27 березня 2026 року Справа № 280/203/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №280/2727/21 протиправними.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.11.2025 № 923040182673 про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 280/2727/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 280/2727/21, починаючи з 07.10.2009 на розрахунковий рахунок, зазначений в заяві ОСОБА_1 про виплату пенсії або грошової допомоги від 29.10.2025.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання рішення суду поновлено виплату пенсії за віком, однак грошові кошти не виплачувались, оскільки позивач не міг самостійно прибути в України для відкриття банківського рахунку протягом 6-ти місяців з дня ухвалення рішення судом. Після отримання банківського рахунку для виплати пенсії позивач звернувся до відповідача 2 з заявами про поновлення виплати пенсії за рішенням суду. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії. Діями відповідачів створені підстави для повторного звернення до суду позивача задля отримання пенсії, яка гарантована йому Конституцією України та яку вже стягнуто за рішенням суду, однак не сплачено. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за рішенням суду протиправними, оскільки звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не з первинною заявою про поновлення виплати пенсії, а з заявою про поновлення виплати пенсії на виконання рішення суду. Відповідач 2 зобов'язаний був поновити виплати без повторного перегляду документів, які вже були предметом розгляду суду та прийняті відповідачем 2. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 14 січня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
22 січня 2026 року відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені з наступних підстав. Для поновлення виплати пенсії необхідно надати відповідачу документи, що засвідчують особу позивача та проживання (реєстрацію) на території України та оригінали документів. Згідно довідки від 22.10.2025 №108, доданої до заяви, позивач з 21.10.2025 без реєстрації. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення від 06.11.2025 № 923040182673 про відмову щодо подовження виплати згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» оскільки до заяви про перерахунок пенсії не долучено документи, на підставі яких можливо здійснити перерахунок. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не переведення чи не здійсненні перерахунку пенсії позивача та ніяким чином не порушувало його права на пенсійне забезпечення. Відповідач 2 просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
28 січня 2026 року від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладені наступні заперечення. Позивач 29.10.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії. Будь-які зобов'язання на відповідача 1 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №280/2727/21 не покладались. Позивачем до заяви надано довідку від 22.10.2025 №108, яка містить інформацію про фактичне проживання позивача без реєстрації місця проживання з 21.10.2025. У зв'язку з відсутністю належних документів, що підтверджують місце проживання, поновлення виплати пенсії є неможливим до усунення зазначених недоліків. Відмова у поновленні виплати пенсії носить тимчасовий характер та не позбавляє позивача права повторного звернення після подання належних документів. У задоволенні позовних вимог відповідач 1 просить суд відмовити в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивачу призначена пенсія за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV).
Позивач у 2005 році виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, у зв'язку з чим нарахування та виплату пенсії йому було припинено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №280/2727/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у поновленні і виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити і сплатити пенсію за віком ОСОБА_1 згідно частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.10.2009.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №280/2727/21 відповідачем поновлено виплату пенсії з 07.10.2009.
Листом Головного управління від 22.02.2024 №3133-2469/Д-02/8-0800/24 позивача повідомлено, що після опрацювання вищезазначеного рішення суду виплату пенсії призупинено до з'ясування, у зв'язку з тим, що заява про спосіб виплати пенсії позивачем не надавалась до Пенсійного фонду України.
Позивачем відкритий у АТ «Ощадбанк» поточний рахунок та 29.10.2025 подано до органів Пенсійного фонду України заяву № 6945 щодо подовження виплати згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наслідками розгляду заяви та наданих документів 06.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення № 923040182673 про відмову у поновленні виплати згідно Закону № 1058-IV, оскільки до заяви про перерахунок пенсії не долучено документи, на підставі яких можливо здійснити перерахунок.
Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон № 1058-IV (застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 47 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Пунктом 4 Порядку № 1596 передбачено, що виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Цим же пунктом Порядку № 1596 визначено, що виплата пенсій особам, які тимчасово проживають за кордоном, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах уповноважених банків, розташованих на території України.
Пунктом 5 Порядку № 1596 встановлено, що уповноважені банки проводять операції з відкриття поточних рахунків, зарахування сум пенсій та грошової допомоги, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на поточні рахунки і їх виплати відповідно до зобов'язань, визначених додатком до Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1231, та укладених договорів, передбачених пунктом 3 цього Порядку.
Пунктом 6, 7 Порядку № 1596 визначено, що одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення забезпечують інформування одержувачів про порядок виплати пенсій та грошової допомоги.
Пунктами 8 та 9 Порядку № 1596 встановлено, що поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Пунктом 10 Порядку № 1596 встановлено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» і “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596), яка може бути подана пенсійному органу, відповідно до п. 10 Порядку № 1596, двома шляхами, а саме:
- особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду;
- від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п. 1.1 та 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
Судом встановлено, що позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заяву про призначення/перерахунок пенсії (прийнята 29.10.2025 і зареєстрована за №6945) до якої долучені, зокрема, заява про поновлення нарахування пенсії, заява про повернення невиплаченої пенсії, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596) та просив у цій заяві повернути та поновити нарахування пенсії згідно з рішенням суду з 07.10.2009.
Відповідач з посиланням на положення Порядку № 22-1 відмовив у проведенні перерахунку пенсії через відсутність належних документів, що підтверджують місце проживання.
Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розділі II Порядку № 22-1.
Відповідно до пунктів 2.8, 2.9 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном, надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному п. 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з абзацом 4 пункту 2.23 Порядку № 22-1, до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном, додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання/перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.
Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Суд при вирішенні цього спору на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 04.07.2022 у справі № 380/22572/21 за наслідками розгляду судової справи з подібними фактичними обставинами справи:
« 38. Як зазначено в пункті 3.3. Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
39. Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.
40. Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв'язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 «Пічкур проти України» від 7 лютого 2014 року.
41. Також, у пункті 3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.
42. Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України. […]
50. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
51. Таким чином, у разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
52. При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.
Також, суд враховує, що право позивача на поновлення і виплату пенсію за віком згідно частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.10.2009 підтверджується рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 280/2727/21.
Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Отже, зважаючи на наявність у відповідачів пенсійної справи позивача, відомостей про постійне проживання позивача закордоном та повернення в Україну у жовтні 2025 року, надання позивачем довідки з місця проживання на території України, а також те, що вищенаведеним законодавством не передбачено обов'язку особи надати до пенсійного органу оригіналу паспорту громадянина України такої особи або іншого документу з відміткою про реєстрацію, суд вважає, що доводи відповідача 1 зазначені у оскаржуваному рішенні не можуть бути підставою для відмови позивачу у поновленні виплати пенсії.
Наведені відповідачем 1 в рішенні обставини не є підставою для відмови у виплаті пенсії позивачу на відкритий ним банківський рахунок в уповноваженому банку, а отже, відповідачем було допущено надмірний формалізм у спірних правовідносинах, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера.
В спірному випадку встановлено, що волевиявлення позивача щодо виплати пенсії на відкритий ним поточний рахунок в уповноваженому банку оформлено письмово, тому відмова відповідача 1 у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, відкритий у відділенні в АТ «Ощадбанк», є протиправною.
Суд вказує, що вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача 1 щодо відмови задоволенню не підлягають, оскільки такі дії є реалізовані відповідачем шляхом прийняття спірного рішення про відмову.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про поновлення виплати пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про поновлення виплати пенсії позивачу.
Вимоги щодо виплати пенсії, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 в даному випадку необхідно задовольнити шляхом покладення такого зобов'язання на територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, яким в спірному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким прийняте оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.11.2025 № 923040182673 про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 280/2727/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 280/2727/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести виплату пенсії за віком ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 280/2727/21, починаючи з 07.10.2009 на розрахунковий рахунок, зазначений в заяві ОСОБА_1 про виплату пенсії або грошової допомоги від 29.10.2025.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн (одну тисячу шістдесят чотири гривні дев'яносто шість коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (Oberdornen 85 42283 Wuppertal Deutschland; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385),
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012).
Повне судове рішення складено 27.03.2026.
Суддя Б.В. Богатинський