Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 161/12229/25
Номер провадження 2/650/185/26
17 брезня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Ковальчук О. В.,
з участю:
секретаря судового засідання Чечун В.Ф.,
справа № 161/12229/25
сторони справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа Служба у справах дітей Підгайцівської
сільської ради
ІНФОРМАЦІЯ_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Підгайцівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,
представник позивача ОСОБА_3 ,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.02.2001р. між ним та Відповідачкою - ОСОБА_2 було укладено шлюб , що був заресєтрований Острожецькою сільською радою Млинівського району Волинської області, про що було зроблено відповідний актовий запис за №6 та видано свідоцтво про одруження за № НОМЕР_1 від 25.02.2001р. В шлюбі у подружжя народилось двоє дітей : донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на даний момент являється повнолітньою, та син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подружжя разом з дітьми проживало за адресою АДРЕСА_1 . Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації територія на якій проживало подружжя була окупована збройними силами агресора . Позивач разом з дітьми встиг евакуюватись з окупованої території та зареєстрував своє з сином ОСОБА_6 місце проживання як внутрішньо переміщені особи на території Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області , за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не виїхала з окупованої території та прийняла громадянство російської федерації. За весь період роздільного проживання , вона лише один раз вийшла на зв'язок з Позивачем та повідомила, що прийняла громадянство країни - агресора, а також надіслала Позивачу через інтернет мессенджери копії документів, що свідчать про її вступ до громадянства країни - агресора. Неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає разом з Позивачем. З огляду на вищевказані обставини Позивач - ОСОБА_1 являється особою яка самостійно виховує та утримує дитину, якій не виповнилось 18 років. Таким чином наявність викладених підстав та встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на самостійному вихованні і догляді заявника потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав заявника, як батька.
Ухвалою судді від 29.08.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 25.11.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Від них надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Третя особа - служба у справах дітей Підгайцівської сільської ради, у судове засідання не з'явилась, спрямували до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає, що, оскільки судочинство здійснюється на засадах змагальності і неявкою до суду незалежно від причин відповідач фактично відмовився надавати докази на захист своїх прав у суді, в зв'язку із чим суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів у його відсутності оскільки, в справі є достатньо матеріалів та доказів для розгляду спору та постановлення рішення у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19.11.2010, виданого Приморською сільською радою Скадовського району Херсонської області, батьками неповнолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Неповнолітній - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає разом з Позивачем, що підтверджено довідкою від 01.08.2022р. за№ № 762-7001387858. Факт спільного проживання підтверджується також Актом обстеження умов проживання складеним службою у справах дітей Підгайцівської сільської ради, з якого вбачається, що за адресою : АДРЕСА_2 проживають Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Як вбачається з вказаного Акту вихованням сина Позивач займається самостійно, без участі матері, в сім"ї панує хороша та позитивна атмосфера, стосунки між батьком та сином - довірливі.
ОСОБА_4 в даний час навчається в комунальному закладі загальної середньої освіти "Луцький ліцей №10 Луцької міської ради", що знаходиться за адресою : 43024, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Ветеранів, 5. Вказана обставина підтверджується довідкою за вих. №240 від 01.05.2025р. виданою даним навчальним закладом.
Відповідно до характеристики на неповнолітнього сина Позивача наданої КЗ "Луцький ліцей №10 Луцької міської ради" за №28, від 01 .05.2025р., син - ОСОБА_4 виховується в неповній сім'ї . Батько ОСОБА_1 бере активну у навчанні та вихованні сина. Відповідач - ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини .
Крім того, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не виїхала з окупованої території та прийняла громадянство російської федерації, що підтверджується копією паспорта громадянки російської федерації № НОМЕР_4 виданим ГУ МВС росії по Херсонській області 29.07.2023р.
Відповідно до частини 1 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Частиною 2 статті 150 СК визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За приписами статті 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Законодавством встановлені права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Разом з тим, частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання й утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Зі змісту статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 р. прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Суд наголошує, що законом не визначено іншого порядку встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні особи, тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт.
Також суд бере до уваги, що встановлення такого факту не позбавляє відповідачку батьківських прав та не встановлює неможливість її участі у вихованні дитини в майбутньому.
Зважаючи на наведені обставини, які підтверджуються дослідженими доказами, суд дійшов переконання про доведеність факту самостійного виховання та утримання батьком малолітнього сина самоусунення матері від своїх прямих батьківських обов'язків про що також переконливо свідчить байдуже ставлення останньої до наслідків розгляду справи.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264,265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Підгайцівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини задовольнити.
Встановити юридичний факт, що має значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 РНОКПП НОМЕР_5 , (державна реєстрація місця проживання : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без участі матері дитини гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 27.03.2026 року.
Суддя О. В. Ковальчук