідки вчиненого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 , визнавши вину, будь-яких дій, спрямованих на усунення наслідків вчиненого чи іншим чином підтвердження щирого жалю, не вчинив, а також до теперішнього часу добровільно до Сил оборони України не долучився.
Крім того, як убачається з пояснень обвинуваченого, наведених у вироку, він прямо зазначив про небажання проходити військову службу, що свідчить про відсутність належної негативної оцінки власної протиправної поведінки та небажання змінити своє ставлення до виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_8 щирого каяття є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно висновків, які містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (кримінальне провадження №288/1158/16-к), під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.
Як слідує із матеріалів кримінального провадження, у них не міститься даних про повідомлення обвинуваченим органам досудового розслідування таких обставин вчинення злочину, які б не були встановлені ними на підставі інших доказів.
За таких обставин підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України - відсутні.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.
При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які віднесено до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, неодружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі, майже у мінімальних межах, передбачених санкцією статті, а також остаточного покарання за сукупністю вироків, яке колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, без застосування ст.75 КК України.
З огляду на наведене, підстави для зміни вироку - відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: