Провадження № 22-ц/803/2611/26 Справа № 226/463/22 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В. С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
17 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС», третя особа - Мирноградський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання права власності та зняття арешту майна, -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС», третя особа - Мирноградський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання права власності та зняття арешту майна.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25 листопада 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 , будучи кожного разу належним чином повідомленою про день та час численних засідань в ініційованій нею справі, не з'явилася в жодне засідання, не надіслала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності, доходить висновку про необхідність залишення позову без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків що позивачка не зверталась із заявою про розгляд справи без участі, оскільки матеріали справи містять заяви позивача про розгляд справи без її участі.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений представник позивача не з'явився повторно у судові засідання.
Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, а саме тексту безпосередньо поданої позовної заяви, позивачем пункті 3 зазначено розгляд справи здійснювати без участі позивача, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.4 зворот).
Також з матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2025 року позивачка подала клопотання про відкладення розгляду справи де в пункті 5 прохальної частини просила підготовчі засідання та наступні судові засідання проводити без її участі (а.с. 165).
Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду.
Колегія суддів наголошує, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення без розгляду позову є помилковим та передчасним.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при постановлені ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25 листопада 2025 року - скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 березня 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
В.С. Городнича