27 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/37440/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року (суддя Юрков Е.О.) у справі №160/37440/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.
Ця заборонена дискримінація полягає у відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон у країну, з якою не укладено міжнародного договору, та у виникненні внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, менш сприятливих умов і становища для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, з огляду на об'єктивну неможливість виконати вимоги Порядку щодо подання заяви через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи банку на території України, що, у поєднанні з відмовою у визнанні альтернативних способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, зокрема через уповноважених адвокатів, осіб за довіреністю або шляхом надсилання заяви з нотаріально засвідченим і легалізованим (апостильованим) підписом пенсіонера, призводить до фактичного позбавлення їх конституційного права на отримання пенсії в порівнянні з іншими громадянами України, та створює ситуацію, за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших пенсіонерів, змушені витрачати значні зусилля, час і кошти на звернення до суду з вимогами визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду.
- зобов'язати Відповідача вжити позитивні дії:
1) Негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;
2) Вважати відповідно до Постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 що “Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон,
можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках;
Відповідну заяву із зазначенням банківських реквізитів має право подати представник пенсіонера на підставі довіреності. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством непередбачена.»;
3) здійснювати виплату поточної пенсії Позивачки на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Акцент Банк»;
4) здійснити виплату пенсії Позивачки, яку позивач, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі №160/25168/24 мав поновити з 12.03.2016 року, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Акцент Банк», з урахуванням компенсації втрати частини доходів;
5) визнати протиправним скасувати рішення Відповідача про відмову у поновлені виплати пенсії за віком, пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі №160/25168/24 в частині відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , на визначений позивачкою банківський рахунок № НОМЕР_2 від 10.07.2025 року;
6) нарахувати та виплатити Позивачу на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Акцент Банк» компенсацію за моральну шкоду в сумі 250 000 (Двісті п'ятдесят тисяч) грн.;
7) Розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- уточненого позову, для суду та відповідача, з зазначенням способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог частини першої статті 5 та п. 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, де в прохальній частині позову має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню.
- оригіналу документа про сплату судового збору за кожну вимогу немайнового характеру, сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Підставою для залишення позову без руху стали висновки суду першої інстанції про те, що позовна заява не відповідала вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.
Суд зазначив, що позивачкою не чітко викладено вимоги до відповідача, обрано спосіб захисту права, який не узгоджується з ч.1 ст.5 та п.4,5 ч.5 ст.160 КАС України. Позивачкою не надано до суду доказів оплати судового збору за подання позову.
На виконання ухвали суду позивачкою надано уточнений позов та докази сплати судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не усунуто недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим наявні правові підстави для її повернення позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Такі висновки суд обгрунтував тим, що подана позивачкою уточнена позовна заява фактично містить ті ж самі недоліки, що і первісний позов, який був залишений без руху, в частині визначених вимог до відповідача та обраного способу захисту права. Також, суд вказав, що позивачкою надано докази сплати судового збору за одну вимогу немайнового характеру, в той час, як заявлений позов стосується різних аспектів діяльності пенсійного органу. які не пов'язані між собою.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивача фактично посилається на те, що подана позовна заява в повній мірі відповідала вимогам ст.ст.160, 161 КАС України, а наведені судом першої інстанції обставини не можуть бути підставою для залишення позову без руху та повернення позову позивачу.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви визначено ст.ст.160, 161 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Подана у спірному випадку позовна заява відповідала наведеним процесуальним нормам щодо змісту позовної заяви та містила у собі усю необхідну інформацію щодо відповідача, предмета оскарження (зміст позовних вимог); в ній зазначені обставини, які, на думку позивачки, підтверджують заявлені нею вимоги.
Слід звернути увагу і на те, що правом визначення змісту та обсягу заявлених вимог наділений саме позивач, а не суд під час вирішення питання щодо прийняття позову до розгляду.
Відкриття провадження у справі регламентовано нормами 2 розділу ІІ КАС України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку, зокрема, обраному позивачем способу захисту порушеного права.
Стиль викладення змісту позову, фрази, якими оперує позивач при складанні позову та які з точки зору професійного судді є нечіткими і такими, що в повній мірі не узгоджуються із способами захисту порушеного права, які передбачені КАС України, не можуть бути підставою для висновку про те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.160 КАС України.
При цьому, з поданого позову вбачається, які саме дії пенсійного органу оскаржує позивачка та які вимоги з цього приводу заявлено до відповідача. Суть та зміст спірних відносин, які просила позивачка вирішити суд, фактично полягали у не виплаті пенсії, право на яку має остання, на визначений нею рахунок в банківській установі.
Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що позивачкою сплачено судовий збір не в повному обсязі, слід зазначити те, що судом першої інстанції і не було визначено в ухвалі про залишення позову без руху розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання позову. У свою чергу, із уточненої позовної заяви вбачається, що фактично позивачкою заявлено одну основну вимогу немайнову характеру, яка полягає в неправомірності дій пенсійного органу щодо невиплати пенсії на визначений банківський рахунок, а вимога щодо зобов'язання вчинити дії по виплаті пенсії є похідною від основної вимоги. При поданні позову позивачкою сплачено судовий збір у розмірі, встановленому для однієї вимоги немайнового характеру.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обгрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі №160/37440/25 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст.329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 27.03.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров