Справа № 643/451/26 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/196/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
24 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участі секретаря ОСОБА_5 ,
-представника власників майна - адвоката ОСОБА_6 ,
-власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
-прокурора ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами представника власників майна - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 16 січня 2026 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025220000000953 від 19 вересня 2025 року за ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Накладено арешт шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування майном, вилученим в ході проведення обшуку 12 січня 2026 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , та адресою: АДРЕСА_2 , будинок настоятеля літ. «И-1», а саме:
-мобільним телефоном «Samsung Galaxy A7», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою: НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_10 ;
-грошовими коштами у розмірі 1 500 Євро, що належать ОСОБА_10 ;
-грошовими коштами у розмірі 51 400 рублів, що належать ОСОБА_10 ;
-проїзним документом №540228 на 15.01.2026, що належить ОСОБА_10 ;
-грошовими коштами у розмірі 15 000 доларів США, що належать ОСОБА_11 ;
-грошовими коштами у розмірі 74 000 гривень, що належать ОСОБА_11 ;
-грошовими коштами у розмірі 110 200 рублів, що належать ОСОБА_11 ;
-грошовими коштами у розмірі 30 100 доларів США, що належать ОСОБА_7 ;
-грошовими коштами у розмірі 10 000 Євро, що належать ОСОБА_7 .
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував необхідністю забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна, як виду покарання, та спеціальної конфіскації майна.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційних скаргах представник власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування грошовими коштами у сумі 30 100 доларів США, 10 000 євро, що належать ОСОБА_7 , та 15 100 доларів США, 74 000 грн, 110 200 рублів, що належать ОСОБА_11 ; зобов'язати орган досудового розслідування невідкладно повернути майно.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що з тексту ухвали про надання дозволу на обшук визначається фактичне місце проживання ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 , однак останній за вказаною адресою не проживає та ніколи не проживав,.
Фактичним місцем проживання ОСОБА_10 є: АДРЕСА_3 . А отже представники органів досудового розслідування були допущені до огляду приміщення без відповідної ухвали слідчого судді, оскільки надана ухвала від 18 грудня 2025 року стосувалась огляду приміщення за фактичним місцем проживання ОСОБА_13 .
Наголошує, що вилучені грошові кошти в ході обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_4 лавок, літ «К-2»:
1)покої №00 - 30.100 доларів США та 10.000 євроналежать ОСОБА_7 ,
2)келія №2 - 15.100 доларів США, 74.000 грн, 110.200 рублів належать ОСОБА_11 .
Предмети, які б підтверджували залученість ОСОБА_7 та ОСОБА_11 до інкримінованих ОСОБА_13 кримінальних правопорушень - не виявлені.
Зазначає, що ОСОБА_7 12 січня 2026 року провів слідчу оперативну групу для проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_13 для проведення невідкладного обшуку, дозвіл на проведення якого отримано слідчим тільки 15 січня 2026 року.
Вказує, що частина вилучених коштів, що належать ОСОБА_7 є його особистими заощадженнями отриманого доходу, а також грошовими коштами, отриманими від продажу квартири.
Стосовно вилучених у ОСОБА_11 грошових коштів зазначає, що житловий корпус, у якому останній проживає, замикається на ключ та ОСОБА_10 не мав вільного доступу до цього приміщення. Стосовно походження вилучених у ОСОБА_11 коштів вказує, що довгий час останнього утримує сестра, що проживає за кордоном.
Наголошує, що відсутні ознаки причетності майна до кримінального правопорушення, жодної експертизи чи процесуальної дії з вилученим майном не проведено на момент розгляду клопотання слідчим суддею. Вилучені грошові кошти за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_11 не мають відношення до предмету доказування та вилучені поза процесуальним порядком.
Посилається на те, що органом досудового розслідування не доведено підстав для арешту вилучених грошових коштів.
Позиції учасників апеляційного провадження
У судовому засіданні власники майна та їх представник підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення власників майна та їх представника, прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1)збереження речових доказів;
2)спеціальної конфіскації;
3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1)правову підставу для арешту майна;
2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
З матеріалів провадження вбачається, що Слідчим відділом УСБ України в Харківській області, за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025220000000953 від 19 вересня 2025 року, за ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 114-2 КК України, за підозрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, який з використанням особистого облікового запису "Vadim_Yudin", у період з березня по серпень 2025 року, в умовах воєнного стану, виготовляв і поширював матеріали, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, а також вчиняв умисні дії, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі та ненависті.
Органом досудового розслідування досліджується факт збору та розповсюдження ОСОБА_10 та невстановленими особами, які перебувають за адресою: будівля Покровського собору Харківської єпархії УПЦ, м. Харків, вул. Університетська, буд. 8/10, літ. «К-2», інформації щодо місць дислокації ЗС України та інших сил оборони України, які несуть відсіч збройній агресії рф, за місцем проживання ОСОБА_10 можуть зберігатись грошові кошти, отримані від невстановлених осіб за збір та подальше несанкціоноване поширення відомостей про місця дислокації військовослужбовців Сил оборони України та військову техніку.
18 грудня 2025 року постановлено ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про задоволення клопотання слідчого СВ УСБУ в Харківській області про надання дозволу на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 лавок, літ «К-2» (а.с. 51-52).
12 січня 2026 року на підставі зазначеної вище ухвали проведено обшуки у будівлях за адресами: АДРЕСА_4 лавок, літ «К-2» (а.с. 53-56), за результатами якого виявлено та вилучено:
в приміщенні келії №7:
-мобільний телефон «Samsung Galaxy A7», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою: НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_10 ;
-грошові кошти у сумі 1500 Євро, що належать ОСОБА_10 ;
-грошові кошти у сумі 51400 рублів, що належать ОСОБА_10 ;
-проїзний документ №540228 на 15.01.2026, що належить ОСОБА_10 ;
в приміщенні келії №2:
-грошові кошти у сумі 15000 доларів США, що належать ОСОБА_11 ;
-грошові кошти у сумі 74000 гривень, що належать ОСОБА_11 ;
-грошові кошти у сумі 110200 рублів, що належать ОСОБА_11 ;
в особистій ОСОБА_7 :
-грошові кошти у сумі 30100 доларів США, що належать ОСОБА_7 ;
-грошові кошти у сумі 10000 Євро, що належать ОСОБА_7 .
Відповідно до розпорядження намісника Свято-Покровського чоловічого монастиря архімандрита Нестора ( ОСОБА_7 ) від 04 червня 2019 року, визначено місце проживання ОСОБА_10 - АДРЕСА_3 .
Як слідує з матеріалів провадження, 12 січня 2026 року обшук проводився, в тому числі, і за адресою: АДРЕСА_5 , де саме і розташована келія АДРЕСА_6 , тобто за місцем фактичного проживання ОСОБА_10 .
Поряд з цим, після проведення обшуку за зазначеною вище адресою ( АДРЕСА_7 ), за клопотанням старшого слідчого в ОВС 3-го СВ УСБУ в Харківській області було отримано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 15 січня 2026 року (а.с. 88-89).
12 січня 2026 року постановою слідчого СВ УСБУ в Харківській області вказані предмети, речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с.67-69).
У клопотанні про арешт майна прокурор зазначив, що речі та документи, вилучені в ході вищезазначених обшуків, являють собою матеріальні об'єкти, які зберігли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям ст.98 КПК України та можуть свідчити про причетність вказаних осіб до вчинення вказаного кримінального правопорушення (а.с.1-4).
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно, вказане в клопотанні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а посилання представника власників майна про зворотне є безпідставними.
Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Крім того, слідчим суддею взято до уваги той, факт, що санкції ч.ч.2,3 ст.436-2 та ч.1 ст.110 КК України передбачають застосування основного покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років і додаткового покарання у виді конфіскації майна, або без такої.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, а також, що на даний час не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного майна, в подальшому може перешкодити досягненню завдань кримінального провадження, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна, задовольнив клопотання прокурора.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Посилання представника власників майна на те, що проведені слідчі дії не можуть вважатись обшуком у розумінні КПК України, оскільки з тексту ухвали про надання дозволу на обшук визначається фактичне місце проживання ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 , однак останній за вказаною адресою не проживає та ніколи не проживав, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
12 січня 2026 року проведено невідкладні обшуки у будівлях за адресами: АДРЕСА_4 , буд. Монастирських лавок, літ «К-2», та АДРЕСА_2 , будинок настоятеля літ. «И-1», дозволи на які отримані на підставі ухвал слідчих суддів від 18 грудня 2025 року та 15 січня 2026 року, тобто у передбаченому процесуальним законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.
Керуючись ст. ст.404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 16 січня 2026 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22025220000000953 від 19 вересня 2025 року -залишити без змін, а апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді