Провадження № 22-ц/803/2108/26 Справа № 183/12400/24 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
27 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 12 липня 2021 між Банком та ОСОБА_1 підписано заяву № 47904 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору № 002/10827629-SP про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Згідно з п. 1 заяви № 47904 про приєднання до 2 частини публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» відповідач просила надати банківські та фінансові послуги, зокрема: відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті. Позивачем було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 100 000,00грн., а саме: надано кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн. Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом складає 0,22 %, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
Таким чином відповідач відкрила поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , а Банком були надані кредитні кошти відповідачу у спосіб, зазначений в кредитному договорі.
Зі своєї сторони, Банк виконав всі умови підписаного договору, надав ОСОБА_1 кредит у зазначеному вище розмірі, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, своєчасно не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 12 листопада 2024 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 55 453,54 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту (в тому числі прострочена) -20 000,00 грн.; заборгованості за відсотками (в тому числі прострочена) - 35 453,54 грн.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 55 453,54 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту (в тому числі прострочена) -20 000,00 грн.; заборгованості за відсотками (в тому числі прострочена) - 35 453,54 грн. Вирішити питання стосовно судових витрат.
Заочним рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 002/10827629-SP від 12 липня 2021 року в розмірі 20 000,00грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства «Таскомбанк», - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судові витрати у розмірі 873,67 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву № 479094 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank». Підписанням заяви відповідач визнав, що всі правочини при здійсненні електронної взаємодії з банком через мобільний додаток можуть вчинятися ним з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та аналогу печатку банку та позичальником з використанням удосконаленого електронного підпису.
Відповідно до довідки АТ «Таскомбанк» № 34990/47.7 від 15 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 з 12 липня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні, який відкритий до заяви № 479094 з номером кредитного договору № 002/10827629-SP від 12 липня 2021 року, відкритого в АТ «Таскомбанк».
Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитом станом на 12 листопада 2024 року становить 55 453,54 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 20 000,00 грн.; заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена) - 35 453,54 грн.
Факт користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 12 липня 2021 року по 13 листопада 2024 року.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Таскомбанк» на підтвердження погодження умов договору з відповідачем надало витяг з публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських послуг, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», тарифи за продуктом та витяг зі статуту.
Як на підставу вимог АТ «Таскомбанк» посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 , підписуючи заяву № 479094 засвідчила, що приєдналась до Публічної пропозиції в цілому, а відтак погодилась з умовами, що викладені у ній, зокрема щодо нарахування відсотків за договором.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «Таскомбанк» про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції .
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання розроблені АТ «Таскомбанк» вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для стягнення відсотків, нарахованих в розмірі встановленому тарифами та умовами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не вбачається, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, щодо підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання банківських послуг в Таскомбанку, надані банком тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші».
З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В Заяві-анкеті №479094 від 12.07.2021 року, яку підписав відповідач, процентна ставка не зазначена.
Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», витяг з якої додано Банком до позову та яка розміщена на офіційному сайті позивача могла неодноразово змінюватись самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин (12.07.2021 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29.11.2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Публічної пропозиції у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови, відсутність у Заяві-анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У Постанові від 22 серпня 2019 року справа №243/515/16-ц, провадження №61-9394св18, Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та певних умов надання банківських послуг, оскільки такі умови це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Таскомбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, встановивши, що Заява-анкета №479094 від 12 липня 2021 року не містить домовленості сторін про сплату та розмір відсотків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19).
Доводи апеляційної скарги стосовно помилкового посилання судом першої інстанції на висновки викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки спір виник між іншими сторонами, а від так кожна фінансова установа має власні шаблони кредитних договорів та документів на підставі яких видаються кредитні кошти є безпідставними, оскільки Верховний суд у своїй постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 зазначив про те, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучена до матеріалів справи копія Заяви-анкети позичальника містить підпис відповідача, що свідчить, що останній приєднався до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та прийняв усі її умови, апеляційний суд вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки жодним пунктом Заяви-анкети не передбачена сплата позичальником процентів за користування кредитом. Матеріали справи не містять доказів того, що саме з цією офертою та тарифами був ознайомлений відповідач та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк».
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом.
Слід зауважити, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 рокув оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 27 березня 2026 року.
Судді: