26 березня 2026 р. Справа № 440/7996/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава по справі № 440/7996/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1481 від 28.04.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що у спірний період він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до акту службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону в смузі оборони Військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2025, було проведено службове розслідування для з'ясування причин та умов, що сприяли виникненню даної події, встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною їх виникнення. Відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №481 від 28.04.2025 на підполковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність». Позивач вважає, що наказ винесений за результатами службового розслідування, прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала та у відзиві на позовну заяву просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю /а.с. 154-163/. Свою позицію мотивувала посиланням на те, що в ході проведення службового розслідування було правомірно зроблені наступні висновки, що командир НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 не володіє бойовою обстановкою, не керує та не контролює підлеглий особовий склад та підпорядковані підрозділи, окрім того, допускає формалізм та прорахунки у донесеннях вищому командиру. Даний факт свідчить про те що командир НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 неякісно відноситься до виконання службових обов'язків, поверхнево ставилися до виконання бойових розпоряджень, які надходили від командування військової частини НОМЕР_1 та в підсумкових донесеннях подавалися неправдиві дані, що вводило в оману штаб та командування військової частини НОМЕР_1 , та спотворювало загальну картину бойового зіткнення. Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1481 від 28.04.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «Принц» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » не є протиправним, а відповідно, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність» за оспорюваним наказом є правомірним, обґрунтованим та відповідає вищенаведеним приписам Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1481 від 28.04.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування щодо командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення в оскаржуваній частині, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2025 року №805 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » було проведено службове розслідування для з'ясування причин та умов, що сприяли виникненню даної події, встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною її виникнення. В ході службового розслідування було встановлено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1933/ окп/дск від 15.10.2024 командиру в/ч НОМЕР_3 було визначено ряд завдань. Однак, командиром НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 не було виконано належним чином доведені йому бойові розпорядження, що підтверджується зібраними в ході службового розслідування доказами.
Таким чином, в ході проведення службового розслідування було правомірно зроблені наступні висновки, що командир НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 не володіє бойовою обстановкою, не керує та не контролює підлеглий особовий склад та підпорядковані підрозділи, окрім того, допускає формалізм та прорахунки у донесеннях вищому командиру. Даний факт свідчить про те що командир НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 неякісно відноситься до виконання службових обов'язків, поверхнево ставився до виконання бойових розпоряджень, які надходили від командування військової частини НОМЕР_1 та в підсумкових донесеннях подавалися неправдиві дані, що вводило в оману штаб та командування військової частини НОМЕР_1 , та спотворювало загальну картину бойового зіткнення.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1481 від 28.04.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «Принц» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » не є протиправним, а відповідно, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність» за оспорюваним наказом є правомірним, обґрунтованим та відповідає вищенаведеним приписам Дисциплінарного статуту ЗСУ. Отже, враховуючі зазначені вище норми та обставини, які судом не були взяті до уваги під час розгляду справи в суді першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 вважає висновки суду необґрунтованими та незаконними
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.09.2024 згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №282, підполковника ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від "07" вересня 2024 року №966 па посаду командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ВОС - 0210003, з "21" серпня 2024 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, а з "22" вересня 2024 року - на котлове забезпечення та вважати таким, що з "21" серпня 2024 року приступив до прийняття справ та посади. /а.с.33/.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2025 року № 805 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » було проведено службове розслідування для з'ясування причин та умов, що сприяли виникненню даної події, встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною її виникнення /а.с. 34/.
За результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 складено акт від 27.04.2025 відповідно до якого запропоновано наступне:
За неналежне виконання службових обов'язків, за порушення вимог статей 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1.1 додатку 1 Бойового Статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина II (батальйон, рота), затвердженого наказом, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 №605, пункту 60 розділу 1.3. Бойового статуту Сухопутних військ Збройних Сил України частина ІІ (батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.12.2010 №574, в частині відповідальності командира батальйону за бойову готовність підрозділів батальйону та за успішне виконання батальйоном поставлених завдань, командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 притягнути до дисциплінарної дальності та накласти дисциплінарне стягнення /а.с. 40-61/.
28.04.2025 Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №481 за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 16, 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 1.1 додатку 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України частина II (батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 №605, накладено на командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення “попередження про неповну службову відповідність» /а.с. 133-134/.
Позивач, не погодившись з наказом військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1481 від 28.04.2025, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про неповноту службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ», а тому вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1481 від 28.04.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення.
Водночас, з урахуванням того, що суд скасував оскаржуваний наказ через передчасність висновків відповідача, тобто прийняття його без врахування всіх обставин, які мали бути враховані відповідачем під час його прийняття, залишається невирішеним питання щодо з'ясування причин та умов, що сприяли виникненню даної події, встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії чи бездіяльність стали причиною її виникнення, а тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно провести службове розслідування щодо командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , то суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не конкретизовано, яку конкретну дію в/ч НОМЕР_1 він вважає протиправною і які його права порушенні такою дією. Окрім того, суд звернув увагу позивача, що належним способом захисту в даній справі є визнання протиправним оскаржуваного наказу про накладення дисциплінарного стягнення, оцінку якому судом було надано в цьому рішенні.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі по тексту - Статут №548-XIV).
Відповідно до статті 3 Статуту №548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 9 Статуту №548-XIV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту №548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту №548-XIV визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Положеннями статей 26, 27 Статуту №548-XIV передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 49 Статуту №548-XIV військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно із статтею 101 Статуту №548-XIV командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.
Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).
Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі по тексту - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Так, відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно із статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно зі статтями 83-85 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Відповідно до частини 1 статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі по тексту - Порядок №608).
Пунктом 1 розділу II Порядку №608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування.
Передбачено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №608).
Згідно із пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Пунктом 13 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Згідно із пунктом 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 6 розділу V Порядку №608).
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (пункт 4 розділу VІ Порядку №608).
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу VІ Порядку №608 акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення має враховуватися характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку військовослужбовця, його ставлення до служби.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2025 року №805 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » було проведено службове розслідування для з'ясування причин та умов, що сприяли виникненню даної події, встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною її виникнення /а.с. 34/.
Підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт начальника командного пункту - заступника начальника штабу з бойового управління військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 від 23.04.2024, в якому зазначено, що 23.04.2025 близько 14:50 год троє військовослужбовців, які виконували бойове завдання на вогневій позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону в смузі оборони військової частини НОМЕР_1 самовільно залишили позицію та зникли, проте доповіді та позатермінового бойового донесення щодо даної події від командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 - не надходило /а.с.63/.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1779/окп/дск від 23.04.2025 командиру 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 були визначені завдання: провести детальну аеророзвідку в районі позицій ВП “ПРИНЦ" (37U DR) в БРО 1 мб, при виявленні противника знищити його вогнем мінометів, ударами fpv-дронів, БпЛА зі скидами; до 23.00 24.04.2025 створити штурмові групи та групи закріплення з завданням завести особовий склад на ВП “ПРИНЦ" (37U DR) та провести інженерні роботи, відновити систему інженерних загороджень з повним виконанням заходів фортифікаційного обладнання, з виставленням вибухових і невибухових загороджень типу «Єгоза» та МЗП. Виставити особовий склад на позицію не менше 4 в/сл. Відповідальність за заведення особового складу на ВП "ПРИНЦ" покладається особисто на командира батальйону; до 24.00 24.04.2025 про виконання бойового розпорядження доповісти позатерміновим донесенням на ім'я командира бригади через оперативно-чергову службу ОКП /а.с. 79-80/.
Судом встановлено, що в межах службового розслідування було відібрано пояснення командира НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 в яких зазначено, що особовий склад НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 утримує оборону поблизу н.п. [не зазначається судом з метою недопущення розголошення відомостей про місце розташування підрозділів ЗСУ] згідно бойового наказу командира НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 №227/394/дск від 28.02.2025 року. Бойовий наказ особовому складу доведений. На даній ділянці фронту противник щодня проводить обстріли з артилерії різного калібру, а також активно застосовує ударні та розвідувальні БпЛА різних типів.
Особовий склад на позиції знаходився більше семи місяців, можливості провести заміну особового складу не було, так як позиція знаходилась в оточенні з самого початку прийняття БРО, про що неодноразово доповідалось позатерміновими бойовими донесеннями: №1576/окп/дск від 25.10.2024 року, 1580/окп/дск від 25.10.2024 року, №1617/окп/дск від 06.11.2024 року, №1621/окп/дск від 07.11.2024 року. Створити групу та провести заміну на позиції не було можливості у зв'язку з низькою укомплектованістю наявного особового складу батальйону, що було зазначено в позатерміновому бойовому донесенні №81/ксп/дск від 03.02.2025 року та повною відсутністю сусіда зліва. Також було усне розпорядження щодо заміни особового складу на ВП «ПРИНЦ» при умові, що сусід зліва відновить свої позиції, чим створить сприятливі умови для виконання завдання. Проте дана умова не була дотримана.
На протязі останніх двох діб противник проводив інтенсивні скиди з БпЛА по ВП «ПРИНЦ» в загальній кількості 51 скид (з яких 17 з запалювальною сумішшю), про що було зроблено доповідь в підсумкових бойових донесеннях: №265 від 21.04.2025 року, №267 від 22.04.2025 року та №270 від 23.04.2025 року. В результаті чого позицію було сильно пошкоджено та майже зруйновано. Відновити позицію не було можливості у зв'язку з постійним скидами. Близько 14:04 23.04.2025 року старший з ВП «ПРИНЦ» солдат ОСОБА_4 доповів, що бліндаж ще більше зруйнований та залишатись там більше немає можливості та: «Ми виходимо, ведіть нас», про що в 14:06 була зроблена усна доповідь в групі «Взаємодія» в мессенджері Whatsapp. О 14:05-14:15 були неодноразові спроби повернути особовий склад на позицію. В 14:16 була зроблена усна доповідь командиру військової частини НОМЕР_1 в мессенджері Whatsapp, про те що особовий склад почав виходити з позиції, так як позицію відновити не давали можливості постійні скиди з БПЛА, подальше перебування на позиції загрожувало життю особового складу. Під час виходу особовий склад натрапив на противника в кількості до відділення, який проводив відновлювальні роботи своїх позицій. У зв'язку з великою виснаженістю особового складу та відсутності сил вступити в бій було зроблено маневр по обходу противника. Внаслідок цього особовий склад не вийшов до ВП «ВІКА» та заблукав в лісі. Особовий склад з ВП «ПРИНЦ» був знайдений під час аеророзвідки на відстані близько 800 метрів до КСП «ОСА» та в подальшому продовжив рух в тому ж напрямку. Під час евакуації особовий склад постійно знаходився на зв'язку. За час пересування особового складу з ВП «ПРИНЦ», противник продовжував інтенсивні скиди по позиції та підпалив її скидом з БПЛА з запалювальною сумішшю, про що було зроблено доповідь в позатерміновому бойовому донесенні №269/ксп/дск від 17:00 23.04.2025 року. Особовий склад з ВП «ПРИНЦ» дійшов до КСП «ОСА», про що о 16:45 зробив доповідь /а.с.49-50, 103-105/.
Також у межах службового розслідування було відібрано пояснення у начальника штабу -заступника командира НОМЕР_2 механізованого батальйону майора ОСОБА_5 , який надав пояснення аналогічного змісту /а.с. 106-108/.
Крім того, пояснення було відібрано у старшого стрільця - оператора 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_6 , старшого стрільця - оператора 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 , старшого гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 .
Зазначені військовослужбовці виконували згідно бойового розпорядження завдання з іншими військовослужбовцями своєї роти на позиції «ПРИНЦ» з 05 жовтня 2024 року. У своїх поясненнях зазначили, що протягом жовтня 2024 року перебуваючи на позиції постійно перебували під мінометними обстрілами та скидами з БПЛА ворога. Починаючи з листопада 2024 року під час доповіді про оперативну обстановку та дії противника, запитували про їх заміну на позиції, про що отримували відповідь про те, що дороги та стежки знаходяться під постійними обстрілами ворога, командування батальйону шукає можливі шляхи для їх заміни. Такі відповіді продовжувались до квітня 2025 року.
З 21 квітня 2025 року ворог більш активніше почав використовувати скиди з БПЛА з більш потужною вибуховою речовиною. Так 23 квітня внаслідок потужного вибуху було пробито перекриття бліндажу та почалась пожежа. Усвідомивши, що перебувати в розбитому бліндажі неможливо, доповіли дану ситуацію черговому, на що отримали дозвіл на зняття з позиції «ПРИНЦ» на КСП «ОСА». Перемістившись на КСП на наступний день військовослужбовці були евакуйовані до медичного лазарету /а.с.109-117/.
У ході проведення службового розслідування комісією встановлено, що командир НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 не володіє бойовою обстановкою, не керує та не контролює підлеглий особовий склад та підпорядковані підрозділи, окрім того, допускає формалізм та прорахунки у донесеннях вищому командиру. Даний факт свідчить про те, що командир НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 неякісно відноситься до виконання службових обов'язків, поверхнево ставилися до виконання бойових розпоряджень, які надходили від командування військової частини НОМЕР_1 та в підсумкових донесеннях подавалися не правдиві дані, що вводило в оману штаб та командування військової частини НОМЕР_1 , та спотворювало загальну картину бойового зіткнення.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані, зокрема дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право, зокрема, запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
Отже, з метою всебічного, повного, об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення під час службового розслідування особи, які його проводять повинні вжити усіх заходів з метою встановлення фактів, що підтверджують або спростовують правопорушення, в тому числі шляхом отримання пояснень від військовослужбовців, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення.
Проте, як слушно звернув увагу суд першої інстанції, всупереч вказаним нормам відповідачем не були належним чином перевірені та оцінені обставини, що слугували залишенню позиції «ПРИНЦ» викладеним у поясненнях командира НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , начальника штабу-заступника командира НОМЕР_2 механізованого батальйону майора ОСОБА_5 , старшого стрільця - оператора 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_6 , старшого стрільця - оператора 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 , старшого гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 .
Аналіз статті 86 Дисциплінарного статуту свідчить про те, що обов'язковою передумовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є належне встановлення та доведення його вини у вчиненні дисциплінарного проступку.
Суд наголошує, що під час проведення службового розслідування обов'язковому встановленню підлягають обставини, причини та умови, що зумовили вчинення таких порушень, а також ступінь вини особи, яка притягається до відповідальності, наявність чи відсутність поважних об'єктивних, незалежних від волі самого військовослужбовця обставин, які повністю виключають його вину.
Визначальною ознакою недбалого ставлення до військової служби є наявність у особи реальної можливості належним чином виконати свої службові обов'язки. За відсутності такої можливості виключається сама об'єктивна сторона дисциплінарного проступку, а отже - і підстави для висновку про недбалість чи несумлінність у діях особи. Притягнення до відповідальності за таких умов є безпідставним, оскільки не доведено необхідного елементу складу правопорушення.
Разом з тим, у ході службового розслідування, комісією не досліджувались обставини реальної можливості у військовослужбовців 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , через пошкодження бліндажу внаслідок вибуху та виникнення пожежі, продовжувати виконувати бойове завдання на вогневій позиції. Не надано оцінку поясненням військовослужбовців з приводу усних доповідей в групі " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в мессенджері Whatsapp про неможливість залишатися на позиції через зруйнування бліндажу, постійні скиди з БпЛА, що загрожувало життю особового складу. Не перевірено, чи дійсно після доповіді про оперативну ситуацію черговому, військовослужбовцям було надано дозвіл на зняття з позиції "ПРИНЦ" на КСП "ОСА". Також комісією не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що командир НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 в підсумкових донесеннях подавав неправдиві дані, що вводили в оману штаб та командування військової частини НОМЕР_1 , не відбирались пояснення позивача з цього приводу.
Окрім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідно до пункту 86 Дисциплінарного статуту, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Водночас, Акт службового розслідування не містить відомостей дослідження питання про наслідки вчиненого правопорушення, про попередню поведінку ОСОБА_1 .
При цьому поведінка військовослужбовця має бути протиправною та перебувати у причинному зв'язку з настанням шкоди.
Однак в Акті службового розслідування в цій частині лише зазначено, про вчинення правопорушення в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами).
Продовжуючи перегляд справи, колегія суддів зазначає, що встановлення вини є необхідною передумовою для вирішення питання про притягнення до відповідальності, при цьому така вина повинна бути доведена та може проявлятися у формі умислу чи необережності.
Під час службового розслідування як позивачем, так і іншими особами надавалися письмові пояснення, зокрема в тій частині, що 23 квітня внаслідок потужного вибуху було перебито перекриття бліндажу та почалась пожежа. Усвідомивши, що перебувати в розбитому бліндажі неможливо, доповіли дану ситуацію черговому, на що отримали дозвіл на зняття з позиції "ПРИНЦ" на КСП "ОСА". Перемістившись на КСП на наступний день військовослужбовці були евакуйовані до медичного лазарету. В 14:16 була зроблена усна доповідь командиру військової частини НОМЕР_1 в мессенджері Whatsapp, про те, що особовий склад почав виходити з позиції, так як позицію відновити не давали можливості постійні скиди з БпЛА, подальше перебування на позиції загрожувало життю особового складу. За час пересування особового складу з ВП "ПРИНЦ", противник продовжував інтенсивні скиди по позиції та підпалив її скидом з БпЛА з запалювальною сумішшю, про що було зроблено доповідь в позатерміновому бойовому донесенні №269/ксп/дск від 17:00 23.04.2025 року.
Водночас, матеріали службового розслідування не містять інформації про надання цим обставинам оцінки, їх врахування та/або неврахування із зазначенням відповідним підстав для цього.
Також, матеріалами справи підтверджено, що не заперечується відповідачем, позивач проходив військову службу з 07.10.2013 по 19.11.2017 та з 05.04.2022 по час проведення службового розслідування (27.04.2025). Позивачу постійно в порядку підвищення присвоювалося чергове військове звання від лейтенанта до підполковника. Позивач брав участь в АТО та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації про України.
Однак, ні Акт службового розслідування, ні оскаржуваний наказ не містять інформації, що під час встановлення всіх обставин та прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення відповідачем було враховано всі обставини та надана цьому відповідна оцінка.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного і об'єктивного розслідування обставин наявності чи відсутності в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення. Відтак, мета і завдання службового розслідування відносно ОСОБА_1 належним чином не досягнуті. Тобто, матеріали службового розслідування не містять повних і об'єктивних підтверджень факту вчинення дисциплінарного проступку позивачем.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про неповноту службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ», а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1481 від 28.04.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції «ПРИНЦ» батальйонного району оборони військовослужбовцями НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення.
Водночас, з урахуванням того, що судом скасовано оскаржуваний наказ через передчасність висновків відповідача, тобто прийняття його без врахування всіх обставин, які мали бути враховані відповідачем під час його прийняття, залишається невирішеним питання щодо з'ясування причин та умов, що сприяли виникненню даної події, встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії чи бездіяльність стали причиною її виникнення, а тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно провести службове розслідування щодо командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в оскаржуваній відповідачем частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі № 440/7996/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий