19 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12236/25
Головуючий суддя І інстанції - Юрков Е.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 в адміністративній справі №160/12236/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2024 р. за № 2220295-2411-0466- НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення від 27.09.2024 р. за № 2220296-2411-0466-UA12020010000033698.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що у зв'язку з тим, що загальна площа квартири, за яку відповідачем визначено суму податкового зобов'язання, становить 47,6 кв.м кв.м, то відповідач протиправно виніс вищезазначені податкові повідомлення-рішення, а тому, суд першої інстанції в даному випадку безпідставно не застосував до спірних правовідносин абз. «а» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. Вказано, що відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення через те, що їх програма порахувала квартиру АДРЕСА_1 як дві, тобто, одну за адресою: АДРЕСА_2 , а іншу за адресою: АДРЕСА_3 , хоча це одна й та сама квартира, а АДРЕСА_4 була змінена на АДРЕСА_5 .
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження в порядку ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (загальна площа квартири 47,6 кв.м), що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.08.2017 р. за № 94156688.
22.04.2025 р. позивачкою було отримано винесені 27.09.2024 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області два податкових повідомлення-рішення, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 267 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: податкове повідомлення-рішення від 27.09.2024 № 2220295-2411-0466-UА12020010000033698 за 2023 рік на суму 1492,64 грн. (квартира, загальною площею 49,0 м2, за адресою: АДРЕСА_6 ); податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 № 2220296-2411-0466-UА12020010000033698 за 2023 рік на суму 1450,00 грн. (квартира, загальною площею 47,6 м2, за адресою: АДРЕСА_2 ).
Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у відповідності з приписами податкового законодавства.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно п.п. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток),- на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
Відповідно до п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.11.2018 року по справі № 817/2019/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчать встановлені обставини справи, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна, у ОСОБА_1 обліковуються наступні об'єкти нерухомого майна:
- квартира, загальною площею 49,0 м2, за адресою: АДРЕСА_6 , дата державної реєстрації права власності 10.07.2009, частка власності 1, житлова площа 30.4. кв.м.;
- квартира, загальною площею 47,6 м2, за адресою: АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації права власності 07.08.2017, частка власності 1, житлова площа 16.7 кв.м.
В свою чергу, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні два записи про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме:
- Об'єкт 1, реєстраційний номер: 1323271012101, дата реєстрації 10.08.2017 року - квартира, загальною площею 47,6 м2, за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1, житлова площа 16.7 кв.м.
- Об'єкт 2, реєстраційний номер: 26424345, дата реєстрації 12.02.2009 року - квартира, загальною площею 49,0 м2, за адресою: АДРЕСА_6 , частка власності 1, житлова площа 30.4 кв.м.
Отже, в наведеному реєстрі міститься два окремі записи щодо наявності у позивача у власності квартир.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що вищенаведені квартири зареєстровані за однією адресою.
Однак, вказані об'єкти нерухомості мають різні реєстраційні номери та різну площу, та в реєстрі визначені, як різні об'єкти.
Так, згідно пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Кодексу, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.
В свою чергу, відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Крім того, власник нерухомого майна наділений правом ініціювання перед органами реєстрації питання щодо приведення у відповідність даних, що містяться в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що не маючи інших правових механізмів для отримання даних про об'єкти оподаткуванню, ніж ті, що передбачені податковим законодавством, контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) таких даних.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справ, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 в адміністративній справі №160/12236/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко