Провадження № 22-ц/803/2172/26 Справа № 202/7999/25 Суддя у 1-й інстанції - Форощук С. А. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
17 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Бляхарської Юлії Олександрівни на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року по справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвоката Бляхарська Юлія Олександрівна; заінтересована особа: Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвоката Бляхарська Юлія Олександрівна; заінтересована особа: Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що матеріали справи свідчать про те, що у даному випадку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір про право, щодо анулювання/поновлення актового запису про розірвання шлюбу між ними, оскільки встановлення факту за заявою ОСОБА_1 необхідно йому для поновлення актового запису про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3 , №408 від 01 червня 1998 року, складеного Жовтневим районним відділом реєстрації актів цивільного стану м. Луганська та видачі свідоцтва про розірвання шлюбу, що безпосередньо стосується прав та інтересів іншого подружжя, а саме ОСОБА_3 та у подальшому може вплинути на права та обов'язків останньої, у тому числі майнові.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Бляхарська Юлія Олександрівна просить ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір про право, щодо анулювання / поновлення актового запису про розірвання шлюбу між ними, оскільки встановлення факту за заявою ОСОБА_1 необхідно йому для поновлення актового запису про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3 , №408 від 01 червня 1998 року, складеного Жовтневим районним відділом реєстрації актів цивільного стану м. Луганська та видачі свідоцтва про розірвання шлюбу, що безпосередньо стосується прав та інтересів іншого подружжя, а саме ОСОБА_3 та у подальшому може вплинути на права та обов"язків останньої, у тому числі майнові.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 викладено правовий висновок, згідно якого справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21), від 25 січня 2024 року у справі № 335/4497/23 (провадження № 61-12264св23).
Згідно ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Аналогічні роз'яснення містить п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де зазначено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого суду факту пов'язане із вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті такої заяви, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб, а встановлення таких фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Отже, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження, так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив, що із заяви вбачається спір про право.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що певна заінтересована особа заперечує щодо задоволення вимог заявника або висуває будь-які власні вимоги, які в своїй сукупності можуть вважатися спором про право.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що норми процесуального права передбачають встановлення наявність спору про право, а не припускати його можливість.
Отже, висновок суду першої інстанції про існування спору про право є передчасним, ґрунтується на припущеннях; місцевим судом не встановлені обставини справи.
Разом із тим, якщо під час судового розгляду справи у порядку окремого провадження та дослідження всіх обставин справи буде встановлено спір про право, який вирішується в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, то це є підставою для залишення заяви без розгляду із роз'ясненням заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Колегія суддів, приймаючи доводи скаржника за належні та обґрунтовані, наголошує, що відповідно до міжнародного та європейського права з прав людини поняття доступу до правосуддя зобов'язує держави гарантувати право кожної особи на звернення до суду (за певних обставин, до альтернативного органу вирішення спорів), з метою отримання юридичного захисту, у разі якщо права особи були порушені. Таким чином, це також право, яке допомагає особі домогтися реалізації своїх прав.
Доступ до правосуддя охоплює низку людських прав, а саме: право на справедливий суд згідно зі статтями 6 ЄКПЛ та 47 Хартії основних прав ЄС і право на ефективний засіб правового захисту згідно зі статтями 13 ЄКПЛ та 47 Хартії.
За таких обставин, колегія суддів прийшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при відмові у відкритті провадження, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК України є підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 387 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бляхарської Юлії Олександрівни - задовольнити.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 17 березня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 25 березня 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
В.С. Городнича