Справа № 420/30542/25
27 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/30542/25, -
Одеським окружним адміністративним судом розглядалась адміністративна справа №420/30542/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року по справі №420/30542/25 було задоволено частково адміністративний позов позивача.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії позивача.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2 684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії позивача.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 23.12.2025 року.
20.03.2026 року до суду від позивача надійшла заява в порядку ст.383 КАС України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі довідки №ЮО94913 від 06.02.2026 року, яка не відповідає суті рішення суду;
- зобов'язати відповідача вжити заходів щодо повного виконання рішення суду шляхом видачі коректної довідки з урахуванням законних розрахунків надбавки за особливості проходження служби та премії від актуальної бази 2023 року.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року по справі №420/30542/25 було складено довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, яке становить: посадовий оклад 23 тарифний розряд - 7 520,00 грн.; оклад за військовим званням підполковник - 2 040,00 грн.; надбавка за вислугу років 45% - 4 302,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби 78% - 7 091,37 грн.; надбавка за таємність 10% - 493,00 грн.; надбавка за класну кваліфікацію 7% - 345,10 грн.; премія 140% - 6 092,00 грн. Всього 28 693,47 грн. Водночас, за твердженням позивача, застосувавши оновлений посадовий оклад та оклад за військовим званням станом на 01.01.2023 року відповідач умисно розрахував надбавку за особливості проходження служби (78%) та премію (140%) від застарілої бази станом на 01.01.2021 року, що призвело до штучного заниження суми грошового забезпечення.
Тобто, за твердженням позивача, при виконані рішення суду відповідач допустив порушення законодавства, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Дослідивши матеріали поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Так статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (ч. 5 ст. 383 КАС України).
У рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Суд зауважує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
При розгляді заяви позивача судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року по справі №420/30542/25 було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2 684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії позивача.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги позивача про включення до нової довідки станом на 01.01.2023 року конкретних розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та вони, як передчасні, задоволені не були.
06.02.2026 року на виконання рішення суду від 21.11.2025 року по справі №420/30542/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 було виготовлено довідку №ЮО94913 про грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року по справі №420/30542/25 відповідачем було виготовлено довідку №ЮО94913 від 06.02.2026 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2 684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
З приводу посилань позивача на неправомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо протиправного зменшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби та премії) в оновленій довідці, виданої на виконання вищезазначеного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року, суд зауважує, що судовим рішенням у справі №420/30542/25 не визначались конкретні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача, а тому таким діям ІНФОРМАЦІЯ_1 не може надаватись оцінка при розгляді заяви представника позивача, поданої згідно статті 383 КАС України в порядку виконання судового рішення у справі.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що у разі порушення його прав та інтересів ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом невірного визначення складових його грошового забезпечення в оновленій довідці та їх розміру, він має право на оскарження таких дій шляхом подання адміністративного позову до суду.
З наданих до суду документів вбачається, що судове рішення у справі №420/30542/25 відповідачем було виконане відповідно до вимог діючого законодавства та змісту ухваленого рішення, а тому заява позивача, подана в порядку виконання судового рішення, задоволенню не підлягає.
Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 241, 243, 248, 256, 293-295, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/30542/25 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Білостоцький О.В.