Постанова від 25.03.2026 по справі 520/10859/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 р. Справа № 520/10859/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 03.10.25 по справі № 520/10859/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТСУМ-ТРЕЙД»

до Харківської митниці

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТСУМ-ТРЕЙД» (далі - ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД», Товариство, декларант, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі - відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000735/2 від 30.12.2024 та картку відмови № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025 та картку відмови № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТСУМ-ТРЕЙД» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44288748; адреса юридичної особи: Україна, 36000, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Котляревського, будинок 2-А) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 11138,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: 61003, м. Харків, вул. Миколаївська, буд.16Б).

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000735/2 від 30.12.2024 (далі також - Рішення № 1) та № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025 (далі також - Рішення № 2), а також прийнятих на їх підставі карток відмови № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024 та № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями №24UA807200019182U3 від 30.12.2024 та № 25UA807200000063U3 від 06.01.2025 позивачем було надано відповідачу всі необхідні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару за ціною угоди, які не були належним чином досліджені митним органом, що мало наслідком протиправне витребування додаткових документів у Товариства та застосування резервного методу визначення митної вартості замість першого, всупереч принципу послідовності, що призвело до безпідставної переплати позивачем мита та податку на додану вартість та є підставою для скасування спірних рішень та карток відмови.

Стверджував, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право витребувати від декларанта додаткові документи є лише наявність передбачених законодавцем обставин, встановлених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а тому суб'єктивне припущення відповідача щодо ненадання декларантом всіх необхідних документів за статтею 53 МК України не узгоджується з дійсними обставинами справи та свідчить про явну необґрунтованість прийнятих спірних індивідуальних актів.

Крім того, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 липня 2024 року у справі № 620/3264/18, наполягав, що надіслання запиту про витребування додаткових документів саме по собі не має наслідком коригування митної вартості, підставою для такого коригування є оцінка митним органів у сукупності документів, що були подані під час митного оформлення як на стадії подання митної декларації, так і на запит митного органу, чого відповідачем у спірних правовідносинах здійснено не було.

Переконував, що навіть за відсутності обов'язку подавати додаткові документи відповідачу, позивач одночасно з митними деклараціями надав Харківській митниці розширений пакет документів (як основних, так і додаткових) для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів, однак відповідач, не надавши їм жодної оцінки, у повідомленні щодо митних декларацій здебільшого запитав документи, які вже було подано декларантом до направлення повідомлення, та які згідно з приписами частин 2-3 статті 53 МК України повторно надаватися не повинні, або вимагав документи, які не підпадають під дію положень частин 2, 3, 4 статті 53 МК України.

Зауважив, що вартість товару була вказана у наданих відповідачу прайс-листах № HUZHOU240923/2 від 23.09.2024, № HUZHOU240923 від 23.09.2024, при цьому, інвойсами № HUZOPT241102 від 02.11.2024 та № HUZOPT241101 від 01.11.2024 визначено умову поставки CPT, що підтверджує включення витрат на транспортування у вартість товару.

Пояснив, що у відношенні товару, відвантаженого по інвойсах № HUZOPT241102 від 02.11.2024, № HUZOPT241101 від 01.11.2024, контрактом не було передбачено залучення посередницьких послуг, здійснення ліцензування, страхування вантажу та отримання платежів від третіх осіб, а відтак такі дії не вчинялися, що підтверджується наявними у відповідача листами продавця № HUZOPT241102/5 від 02.11.2024, № HUZOPT241101/5 від 01.11.2024. При цьому, всі витрати вказано у калькуляціях собівартості № HUZOPT241102 від 02.11.2024, № HUZOPT241101 від 01.11.2024, яким не надано належної оцінки митним органом, що слугувало підставою для прийняття незаконних рішень.

Звертав увагу суду, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.02.2025 по справі № 300/784/24.

Вважав протиправним коригування митної вартості через не відображення "дійсної вартості" у наданих до митного оформлення прайс - листах (які на переконання митного органу є офертою для конкретного покупця), оскільки вказані документи у розумінні приписів статті 53 МК України є додатковими та такими, що не підтверджують митну вартість. При цьому зауважив, що надані до митного оформлення прайс - листи містили достатню цінову інформацію про товар, що імпортувався позивачем.

З огляду на те, що інвойсами № HUZOPT241102 від 02.11.2024, № HUZOPT241101 від 01.11.2024 передоплата не була передбачена, а сторони домовилися, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення), на момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не здійснена, відповідно рахунок не надавався, а банківські платіжні документи були відсутні, а тому відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України у ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» не виник обов'язок з надання таких документів.

Наголосив, що посадові особи митного органу не є експертами чи спеціалістами у відповідній сфері та повинні діяти в межах своїх посадових інструкцій та рекомендацій. Натомість, відповідач при дослідженні висновку експерта намагався перейняти на себе повноваження експерта, хоча така компетенція у нього відсутня.

Крім того, зазначив, що висновок експерта не є відповідно до частини 2 статті 53 МК України документом, що підтверджує митну вартість, а тому навіть наявність у ньому певних недоліків не є достатньою самостійною підставою вважати, що митну вартість визначено недостовірно та коригувати митну вартість товару за другорядним методом.

Зазначив, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності. Однак, незважаючи на це, відповідачу одночасно з митними деклараціями № 24UA807200019182U3 від 30.12.2024 та №25UA807200000063U3 від 06.01.2025 надавалися декларації на підтвердження факту експорту товарів № 24PL322080NS4T6NK9 від 23.12.2024 та № 24PL322080NS4T54K3 від 23.12.2024, на які відповідач посилається у спірних картках відмови № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024 та № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025, а тому твердження відповідача, викладені в оскаржуваних Рішеннях № 1 та № 2 про нібито ненадання таких документів, є такими, що не відповідають дійсності.

Проінформував, що при проведенні консультацій ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів до ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД», не надходило, що свідчить про недотримання митним органом порядку проведення консультацій, а також неналежного обґрунтування неможливості застосування митної вартості за ціною договору.

Також переконував, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача другорядний (6) метод визначення митної вартості товару та не виконано обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості, що є підставою для визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.

Звернув увагу, що у спірних рішеннях не наведено належного порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про необґрунтованість та невмотивованість таких рішень.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40000 грн надав договір про надання правової допомоги № б/н від 31.03.2025 та докази сплати витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 по справі №520/10859/25 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТСУМ-ТРЕЙД» (вул. Котляревського, буд. 2А, м. Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36000, код ЄДРПОУ 44288748) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000735/2 від 30.12.2024 та картку відмови № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024; рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025 та картку відмови № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТСУМ-ТРЕЙД» (вул. Котляревського, буд.2А, м. Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36000, код ЄДРПОУ 44288748) судовий збір у сумі 6293 (шість тисяч двісті дев'яносто три) грн 45 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТСУМ-ТРЕЙД» (вул. Котляревського, буд. 2А, м. Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36000, код ЄДРПОУ 44288748) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 по справі № 520/10859/25 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД».

Здійснити розподіл судових витрат відповідно до прийнятого рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000735/2 від 30.12.2024 та № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025, оскільки при здійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями № 24UA807200019182U3 від 30.12.2024 та № 25UA807200000063U3 від 06.01.2025 відповідачем було виявлено, що надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що слугувало підставою для здійснення більш ретельної перевірки заявлених позивачем відомостей про вартість імпортованих товарів.

Пояснив, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями позивача здійснювався відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, які були оформлені у максимально найближчий термін, було встановлено, що рівень митної вартості товарів згідно з ЄАІС: товар № 1 складає 2,25 дол. США за кг (джерело - ЕМД № UA100330/2024/512841 від 16.07.2024), товар № 2 - 1,92 дол. США за кг (джерело - ЕМД № UA100060/2024/230472 від 29.10.2024), товар № 3 - 2,96 дол. США за кг (джерело - ЕМД №UA209140/2024/018695 від 01.07.2024), що є вищим ніж задекларований рівень митної вартості позивачем - 1,01 дол. США за кг, 0,86 дол. США за кг та 1,21 дол. США за кг відповідно.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів) є обов'язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів.

Повідомив, що відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, за наслідками чого позивача було повідомлено про можливість надання за власним бажанням або уповноваженою ним особою додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Однак, під час проведення з позивачем консультацій додаткової інформації ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» не повідомлено, у зв'язку з чим Харківською митницею прийнято спірні рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів за резервним методом, у відповідності до статей 54, 55, 57-63 МК України, за основу яких взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/000735/2 від 30.12.2024 та № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а тому обставини для їх скасування відсутні. Отже, вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Додатково зазначив, що після здійснення позивачем декларування товарів за новими митними деклараціями, оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вичерпали свою дію, а тому вимога позивача про їх скасування є неналежним та неправильним способом захисту його прав, оскільки у такий спосіб не поновлюватиметься попередня митна декларація, за якою було вперше заявлено до митного оформлення товари позивача, так як їх вже випущено у вільний обіг за новими митними деклараціями.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказав, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, які є доведеними, а висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи, рішення прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування відзиву зазначив, що при здійсненні митного оформлення імпортованих товарів позивачем надано відповідачу абсолютно всі необхідні документи, у тому числі і ті, які передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і такі документи не містили розбіжностей, ознак підробки, а навпаки мали всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни.

Звернув увагу, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, оскільки всі сумніви митниці у достовірності заявленого рівня митної вартості повинні бути обґрунтованими.

Стверджував про протиправність проведених коригувань, оскільки не наведення відповідачем у спірних рішеннях належного порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, свідчить про невмотивованість такого рішення.

На переконання апелянта, відомості з інформаційних баз мають лише допоміжний інформаційний характер при прийняті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов продажу, а тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані позивачем документи про товар.

Висновок відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту шляхом скасування карток відмов, вважав таким, що не відповідає практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.07.2021 по справі № 820/3979/17, відповідно до якої оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятого рішення про коригування митної вартості, а тому вимога про визнання її протиправною є обґрунтованою. Отже, позивач не позбавлений права на оскарження рішення про коригування та картки відмови (яка є похідною від рішення про коригування), а тому декларування товарів за новою декларацією та подальшому випуску їх у вільний обіг не позбавляє позивача права на захист його порушеного права, у т.ч. й через винесення картки відмови в цій справі, незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.08.2024 між ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» (Покупець) та HUZHOU LUOJIA NEW TECHNOLOGY CO., LTD (Продавець) укладено контракт № HLNT20240816 (далі - Контракт).

05 жовтня 2024 року між ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» та HUZHOU LUOJIA NEW TECHNOLOGY CO., LTD укладено Додаткову угоду № б/н до Контракту, якою доповнено статтю 3 щодо розширення кола вантажовідправників за Контрактом.

Абзацами 1, 2 статті 1 Контракту визначено, що продавець зобов'язується поставити покупцеві товари в асортименті (далі - «Товар»). Покупець зобов'язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору.

Приписами абзацу 2 статті 2 Контракту встановлено, що загальна кількість і асортимент Товару, що поставляється, складається з партій, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку.

Відповідно до статті 3 Контракту поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.

Згідно зі статтею 4 Контракту ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США.

У відповідності до абзацу 2 статті 5 Контракту сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд покупця.

30.12.2024 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44288748) до митного контролю та митного оформлення була подана ЕМД №24UA807200019182U3 на товар: №1 «Сантехнічні вироби зі скла…» код товару згідно з УКТ ЗЕД 7020008000, що надійшов на адресу ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД», за зовнішньоекономічним контрактом з підприємством HUZHOU LUOJIA NEW TECHNOLOGY CO., LTD Китай.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 17040,60 доларів США, разом із ЕМД було подано відповідачу наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) № HUZOPT241102 від 02.11.2024;

- Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № HUZOPT241102 від 02.11.2024;

- Коносамент (Bill of lading) № UTRUST24101927 від 05.11.2024;

- Автотранспортну накладну (Road consignment note) CMR № 9166 від 23.12.2024;

- Декларацію (Dispatch note model T1) № 24PL322080NS4T6NK9 від 23.12.2024;

- Декларацію про походження товару (Declaration of origin) № HUZOPT241102 від 02.11.2024;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № HUZHOU240923/2 від 23.09.2024 (з перекладом);

- Звіт про оцінку майна, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №26/12/2024/01 від 26.12.2024;

- Розрахунок ціни (калькуляцію собівартості) № HUZOPT241102 від 02.11.2024 (з перекладом);

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № HLNT20240816 від 16.08.2024;

- Видаткову накладну № HUZOPT241102 від 02.11.2024 (з перекладом);

- Відвантажувальну специфікацію № HUZOPT241102 від 02.11.2024 (з перекладом);

- Комерційну пропозицію № HUZHOU20240801 від 01.08.2024 (з перекладом);

- Лист № 1224/3 від 20.12.2024 з інформацією від ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» про те, що страхування вантажу не здійснювалося;

- Лист № 1224/4 від 20.12.2024 з інформацією від ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» про те, що вантаж не підлягає ліцензуванню;

- Лист № HUZOPT241102/1 від 02.11.2024 від продавця про не отримання платежів від третіх осіб (з перекладом);

- Лист № HUZOPT241102/2 від 02.11.2024 від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

- Лист № HUZOPT241102/3 від 02.11.2024 від продавця про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

- Лист № HUZOPT241102/4 від 02.11.2024 від продавця про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

- Лист № HUZOPT241102/5 від 02.11.2024 від продавця включення вартості перевезення, логістики, вантажно-розвантажувальних робіт в ціну товару (з перекладом);

- Якісний опис № HUZOPT241102 від 02.11.2024 (з перекладом).

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю за ЕМД № 24UA807200019182U3 від 30.12.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості); 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).

30.12.2024 до спецпідрозділу митниці (управління контролю та адміністрування митних платежів) був направлений запит № 875 (копія додається) щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів за ЕМД №24UA807200019182U3 від 30.12.2024, у зв'язку зі спрацюванням АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.

30.12.2024 позивачем надано наступні відповіді на повідомлення відповідача, в яких позивач зазначив про таке:

- у відповіді № 30/12/24-1 вказано що у відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № HUZOPT241102 від 02.11.2024, договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався, а тому відповідно до пункту 1 частини 3 статті 53 МК України надання ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» вказаних документів не вимагається;

- у відповіді № 30/12/24-2 повідомлено, що за умовами контракту № HLNT20240816 від 16.08.2024 не передбачено отримання платежів від третіх осіб, отже такі платежі від третіх осіб не отримувались, що підтверджується наявним у відповідача листом продавця № HUZOPT241102/1 від 02.11.2024, а тому, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 53 МК України надання ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається;

- у відповіді № 30/12/24-3 зазначено, що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № HUZOPT241102 від 02.11.2024 комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до пункту 3 частини 3 статті 53 МК України надання ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається;

- у відповіді № 30/12/24-4 вказано що на виконання статті 5 Контракту № HLNT20240816 від 16.08.2024 сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення), однак можлива і стовідсоткова передоплата, на розсуд покупця. Оскільки рахунком-фактурою (інвойсом) № HUZOPT241102 від 02.11.2024 передоплату не визначено, покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена, а тому, рахунок сплачено не було, відтак банківські платіжні документи відсутні, що свідчить про відсутність підстав для надання ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» виписки з бухгалтерської документації відповідно до пункту 4 частини 3 статті 53 МК України;

- у відповіді № 30/12/24-5 поінформовано відповідача, що ліцензійний та авторський договір покупця, який стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися, а тому, відповідно до пункту 5 частини 3 статті 53 МК України надання ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» таких договорів не вимагається;

- у відповіді 30/12/24-6 повідомлено, що прайс-лист № HUZHOU240923/2 від 23.09.2024 ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» подано разом із митною декларацією №24UA807200019182U3 та він вже знаходиться у розпорядженні відповідача;

- у відповіді № 30/12/24-7 зауважено, що декларацію № 24PL322080NS4T6NK9 від 23.12.2024 ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» подано разом із митною декларацією № 24UA807200019182U3. Крім того, зазначено що Конвенцією про спрощення формальностей у торгівлі товарами (до якої приєдналася і Україна) від 01.01.1988 року спрощено формальності у торгівлі товарами між країнами-учасницями Конвенції і третіми країнами шляхом укладення ЄАД за уніфікованою формою, переклад якої не вимагається;

- у відповіді № 30/12/24-8 вказано що звіт про оцінку майна № 26/12/2024/01 від 26.12.2024 ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД», подано разом з митною декларацією №24UA807200019182U3;

- у відповіді № 30/12/24-9 повідомлено, що на виконання вимог статті 3 Контракту №HLNT20240816 від 16.08.2024, поставка товару здійснювалась у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010 на умовах CPT Kharkiv, Ukraine, тобто, саме продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, отже витрати на транспортування вже включені у вартість товару, а тому, надання ТОВ «ОПТСУМ- ТРЕЙД» транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо не вимагається;

- у відповіді № 30/12/24-10 зазначено, що інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 статті 53 МК України, а тому витребування таких відомостей забороняється частиною 5 статті 53 МК України;

- у відповіді № 30/12/24-11 зауважено що ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» разом із митною декларацією № 24UA807200019182U3 подано Відповідачу всі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за частиною 2 статті 53 МК України, так і додаткові документи за частинами 3,4 статті 53 МК України;

- у відповіді № 30/12/24-12 повторно зазначено що відповідно до статті 3 Контракту № HLNT20240816 від 16.08.2024 поставка товару за цим договором здійснювалась у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010 на умовах CPT Kharkiv, Ukraine. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару, а тому надання ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» документів на підтвердження понесених продавцем витрат на транспортування не вимагається.

Після отримання зазначених відповідей, Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000735/2 та картку відмови № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024.

06.01.2025 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44288748) була подана до митного контролю та митного оформлення ЕМД № 25UA807200000063U3 на товар: №1 «Сантехнічні вироби зі скла…» код товару згідно з УКТ ЗЕД 7020008000, товар № 2 «Душова кабіна…» код товару згідно з УКТ ЗЕД 7020008000, товар №3 «Піддон для душової кабіни…» код товару згідно з УКТ ЗЕД 3922100000, що надійшов на адресу ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД», за зовнішньоекономічним контрактом з підприємством HUZHOU LUOJIA NEW TECHNOLOGY CO., LTD Китай.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 15121,30 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) № HUZOPT241101 від 01.11.2024;

- Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HUZOPT241101 від 01.11.2024;

- Коносамент (Bill of lading) № UTRUST24101914 від 05.11.2024;

- Автотранспортну накладну (Road consignment note) CMR № 3298 від 23.12.2024;

- Декларацію (Dispatch note model T1) № 24PL322080NS4T54K3 від 23.12.2024;

- Декларацiю про походження товару (Declaration of origin) № HUZOPT241101 від 01.11.2024;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № HUZHOU240923 від 23.09.2024 (з перекладом);

- Звіт про оцінку майна, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №27/12/2024/01 від 27.12.2024;

- Розрахунок ціни (калькуляції собівартості) № HUZOPT241101 від 01.11.2024 року (з перекладом);

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 05.11.2024;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № HLNT20240816 від 16.08.2024;

- Видаткову накладну № HUZOPT241101 від 01.11.2024(з перекладом);

- Відвантажувальну специфікацію № HUZOPT241101 від 01.11.2024 (з перекладом);

- Комерційну пропозицію № HUZHOU20240801 від 01.08.2024 (з перекладом);

- Лист № 1224/1 від 20.12.2024 з інформацією від ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» про те, що страхування вантажу не здійснювалося;

- Лист № 1224/2 від 20.12.2024 з інформацією від ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» про те, що вантаж не підлягає ліцензуванню;

- Лист № HUZOPT241101/1 від 01.11.2024 від продавця про неотримання платежів від третіх осіб (з перекладом);

- Лист № HUZOPT241101/2 від 01.11.2024 від продавця про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

Лист № HUZOPT241101/3 від 01.11.2024 від продавця про не залучення посередницьких послуг (з перекладом);

- Лист № HUZOPT241101/4 від 01.11.2024 від продавця про не здійснення страхування вантажу (з перекладом);

- Лист № HUZOPT241101/5 від 01.11.2024 від продавця про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

- Якісний опис № HUZOPT241101 від 01.11.2024 (з перекладом).

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю за ЕМД № 25UA807200000063U3 від 06.01.2025 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості); 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).

08.01.2025 позивачем надано відповіді на повідомлення відповідача, в яких позивач зазначив наступне:

- у відповіді № 07/01/25-1 вказано що на виконання умов статті 5 Контракту № HLNT20240816 від 16.08.2024 сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Оскільки рахунком-фактурою (інвойсом) № HUZOPT241101 від 01.11.2024 року передоплату не визначено, покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару, у зв'язку з чим, на момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена, а рахунок не сплачено, а тому банківські платіжні документи відсутні, що виключає необхідність надання ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» виписки з бухгалтерської документації відповідно до пункту 4 частини 3 статті 53 МК України;

- у відповіді № 07/01/25-2 зазначено про відсутність у декларанта обов'язку надавати до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару, зокрема, транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портових зборів, оскільки на виконання умов статті 3 Контракту № HLNT20240816 від 16.08.2024 поставка товару за цим договором здійснювалась у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010 на умовах CPT Kharkiv, Ukraine, тобто витрати на транспортування вже були включені продавцем у вартість товару;

- у відповіді 07/01/25-3 вказано, що прайс-лист № HUZHOU240923 від 23.09.2024 ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» подано разом із митною декларацією № 25UA807200000063U3;

- у відповіді № 07/01/25-4 повідомлено, що декларацію № 24PL322080NS4T54K3 від 23.12.2024 ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» подано разом із митною декларацією № 25UA807200000063U3. Також зазначено що Конвенцією про спрощення формальностей у торгівлі товарами (до якої приєдналася і Україна) від 01.01.1988 року спрощено формальності у торгівлі товарами між країнами-учасницями Конвенції і третіми країнами шляхом укладення ЄАД за уніфікованою формою, переклад якої не вимагається;

- у відповіді № 07/01/25-5 проінформовано, що звіт про оцінку майна № 27/12/2024/01 від 27.12.2024 ТОВ «ОПТСУМ- ТРЕЙД», подано разом з митною декларацією №25UA807200000063U3;

- у відповіді № 07/01/25-6 зауважено, що інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 статті 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч.5 ст. 53 МК України;

- у відповіді № 07/01/25-7 вказано, що відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Разом з цим, ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» разом із митною декларацією № 25UA807200000063U3 відповідачу вже подано всі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за частиною 2 статті 53 МК України, так і додаткові документи за частинами 3, 4 статті 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. При цьому, спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Зауважено, що подані ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару;

Після отримання вказаних відповідей відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025 та картку відмови № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025.

Не погодившись із зазначеними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних рішень Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000735/2 від 30.12.2024 та № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025, оскільки наявними у справі доказами доведено, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, а до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, водночас, зазначені відповідачем розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Отже, внаслідок помилкового тлумачення відповідачем норм митного законодавства та неуважного вивчення документів, відповідачем прийнято необґрунтовані рішення.

Враховуючи визнання рішень про коригування митної вартості товару протиправними, суд дійшов висновку про те, що скасуванню підлягають і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024 та № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025, як такі, що прийняті на підставі рішень, які визнані судом незаконними.

При вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, врахувавши принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до рівня 9000,00 грн, які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт, колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями №24UA807200019182U3 від 30.12.2024 та № 25UA807200000063U3 від 06.01.2025, є відповідний інвойс (стаття 4 Контракту).

Відповідно до статті 3 Контракту поставка товару здійснюється у повній відповідності з Інкотермс - 2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі.

Так, згідно з інвойсом № HUZOPT241102 від 02.11.2024, позивачу поставлялись товари Shower enclosure загальною кількістю 320 шт та вартістю 17040,60 дол. США на умовах CPT-Kharkiv, що узгоджується з умовами Контракту.

Відповідно до інвойсу № HUZOPT24110 від 01.11.2024, позивачу поставлялись товари Shower enclosure та Shower cabin base загальною кількістю 460 шт та вартістю 14212,30 дол. США на умовах CPT-Kharkiv, що також відповідає умовам Контракту.

Колегія суддів зазначає, сумнів у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов'язує з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв'язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі викладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Враховуючи, що позивачем на вказані повідомлення надіслано листи про те, що разом з поданою до митного оформлення ЕМД вже надано всі наявні документи, а інші документи надаватися не будуть, митним органом прийнято спірні рішення про коригування митної вартості задекларованого товару по резервному методу визначення митної вартості товарів, при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Обґрунтовуючи невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, та, як наслідок неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, відповідач вказав також наступні фактичні підстави:

- не надання декларантом митної декларації країни відправлення з перекладом та із зазначенням інформації щодо, контрагентів, вагових характеристик, умов поставки товару, товаросупровідних документів а також вартості товару;

- не зазначення ані у рахунку № HUZOPT241101, ані в контракті № HLNT20240816 транспортних витрат та не надання до митного оформлення документів на підтвердження їх понесення (виписки з бухгалтерської документації, транспортно - експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг);

- відсутність каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару та не відображення у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року «дійсної вартості» у наданому до митного оформлення прайс-листі №HUZHOU240923/2, який по суті є офертою для конкретного покупця, так як виданий продавцем безпосередньо ТОВ "ОПТСУМ-ТРЕЙД" на виконання контракту №HLNT20240816;

- неможливість підтвердження митної вартості товарів наданими до митного оформлення експертними висновками про вартісні характеристики товару від 26.12.2024 № 26/12/2024/01 та від 27.12.2024 №27/12/2024/01, складеними РТВП «ГРАНІД» у формі ТОВ, оскільки під час експертного аналізу розглядалися: контракт на поставку, комерційний інвойс, інформація з мережі Інтернет, що не стосується виробника товару HUZHOU LUOJIA NEW TECHNOLOGY CO., LTD та торговельної марки KO&PO;

- не зазначення у калькуляціях собівартості від 01.11.2024 № HUZOPT241101 та від 02.11.2024 № HUZOPT241102 умов поставки, розрахунку вартості товару та маршруту перевезення;

- не надання транспортних договорів щодо морського перевезення та банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно з коносаментами № UTRUST24101914 та № UTRUST24101927 від 05.11.2024;

- відсутність транспортно-експедиційного договору з особою, вказаною в СМR № 3298 від 23.12.2024;

- не надання декларантом інформації щодо угод на ідентичні товари, інформації щодо угод на подібні товари, щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

- не надання декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару, на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів, витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Надаючи оцінку правомірності рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000735/2 від 30.12.2024 та № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025 колегія суддів зазначає наступне.

Так, порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірних рішеннь про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи порівняльних ЕМД № UA100330/2024/512841 від 16.07.2024 (товар № 1), № UA100060/2024/230472 від 29.10.2024 (товар № 3) та № UA209140/2024/018695 від 01.07.2024 (товар № 2), які брались митним органом за основу при коригуванні митної вартості товарів при винесенні Рішення № 1 та Рішення № 2, вбачається, натомість надано витяги з бази даних ЄАІС, з яких можливо встановити, що за ЕМД № UA100330/2024/512841 від 16.07.2024 декларувався товар 1: країна походження та країна відправлення Китай, торговельна марка KO&PO, умови поставки FOB, вага 16930 кг;

- за ЕМД № UA100060/2024/230472 від 29.10.2024 декларувався товар 3: країна походження та країна відправлення Китай, умови поставки FOB, вага 14326 кг;

- за ЕМД № UA209140/2024/018695 від 01.07.2024 декларувався товар 2: країна походження та країна відправлення Китай, умови поставки FOB, вага 1803 кг.

Тобто з наданої відповідачем інформації взагалі неможливо встановити, які саме товари брались митним органом у порівняння в якості ідентичних або подібних, що не може свідчити про обґрунтованість здійснених коригувань.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до поданих позивачем до митного оформлення ЕМД № 24UA807200019182U3 від 30.12.2024 та № 25UA807200000063U3 від 06.01.2025 умовами поставки вказано СРТ UA Харків, вага партії товарів нетто - 6684 кг та 16830 кг відповідно, що вже свідчить про суттєві відмінності як в умовах поставки так і в обсягах партій, що порівнювались митним органом.

Наведене дає підстави для висновку про недоведеність відповідачем подібності (аналогічності) товарів, зазначених у порівняльних деклараціях, товарам, вказаним у ЕМД № 24UA807200019182U3 від 30.12.2024 та № 25UA807200000063U3 від 06.01.2025, що були надані позивачем до митного оформлення, та як наслідок, протиправність здійснених коригувань на підставі вищенаведеної інформації з бази даних ЄАІС.

Щодо посилань митного органу на наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. До того, відповідач не вказає будь-яких вихідних даних рішень про визначення збільшеної митної вартості за подібним товаром.

Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що рішення про коригування фактично базується лише на інформації ЄАІС, в той час як формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 по справі № 380/25301/23.

З приводу посилань Харківської митниці на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист № HUZHOU240923/2 від 23.09.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем ТОВ “ОПТСУМ-ТРЕЙД» та не відображає “дійсну вартість» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.

При цьому, колегія суддів зауважує, що продавцем за Контрактом - HUZHOU LUOJIA NEW TECHNOLOGY CO., LTD видано прайс-листи № HUZHOU240923/2 від 23.09.2024, № HUZHOU240923 від 23.09.2024, які надавалися до митного оформлення, відносно товару, зазначеного в інвойсах № HUZOPT241102 від 02.11.2024 та № HUZOPT241101 від 01.11.2024.

Посилання відповідача на недоліки наданих позивачем прайс-листів з огляду на вищевикладене не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості.

Щодо посилань митного органу на неможливість підтвердження митної вартості наданими до митного оформлення висновками експерта про вартісні характеристики товару від 26.12.2024 № 26/12/2024/01 та від 27.12.2024 №27/12/2024/01, складених РТВП «ГРАНІД» у формі ТОВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.

Колегія суддів наголошує, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у висновку експерта, а безпосередньо в інвойсах № HUZOPT241102 від 02.11.2024 та № HUZOPT241101 від 01.11.2024, наданих митному органу на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, який підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у спірних рішеннях відповідачем наведено обґрунтування здійсненого коригування митної вартості товарів на підставі документа, який не підтверджує митну вартість та на неї не впливає, що є неприпустимим.

Щодо тверджень митного органу, викладених у спірних рішеннях, про не надання декларантом митної декларації країни відправлення, колегією суддів встановлено, що ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» було надано до митного оформлення декларації на підтвердження факту експорту товарів № 24PL322080NS4T6NK9 від 23.12.2024 та № 24PL322080NS4T54K3 від 23.12.2024, що залишилось поза увагою відповідача, не зважаючи на зазначення ним вказаних документів у картках відмови № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024 та № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025.

Крім того, слід зазначити, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.

З приводу тверджень відповідача про не підтвердження декларантом витрат на транспортування імпортованих партій товарів внаслідок не надання транспортного договору щодо морського перевезення та банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно з коносаментами № UTRUST24101914 та № UTRUST24101927 від 05.11.2024, договору та заявки про перевезення з перевізником, що зазначений в СМR № 3298 від 23.12.2024, не зазначення ані у рахунку № HUZOPT241101, ані в контракті № HLNT20240816 транспортних витрат та не надання до митного оформлення документів на підтвердження їх понесення (виписки з бухгалтерської документації, транспортно - експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг), слід вказати, що умовами Контракту та наданими до митного оформлення інвойсами підтверджено, що товари № 24UA807200019182U3 від 30.12.2024 та № 25UA807200000063U3 від 06.01.2025 доставлявся на умовах CPT Kharkiv, Ukraine.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

З наведеного слідує, що сторони по Контракту обумовили умови поставки, за якими витрати щодо транспортування товару до місця призначення, зазначеного в інвойсі, покладаються на продавця, тобто вартість фрахту включена у ціну товару.

Отже, оскільки товар поставлявся на умовах CPT Kharkiv, Ukraine за рахунок продавця, а вартість фрахту була включена до собівартості товару, у позивача був відсутній обов'язок з надання на підтвердження заявленої митної вартості додаткових документів щодо вартості перевезення, логістики, вантажно-розвантажувальних робіт.

Пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Тобто вказана норма містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

З огляду на вищевикладене, необґрунтованими є посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують вартість транспортування спірних партій товарів до митного кордону України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17.

За визначенням, наведеним у “International Shipping Terms Glossary» (словник термінів міжнародних перевезень), фрахт з передоплатою це фрахт та збори, що сплачуються вантажовідправником, що додатково підтверджує включення витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням, до ціни товарів.

Колегією суддів враховано, що у наданих до митного оформлення коносаментах №UTRUST24101914 та № UTRUST24101927 від 05.11.2024 зазначено “OCEAN FREIGHT PREPAID» (ФРАХТ З ПЕРЕДОПЛАТОЮ), що підтверджує включення витрат по фрахту товару до ціни товару.

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат під час здійснення транспортування товару позивача, не наводить будь-яких розбіжностей у наданих позивачем додаткових документах на підтвердження заявленої вартості товару. Доказів неправильності такого обчислення позивачем відповідачем до суду не надано.

Посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу.

Колегія суддів зазначає, що за умови непідтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, митним органом не було доведено обґрунтованість сумніву у достовірності відомостей про заявлену позивачем митну вартість товарів у поданих митних деклараціях №24UA807200019182U3 від 30.12.2024 та № 25UA807200000063U3 від 06.01.2025, згідно з ціною поставки, яка узгоджується з відомостями інвойсів № HUZOPT241102 від 02.11.2024 та № HUZOPT241101 від 01.11.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару та дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та мають об'єктивні і достовірні числові дані, що піддаються обчисленню, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України, а тому не можуть викликати сумнів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000735/2 від 30.12.2024 та № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025, винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Твердження відповідача, про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування карток відмови у митному оформленні товарів, випущених у вільний обіг № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024 та № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цих картках наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нових МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування.

Тобто, подання нових митних декларацій не було для декларанта повністю добровільним.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.

З огляду на вказане, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024 та № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025, які винесені відповідачем у зв'язку з прийняттям спірних рішень про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправними, підлягають скасуванню.

З приводу вимог в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги від 31.03.2025, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Бідної Оксани Іванівни», додаткових угод № 1 та № 2 від 31.03.2025, ордеру серії АХ №1256691 від 01.05.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 1709, платіжної інструкції № 292123 від 29.04.2025 на суму 40000,00 грн.

Дослідивши вказані документи колегією суддів встановлено, що між ТОВ “ОПТСУМ-ТРЕЙД» та адвокатським бюро “Бідної Оксани Іванівни» укладено договір про надання правової допомоги від 31.03.2025, відповідно до пункту 1.1 якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу. Обсяг правової допомоги визначається у додаткових угодах до даного договору (пункт 1.2).

Сторони узгодили, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді в фіксованому розмірі (пункт 3.1).

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2025 сторони дійшли згоди, що за даним договором бюро приймає на себе зобов'язання про надання правової допомоги клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000735/2 від 30.12.2024 та № UA807000/2025/000009/2 від 08.01.2025, а також прийнятих на їх підставі карток відмови № UA807200/2024/000888 від 30.12.2024 та № UA807200/2025/000009 від 08.01.2025, винесених Харківською митницею, на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 524455,48 грн.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 31.03.2025 розмір гонорару бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 40000,00 грн. Клієнт сплачує гонорар у повному обсязі до кінця квітня 2025 року.

Отримання адвокатським бюро оплати на виконання вищевказаних умов підтверджується платіжною інструкцією № 292123 від 29.04.2025 на суму 40000,00 грн.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм частини 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов, відповідач виклав заперечення щодо заявленої до відшкодування ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» суми судових витрат, оскільки витрати на послуги адвоката у сумі 40000,00 грн є явно необґрунтованими, завищеними, не відповідають принципу обґрунтованості та співрозмірності, а також становлять надмірний тягар для відповідача, при цьому не наводив розмір таких витрат, який на переконання апелянта відповідав би принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності.

Крім того, в апеляційній скарзі Харківська митниця не наводить жодних заперечень проти визначеного судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (9000,00 грн).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, встановила, що на виконання умов договору про надання правової допомоги № б/н від 31.03.2025 адвокатом в інтересах позивача складено та направлено до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву з додатками та відповідь на відзив. Факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції на фіксовану суму 40000 грн підтверджується додатковою угодою № 2 від 31.03.2025.

Надаючи оцінку стягнутій судом першої інстанції сумі судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обсяг позовної заяви (54 сторінки) та її фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та посилань на актуальну судову практику по спірних питаннях.

Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, відсутність заперечень відповідача щодо стягнутої судом першої інстанції суми, прийняття рішення про задоволення позову та з огляду на те, що позивачем не оскаржується визначений судом першої інстанції розмір суми судових витрат на правничу допомогу на рівні 9000,00 грн, колегія суддів не вбачає підстав для його зменшення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 по справі № 520/10859/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін