Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1198/25 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
26 березня 2026 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 277/1198/25
за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В.В. у селищі Ємільчине,
У вересні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр», Товариство, Позивач) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 11 687,91 грн заборгованості за кредитним договором № 16.01.2023-100002088 від 16 січня 2023 року та судові витрати.
Позовні вимоги мотивувались тим, що 16 січня 2023 року між сторонами був укладений кредитний договір № 16.01.2023-100002088 (оферта), відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 000,00 грн, строком на 56 днів, який підписаний електронним підписом відповідачки, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора. Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти).
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, однак відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 11 687,91 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000,00 грн процентам - 4 787,91 грн та комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 900,00 грн.
Заочним рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 6 900,00 грн, яка складається із: 6 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 900,00 грн - комісії, вирішено питання судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі, представник позивача просить його в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків у розмірі 4787,91 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та вирішити питання судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.
Представник вказує, що згідно із Заявкою кредитного договору № 16.01.2023-100002088 Відповідно до умов кредитного договору Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 16/01/2023; Сума Кредиту: 6000,00 грн; Строк, на який надається Кредит - 56 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 12.03.2023; Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"). Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка").
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Відтак, можна провести наступний розрахунок: 42 х (6000 / 100 х 1.5) = 3 780 грн - розмір заборгованості за процентами за перші 2 чергових періоди за ставкою «Стандарт» 14 х (6000 / 100 х 1.2) = 1 008 грн - розмір заборгованості за процентами за наступні 2 чергових періоди за ставкою «Економ» 3 780 + 1 008 = 4 788 грн - загальний розмір заборгованості за процентами.
Таким чином, розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
В апеляційній скарзі представник позивача оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.
Місцевий суд вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом, оскільки відсутня виписка по особистому кредитному рахунку позичальника, а із долученої до позову довідки-розрахунку неможливо встановити відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Установлено, що 16 січня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) в електронній формі № 16.01.2023-100002088, шляхом підписання електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферту), заявки на утримання кредиту, паспорту споживчого кредиту (а.с.14-17, 17 зворот-18, 1-11 відповідно).
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 6 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16 січня 2023 року, строком 56 днів, до 12 березня 2023 року (а.с.29).
В заявці від 16 січня 2023 року позичальник вказала реквізити належного їй електронного платіжного засобу для перерахування коштів за кредитним договором - 4449-62хх-хххх-2702.
Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"). 6. Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх платежів (частини Суми Кредиту, нарахованих Процентів, Комісії), нарахованих на дату платежу, та закінчується в дату поточного чергового періоду (надалі-період "Економ").
Ставка "Економ" -- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Ставка "Стандарт" - стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім першого чергового періоду та періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Також, пунктом 10 Заявки кредитного договору встановлено Комісію, що пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія") - 15% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, відповідно до п. 4.4 Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) та п. 6 Заявки даного кредитного договору, які підписані електронним підписом позичальника, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: Ставка "Економ" -- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.2% за 1 (один) день користування Кредитом. Ставка "Стандарт" - стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом.
Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідачка у межах строку кредитування.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України).
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Доказів повернення відповідачем всієї суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима матеріали справи не містять.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором № 16.01.2023-100002088 від 16 січня 2023 року позивачем надано довідку-розрахунок (а.с.20), зі змісту якої вбачається, що заборгованість по процентам, які нараховані за період з 16 січня 2023 року по 12 березня 2023 року, становить 4787,91 грн.
Перевіривши розрахунок відсотків відповідно та в межах строку дії кредитного договору, колегія суддів встановила, що вони дійсно складають 4787,91 грн (42 х (6000 / 100 х 1.5) = 3 780 грн - розмір заборгованості за процентами за перші 2 чергових періоди за ставкою «Стандарт») та 14 х (6000 / 100 х 1.2) = 1 008 грн - розмір заборгованості за процентами за наступні 2 чергових періоди за ставкою «Економ».
Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, апеляційний суд вважає, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитом.
За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду в означеній частині підлягає скасуванню із ухваленням нового - про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 16.01.2023-100002088 від 16 січня 2023 року у сумі 4787,91 грн.
В решті рішення суду не оскаржується, а відтак не є предметом судового розгляду.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, із ухваленням нового рішення про задоволення позову у частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого судового збору.
Зокрема з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню за подання позовної заяви 2422,4 грн судового збору.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги із відповідачки на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню також витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,6 грн.
Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.
Заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2025 року у частині відмови у стягненні відсотківза користування кредитом скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у цій частині.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за відсотками за кредитним договором № 05.03.2024-100002951 від 05 березня 2024 року у розмірі 4787,91 грн.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2025 року у частині стягнення витрат по сплаті судового збору змінити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2422,4 грн судового збору за подання позову та 3633,6 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 6056,00 грн.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді