Житомирський апеляційний суд
Справа №290/290/25 Головуючий у 1-й інст. Шакалов А. В.
Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М.
26 березня 2026 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А,М.,
з участю секретаря
судового засідання Лугини О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 290/290/25 за заявою стягувача ОСОБА_1 про надання боржнику нового строку для подання звіту та застосування до боржника заходу процесуального примусу у виді штрафу,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Шакалова А.В. у селищі Романові,
Заочним рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року, у справі № 290/126/17, ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 800,00 грн, щомісячно, починаючи із 02 лютого 2017 року до досягнення дитиною повноліття.
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про надання боржнику нового строку для подання звіту та застосування до нього заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року зобов'язано боржника ОСОБА_2 подати у шістдесятиденний строк з моменту вручення йому даної ухвали суду звіт про виконання ухвали Романівського районного суду Житомирської області від 12 листопада 2025 року у справі № 290/290/25, пр. 4-с/290/2/25.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави штраф у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Томашевська О.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині накладення штрафу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не скористався наданою йому процесуальним законом можливістю вжити заходів з перевірки дійсного та реального місця проживання ОСОБА_2 , а при визначенні адреси, на яку направлялась копія ухвали, використовував відомості, вказані у заяві ОСОБА_1 , та/або заочному рішенні Романівського районного суду Житомирської області у справі №290/126/17, яке було постановлено ще 11 травня 2017 року.
Вказує, що у зв'язку з сімейними обставинами ОСОБА_2 з 01 листопада 2025 року та по даний час проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що за таких обставин, ОСОБА_2 не був обізнаний про подання ОСОБА_1 заяви про встановлення судового контролю і копії ухвал Романівського районного суду Житомирської області від 12 листопада 2025 року та від 03 лютого 2026 року не отримував.
Звертає увагу, що ОСОБА_2 не заперечує наявності у нього обов'язку зі сплати аліментів на утримання доньки й наразі ним вживаються всі можливі заходи задля якнайшвидшого погашення заборгованості по аліментам.
Представник також наголошує, що звіт про виконання заочного рішення Романівського районного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року у справі № 290/126/17 платником аліментів буде поданий у строк, встановлений ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Застосовуючи до боржника ОСОБА_2 захід процесуального примусу у виді штрафу розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн, суд першої інстанції виходив з норм частини 6 статті 453-4 ЦПК України та частини 3 статті 453-2 цього Кодексу.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Установлено, що рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 11 березня 2017 року у справі № 290/126/17 ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 800,00 грн щомісяця, починаючи з 02 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі судового рішення видано виконавчий лист № 290/126/17 від 29 грудня 2017 року, який перебуває на виконанні у Корольовському ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (АСВП №58378743, Ідентифікатор доступу: В65Д10Е5АВ6Д). Боржник рішення суду не виконує.
Ухвалою районного суду від 12 листопада 2025 року було задоволено заяву представника позивача про зобов'язання боржника подати звіт про виконання рішення суду протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
13 листопада 2025 року дану ухвалу було направлено боржнику на наступну адресу: АДРЕСА_2 .
18 листопада 2025 року до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з положеннями статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: 1) що виникають із трудових правовідносин; 2) що виникають із сімейних правовідносин; 3) щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 4) щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; 5) щодо відшкодування моральної шкоди; 6) щодо захисту прав споживачів; 7) щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; 8)в інших спорах немайнового характеру.
В силу статті 453-2 ЦПК України суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу . За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно зі статтею 453-4 ЦПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 453-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу. Якщо боржником є юридична особа та суд зобов'язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що судовий контроль за виконанням судових рішень це сукупність процесуальних дій, які вчиняються судом першої інстанції відповідно до закону з метою належного та своєчасного виконання цих рішень.
Процесуальний закон встановлює форму контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах, відповідно до якої суд може витребувати звіт про виконання судового рішення від боржника, у тому числі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, суб'єкту господарювання державного або комунального сектору економіки, який має виконати це рішення. Така форма судового контролю може бути застосована судом за наступних умов: боржник не виконав судове рішення, стягувач подав суду заяву про встановлення контролю за виконанням судового рішення, державний чи приватний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання цього рішення.
Ізматеріалів справи убачається, що під час розгляду справи, ухвала суду від 12 листопада 2025 року була направлена боржнику на адресу: АДРЕСА_2 , яка 18 листопада 2025 року повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Матеріалами справи не підтверджено, що за цією адресою боржник фактично проживає або перебуває на теперішній час.
Встановлено, що згідно копії довідки № 11 від 18.02.2026, виданої виконкомом Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 без реєстрації.
Відповідно до принципу забезпечення права на справедливий суд та змагальності сторін, суд зобов'язаний вжити всіх залежних від нього заходів для належного повідомлення учасників справи про розгляд, зокрема перевірити актуальність їхнього місця проживання чи перебування. Надсилання судової кореспонденції за формальною адресою без з'ясування її відповідності дійсному місцю проживання особи не може вважатися належним повідомленням.
Суд першої інстанції не перевірив відомості щодо фактичного місця проживання боржника, не витребував відповідних доказів (довідок про реєстрацію місця проживання, відомостей з державних реєстрів, інших доказів), а також не з'ясував, чи отримував боржник судову кореспонденцію. Відсутність таких дій свідчить про формальний підхід до виконання обов'язку щодо повідомлення сторони.
За таких обставин направлення копії ухвали від 12 листопада 2025 року за недостовірною або неактуальною адресою призвело до фактичного неповідомлення боржника про розгляд справи, що, у свою чергу, позбавило його можливості подати звіт.
Таким чином, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є істотними, оскільки вплинули на можливість боржника реалізувати право на захист, що є підставою для скасування відповідного судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а ухвала суду першої інстанціїу частині стягнення із ОСОБА_2 штрафу, у відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни задовольнити.
Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок - скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Судді