25 березня 2026 р. Справа № 520/9190/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 28.08.25 по справі № 520/9190/25
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, позивач, контролюючий орган) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якому просило суд:
- стягнути до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 64861,39 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на дату звернення до суду з даним позовом ФОП ОСОБА_1 має непогашений податковий борг загальною сумою 64861,39 грн, який виник в результаті несплати грошових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб, самостійно визначених платником у податкових деклараціях платника єдиного податку, з яких, 7502,45 грн - по податковій декларації № 9163909396 від 07.07.2023, 26376,68 грн - по податковій декларації № 9281799249 від 24.10.2023, 30982,26 грн - по податковій декларації № 9376995345 від 22.01.2024.
У зв'язку з несплатою узгоджених сум податкового зобов'язання у встановлені строки, позивачу було направлено податкову вимогу від 26.12.2023 № 0010631-1313-2040, яка не є зміненою, відкликаною, або скасованою, тобто є чинною, що свідчить про наявність підстав для стягнення спірної суми грошових коштів у судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 520/9190/25 адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, ЄДРПОУ 43983495) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задоволено.
Стягнуто до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 64861,39 гривень.
Відповідач не погодився із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставини справи, не дослідження та не врахування наданих суду доказів, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 і відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.
Звернула увагу, що з квітня 2025 року перебуває за кордоном, що унеможливило доступ до суду, копії позовної заяви не отримувала, а будь-яких боргів перед бюджетом, тим більше у такій значній сумі відповідач не має.
У зв'язку з викладеним, ФОП ОСОБА_1 прохала суд першої інстанції не розглядати справу до її повернення в Україну і надати додатковий час для необхідних дій (подати відзив та всі письмові та електронні докази), що протиправно проігноровано судом першої інстанції.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Повідомив, що наявність у відповідача суми податкового боргу підтверджується даними інтегрованих карток платника податків.
У зв'язку з відсутністю сплати грошового зобов'язання ГУ ДПС згідно з приписами статті 59 ПК України було сформовано податкову вимогу 26.12.2023 за № 0010631-1313 2040 та направлено на адресу боржника засобами поштового зв'язку, однак така повернулась до ГУ ДПС за закінченням терміну зберігання, що свідчить про вручення її належним чином.
Так, з моменту вручення зазначеної вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись, у зв'язку з чим вказана податкова вимога не втратила своєї юридичної сили. Дана податкова вимога є дійсною, в судовому порядках не оскаржувалася, не є скасованою, зміненою або відкликаною. Отже, оскільки ФОП ОСОБА_1 не скористалася своїм правом адміністративного або судового оскарження податкової вимоги, доказів самостійної сплати податкового боргу матеріали справи також не містять, а відтак сума заборгованості платника перед бюджетом є узгодженою та підлягає сплаті.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 25.09.2019 та як платник єдиного податку перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.
Відповідач є платником єдиного податку з фізичних осіб 3 групи.
З доданих до позовної заяви документів, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має податковий борг у загальному розмірі 64861,39 грн, який виник в результаті несплати грошових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб, самостійно визначених платником у податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, а саме: 7502,45 грн - по податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця № 9163909396 від 07.07.2023 (задекларовано - 8500,00 грн, часткова сплата - 1 447,45грн); 26376,68 грн - по податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця № 9281799249 від 24.10.2023; 30982,26 грн - по податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця № 9376995345 від 22.01.2024.
З метою погашення податкового боргу позивачем сформовано податкову вимогу від 26.12.2023 за № 0010631-1313-2040 (станом на 25.12.2023), яка була направлена на адресу відповідача, проте, повернулась із зазначенням причин невручення (“за закінченням терміну зберігання»).
Доказів оскарження указаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.
Борг ФОП ОСОБА_1 виник в результаті несплати визначеної суми єдиного податку з фізичних осіб.
Так, загальна сума податкового боргу з єдиного податку з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає 64861,39 грн, що підтверджено розрахунком податкового боргу.
Вказана сума грошового зобов'язання є узгодженою та заявлена позивачем до стягнення у цій справі як податковий борг.
У зв'язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості у добровільному порядку Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахувавши надання позивачем до суду документів на підтвердження несплати відповідачем узгодженої суми податкового боргу, відсутність доказів погашення вказаної вище суми боргу, дійшов висновку щодо правомірності вимог Головного управління ДПС у Харківській області.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України не сплачені платником податків, у встановлений Податковим кодексом України строк, суми узгоджених грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом.
Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що підставою для звернення податкового органу до суду з цим позовом слугувала несплата відповідачем суми податкового боргу у розмірі 64861,39 грн за податковою вимогою від 26.12.2023 № 0010631-1313-2040, винесеною у зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 самостійно задекларованих податкових зобов'язань з єдиного податку по податковим деклараціям: № 9163909396 від 07.07.2023; № 9281799249 від 24.10.2023; № 9376995345 від 22.01.2024.
Колегією суддів встановлено, що задекларована сума податкового зобов'язання по податковій декларації № 9163909396 від 07.07.2023 набула статусу узгодженої - 07.07.2023; задекларована сума податкового зобов'язання по податковій декларації № 9281799249 від 24.10.2023 - 24.10.2023; задекларована сума податкового зобов'язання по податковій декларації № 9376995345 від 22.01.2024 - 22.01.2024. Однак, суми податкового зобов'язання по ЄСВ за вказаними податковими деклараціями залишилися не сплаченими у розмірі 64861,39 грн.
Колегія суддів враховує, що за приписами пунктів 56.1, 56.2 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
За приписами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов'язання вважаються узгодженими.
Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Згідно з абзацом 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно із пунктом 58.3 статті 58 ПК України повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до абзацу 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення податкової вимоги надає контролюючому органу, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв'язку.
Колегія суддів зазначає, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами ПК України, не передбачено обов'язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.
Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, а у разі виникнення в майбутньому податкового боргу - контролюючим органом має бути сформована нова податкова вимога.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 по справі № 821/1258/17.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії конверта, позивачем сформовано податкову вимогу від 26.12.2023 за № 0010631-1313-2040, яка була направлена на адресу відповідача, проте повернулась 10.02.2024 із зазначенням причин невручення “за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, податкова вимога від 26.12.2023 за № 0010631-1313-2040 вважається належним чином врученою відповідачу 10.02.2024.
Вказана податкова вимога від 26.12.2023 за № 0010631-1313-2040 станом на момент розгляду даної справи не скасована та не відкликана, а тому є чинною. Відомостей про зворотне матеріали справи не містять, а сторони на такі обставини не покликаються.
Також, не містять матеріали справи і відомостей про самостійну та добровільну сплату позивачем суми податкового боргу.
Колегія суддів вважає безпідставними викладені у апеляційній скарзі доводи про те, що судом першої інстанції проігноровано прохання ФОП ОСОБА_1 не розглядати справу до її повернення в Україну і надати додатковий час для необхідних дій (два місяці), оскільки як вбачається із матеріалів справи, вказане клопотання було подано нею ще 18.04.2025, однак, ані на момент прийняття оскаржуваного рішення (28.08.2025), ані на момент апеляційного перегляду даної справи, відповідач не скористалась своїм правом надати додаткові докази чи пояснення.
До того ж, як вбачається із долучених до позовної заяви опису вкладення та конверту, контролюючим органом на податкову адресу відповідача направлялась копія позовної заяви разом із додатками. У свою чергу, ФОП ОСОБА_1 не повідомляла про зміну податкової адреси та свого місця перебування, а тому контролюючий орган діяв на підставі, в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
З огляду на вказане, враховуючи, що податкова заборгованість відповідачем станом на день розгляду даної справи не сплачена та становить 64861,39 грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ГУ ДПС в Харківській області, та як наслідок, наявність підстав для стягнення таких коштів у судовому порядку.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 520/9190/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін