Постанова
Іменем України
27 березня 2026 року
м. Харків
справа № 638/388/26
провадження № 22-ц/818/2646/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Куп'янська міська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Трегуба Олександра Олександровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 січня 2026 року, постановлену суддею Яковлевою В.М.,
12 січня 2026 року представник заявниці - ОСОБА_1 - адвокат Олександр Трегуб звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Куп'янська міська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 січня 2026 року справу передано за підсудністю на розгляд до Основ'янського районного суду міста Харкова.
В апеляційній скарзі представник заявника просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на те, що вказана ухвала суду є незаконною і необґрунтованою, прийнятою з порушенням судом норм процесуального права, та такою що підлягає скасуванню. Вказує, що представником заявника подано саме заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а не позовну заяву про визнання права власності, тобто, під час прийняття оскаржуваної ухвали, вважає, що суд першої інстанції повинен був врахувати, що предметом спору є не визнання права власності на майно, а встановлення факту, що має юридичне значення. Вважає, що суд першої інстанції помилко дійшов до висновку про нібито вимоги представника Заявника щодо встановлення факту належності Заявнику на праві приватної власності квартири за вищевказаною адресою. Звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Оскільки тимчасове місце проживання Заявника відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.01.2025 року № 6326-5003575668 є: АДРЕСА_1 , то таким чином, дана справа підсудна Шевченківському районному суду міста Харкова, а заява про встановлення факту, що має юридичне значення від 10 січня 2026 року, була подана до суду з урахуванням вимог ч.1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в п. 9 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу (передача справи на розгляд іншого суду), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Передаючи справу за підсудністю до Основ'янського районного суду міста Харкова, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі виник з приводу об'єкта нерухомого майна. Оскільки з 01.05.2023 територіальну підсудність судових справ Куп'янського міськрайонного суду Харківської області віднесено до Основ'янського районного суду міста Харкова, тому ця справа підсудна Основ'янському районному суду м. Харкова
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1 - 3 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регулюється Главою 6 Розділу IV ЦПК України.
Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, у тому числі, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності те меж судового розгляд (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно зі ст. 125 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Він реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).
Як вже було зазначено, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України підсудність справ окремого провадження про встановлення фактів, що має юридичне значення, визначається за місцем проживання фізичної особи - заявника.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналіз змісту п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України дає підстави для висновку, що для передачі справи за територіальною юрисдикцією суд повинен встановити обставини, які вказують на відсутність у суду, до якого звернувся заявник, компетенції на розгляд заяви, а також наявність такої компетенції у іншого суду, до якого така заява передається судом.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Передаючи справу за підсудністю до Основ'янського районного суду м. Харкова, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подана до суду ОСОБА_1 в порядку окремого провадження заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не є позовом у розумінні ст. 30 ЦПК України, а тому встановлені нею імперативні норми про виключну підсудність не застосовуються до справ окремого провадження, відтак діють правила щодо визначення підсудності, передбачені вимогами ст. 316 ЦПК України.
Відтак висновок суду першої інстанції про те, що справа за цим позовом не підсудна Шевченківському районному суду м. Харкова, прямо суперечить нормі 316 ЦПК України, яка підлягала застосуванню.
Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про передачу справи на розгляд Основ'янському районному суду м. Харкова постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою, відповідно до пункту 4 частини 1статті 379 ЦПК України, для її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Трегуба Олександра Олександровича - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 січня 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова