Справа № 953/161/26 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/383/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
24 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
-захисника ОСОБА_6 ,
-представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 березня 2026 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , 2004 року народження, строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 35 днів, тобто до 09 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність передбачених ч.1 ст. 177 КПК України ризиків:
- переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, проживає в одному домоволодінні з батьками, офіційно працевлаштований. Крім того, підозрюваний одразу після вчинення ДТП, залишився на місці пригоди, викликав працівників поліції, бригаду швидкої медичної допомоги та не залишав місце пригоди без дозволу слідчого, був тверезий під час вчинення ДТП, не вчинив жодних дій щодо переховування від органів досудового розслідування, маючи таку можливість;
- знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки показання свідків зафіксовані в протоколах;
- незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки жоден із допитаних свідків та потерпілий не зазначали про здійснення впливу на них з боку підозрюваного.
Наголошує, що ОСОБА_8 визнає свою вину в повному обсязі, готовий добровільно відшкодовувати завдану матеріальну та моральну шкоду.
Зазначає, що слідчим суддею не надано належної оцінки матеріалам та обставинам, які характеризують особу підозрюваного, а саме: ОСОБА_8 - раніше не судимий, стосовно нього не обирався інший запобіжний захід та не здійснювалось повідомлення про підозру в іншому кримінальному провадженні, офіційно працевлаштований та має стабільний дохід, має зареєстроване та фактичне місце проживання, проживає разом з батьками, яким регулярно допомагає.
Вважає, що не пов'язаний з позбавленням волі запобіжний захід буде здатен в повній мірі забезпечити у цьому кримінальному провадженні досягнення завдань та належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Вказує, що слідчим суддею безпідставно не визначено ОСОБА_8 розмір застави.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, змінивши запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Представник потерпілого не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Прокурор, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засіданняне з'явився, заяв чи клопотань про перенесення судового засідання не надав.
Підозрюваний, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав.
Тому апеляційний розгляд проведено за їх відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, представника потерпілого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду, колегія суддів не може в повній мірі погодитися із зазначеним рішенням слідчого судді виходячи з наступного.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за який останньому може бути призначено покарання від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого, на що обґрунтовано послався слідчий суддя у своєму рішенні.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_8 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, - на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілих.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що визначені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - на даний час істотно зменшились.
Зокрема, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого на теперішній час нівельований з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_8 вже відшкодував частину завданих ним моральних збитків потерпілому, про що засвідчив в судовому засіданні представник потерпілого, надавши письмову заяву від імені потерпілого ОСОБА_9 , в якій також міститься позиція потерпілого про те, що останній не заперечує щодо зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Така позиція потерпілого свідчить про відсутність ризику незаконного впливу на потерпілого збоку підозрюваного.
З огляду на таку поведінку підозрюваного, спрямовану на відшкодування завданої ним шкоди, це свідчить про істотне зниження і інших ризиків, зокрема і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, колегія суддів вважає, що попри прийняте обґрунтоване рішення слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у даному випадку можливе застосування й альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Згідно з ухвали слідчого судді розмір застави не визначався через те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_8 , спричинив загибель людини, що на переконання слідчого судді, у відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК, унеможливило визначення розміру застави.
Однак, колегія суддів приходить до висновку про небезпідставність апеляційних доводів захисника щодо можливості визначення ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що не суперечить вимогам ч.4 ст.183 КПК України, які наділяють суд дискреційними повноваженнями при вирішенні питання щодо можливості застосування застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Зі змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Маріуполя Донецької області, громадянин України, не одружений, має вищу освіту, є фізичною особою підприємцем, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адерсою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи істотне зниження ризиків, передбачених ст.177 КПК України, позицію потерпілого та посилання захисника на наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, офіційного працевлаштування, - суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, в розмірі, передбаченому пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України, що становить 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та вважає, що саме такий розмір застави буде гарантувати дотримання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків та не є непомірним для останнього.
Суд апеляційної інстанції вважає, що одночасно покладення на підозрюваного, у випадку внесення застави, додаткових обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, унеможливить вжиття підозрюваним будь-яких заходів з метою переховування від суду чи здійснення впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки у випадку порушення встановлених обов'язків, застава звертається в дохід держави.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника підлягає частковомузадоволенню, ухвала слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави щодо ОСОБА_8 - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 у межах строку досудового розслідування, та з визначення застави, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 березня 2026 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_8 , 2004 року народження, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на 35 днів у межах строку досудового розслідування до 09 квітня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_8 суму застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена на депозитний рахунок: Харківського апеляційного суду: р/р UA078201720355279002000085314, МФО 820172, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 42261368.
Підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії відповідного запобіжного заходу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_8 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 з-під варти та повідомити письмово прокуратуру і слідчого суддю Київського районного суду м. Харкова.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_8 вважається таким, щодо якого застосований запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: