Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/624/26
Номер провадження 1-кп/650/410/26
24.03.2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
провадженні № 12026231130000011 від 08.01.2026 року ,
встановив:
29.01.2026 року до Великоолександрівського районного суду Херсонської області від Херсонської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт з доданими матеріалами у кримінальному провадженні № 12024231090002205 від 25.10.2024 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою судді Великоолександрівського районного суду від 23.02.2026 року кримінальне провадження призначене до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді застави ОСОБА_6 та про покладення обов'язків на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Клопотання мотивовані тим, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Метою застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слід зазначити, що ризики, які дають достатні підстави судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому.
У ході досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик того, що обвинувачений переховуватиметься від суду. Зазначений ризик обумовлений тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (за ч. 4 ст. 191 КК України) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, пов'язаний з корупцією та вчинений проти власності, розтрати державних коштів.
Міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, не є вирішальним фактором, але на неї слід зважати при врахуванні наявності ризику переховування, відповідно до положень ст. 177 КПК України.
Тобто, існує ймовірність притягнення у майбутньому обвинуваченого до кримінальної відповідальності з усіма негативними для особи наслідками, що може мати значення при визначенні ризику переховування.
При цьому, слід враховувати, що притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного кримінального правопорушення не передбачає можливості застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу, як то звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).
Вказані обставини, у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , свідчать про існування ризику його переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Існування можливого ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні обумовлено наступним. Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_6 , не будучі обмеженим у спілкуванні зі свідками, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України, суд має оцінити в сукупності всі обставини, зокрема вагомість отриманих доказів вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, одне з яких є тяжким; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зав'язків обвинуваченого; його майновий стан; ризик повторення протиправної поведінки.
З огляду на викладене, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у виді застави зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Метою застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, згідно ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слід зазначити, що ризики, які дають достатні підстави судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому.
Підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, стали наявні обґрунтовані ризики, а саме: передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик можливого переховування обвинуваченого від суду. Зазначений ризик обумовлений тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (за ч. 4 ст. 191 КК України) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, пов'язаний з корупцією та вчинений проти власності, розтрати державних коштів.
Міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченій у випадку визнання її винуватою, не є вирішальним фактором, але на неї слід зважити при врахуванні наявності ризику переховування, відповідно до положень ст. 177 КПК України.
Тобто, існує ймовірність притягнення у майбутньому обвинуваченої до кримінальної відповідальності з усіма негативними для особи наслідками, що може мати значення при визначенні ризику переховування.
При цьому, слід врахувати, що притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного кримінального правопорушення не передбачає можливості застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу, як то звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).
Вказана обставина, у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченої, свідчить про існування ризику її переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Існування зазначеного ризику, на переконання сторони обвинувачення, обумовлено наступним.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачена ОСОБА_4 , не будучи обмеженою у спілкуванні зі свідками, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При оцінці вказаного ризику також слід врахувати, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , є працівниками Великоолександрівської селищної ради та особами які напряму підпорядковуються обвинуваченій ОСОБА_4 і ризик впливу на них є суттєво вищим.
У зв'язку із наявністю вищевказаних ризиків передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, при цьому не можливо запобігти цим ризикам не поклавши на неї виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора, просили відмовити в його задоволенні з огляду на наступне. Прокурором не доведено: наявність реальних, а не абстрактних ризиків; неможливість забезпечити належну процесуальну поведінку без застосування запобіжного заходу; необхідність втручання у права обвинуваченого. Відповідно до ст.177, 178, 183, 194 КПК України відсутні правові підстави для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 . Крім того, грошові кошти у сумі 285 050,29 грн, які сторона обвинувачення вважає збитками, добровільно повернуті. Відшкодування шкоди є фактором, який виключає процесуальні ризики й свідчить про відсутність наміру ухилятися від відповідальності та про добросовісну процесуальну поведінку; прямо визнається пом'якшуючою обставиною згідно з п.2 ч.1 ст.66 КК України. Отже особа, яка добровільно відшкодовує шкоду, демонструє готовність співпрацювати з правосуддям, а не уникати його, тому застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу за таких обставин буде порушувати принцип пропорційності і буде непропорційним втручанням в права ОСОБА_6 .
Обвинувачена ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора та просили відмовити в його задоволенні, оскільки відносно обвинуваченої вже обрано запобіжний захід у виді застави. Покладення на неї обов'язків, такого як наприклад не відлучатись з с-ща Велика Олександрівка поставить під загрозу виконання нею своїх посадових обов'язків, оскільки від посади вона не відсторонена, вона не збирається порушувати умови обраного відносно неї запобіжного заходу.
Вислухавши думку учасників процесу суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до вимог ст.177КПКУкраїни - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 5 ч. 1ст. 177 КПК.
У відповідності до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості обвинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
07.11.2025 слідчим суддею у задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави відмовлено та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії обов'язків судом визначено у межах строку досудового розслідування - до 20.12.2025. Зазначене рішення оскаржувалось в апеляційному порядку та було скасовано. Отже з 10.02.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не було обрано жодного запобіжного заходу, однак останній на виклик до суду прибув, що свідчить про процесуальну відповідальність особи.
03.12.2025 ухвалою Херсонського апеляційного суду відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 грн. та покладено виконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, однак строк дії, яких сплинув 23.01.2026 року і з цього часу сторона обвинувачення до слідчого судді чи суду не зверталась.
Твердження прокурора про можливість переховування обвинувачених від органів досудового розслідування чи суду, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на матеріалах клопотання.
Інші доводи прокурора зокрема щодо незаконного впливу на свідків, є недоведеним припущенням щодо можливої процесуальної поведінки обвинувачених.
Таким чином, враховуючи, що прокурором в суді не доведено про існування ризиків, суд дійшов висновку, що у задоволенні його клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81, 82, 371, 372 КПК України, суд
постановив:
В задоволенні клопотання прокурора про покладення на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - відмовити.
В задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 27.03.2026 року.
Суддя ОСОБА_1