Справа № 758/1024/23
19 березня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Білоус А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Грозної Я.Ю.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, встановлення порядку та участі баби у вихованні дитини,-
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, встановлення порядку та участі баби у вихованні дитини, розгляд якої здійснюється за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідачки, який приймав участь дистанційно, в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів, заявив клопотання про передачу справи за підсудністю до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, вказуючи на те, що на даний час відповідачка ОСОБА_3 та її малолітня дочка ОСОБА_4 , якої стосується даний спір, зареєстровані як внутрішньо переміщені особи в м. Одеса.
Відповідачка щодо задоволення клопотання заперечила, зазначивши, що бажає щоб справа і далі розглядалася Подільським районним судом м. Києва. При цьому вона підтвердила, що відповідачка разом із дитиною проживають у м. Одеса.
Представник третьої особи підтримала клопотання представника відповідачки, зазначивши, що з огляду на встановлені обставини щодо місця проживання дитини, Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації не зможе надати відповідний висновок щодо розв'язання даного спору, оскільки такий висновок надається органом опіки та піклування за місцем проживання дитини.
Заслухавши клопотання представника відповідачки та думку щодо нього інших учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
В силу частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 27 ЦПК України визначено правило загальної територіальної підсудності, відповідно до якого позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Предметом спору у даній справі є усунення перешкод у спілкуванні баби з онукою, встановлення порядку та участі баби у вихованні дитини.
Таким чином, виходячи із характеру та змісту спірних правовідносин, у даному випадку підлягають застосуванню правила загальної підсудності, визначені ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частинами 1, 2 статті 4 вказаного Закону визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Згідно з частини 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Відповідно до п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (зі змінами), довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У постанові від 29.07.2019 у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно статті 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як вбачається із доданих до відзиву на позовну заяву довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.11.2024 № 5106-7501813021 та № 5106-7501813022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та їхнє фактичне місце перебування як таких осіб зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана адреса зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_3 як внутрішньо переміщеної особи є територією, на яку поширюється юрисдикція Київського районного суду міста Одеси.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Із урахуванням наведеного, встановивши, що зареєстроване місце перебування відповідачки знаходиться поза межами територіальною юрисдикції Подільського районного суду м. Києва, суд доходить висновку, що наявні підстави для передачі даної справи за підсудністю до суду за зареєстрованим місцем перебуванням відповідачки як ВПО, яким є Київський районний суд міста Одеси.
При вирішенні питання щодо передачі справи за підсудністю судом також враховується, що відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підстав інших документів, які стосуються справи.
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
З огляду на предмет даного спору, який стосується прав малолітньої дитини, у даному випадку висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору між сторонами є обовязковим.
Водночас, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що такий висновок надається органом опіки та піклування за місцем фактичного проживання дитини.
Таким чином, вказаний висновок має бути складений та наданий до суду належною юридичною особою, яка виконує функції органу опіки та піклування за місцем проживання дитини у м. Одеса.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №484/1402/20, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, найкращі інтереси останніх мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися. Держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку.
Із урахуванням наведеного, суд вважає, що передача справи за підсудністю до відповідного суду у м. Одеса сприятиме захисту прав та найкращим інтересам малолітньої дитини.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 200, 258-261, 352-355 ЦПК України,-
Клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю іншому суду задовольнити.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, встановлення порядку та участі баби у вихованні дитинипередати на розгляд за підсудністю Київському районному суду міста Одеси (адреса: вулиця Варненська, 3Б, Одеса, Одеська область, 65080).
Роз'яснити учасникам справи, що передача справи з підстав, зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 24.03.2026.
СуддяО. О. Ковбасюк