Справа № 760/8631/17
27 березня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090005182 від 13.05.2017 рокувідносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Харківської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні малолітню дитину 2012 р.н., із вищою освітою, раніше не судимий
що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального Кодексу України, -
Виходячи із змісту обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у наданні неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення службовою особою дій в інтересах третьої особи, пов'язаних з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Так, виходячи із змісту обвинувального акту, в грудні 2016 року обвинувачений ОСОБА_5 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись у приміщенні ДОПП «Укрпошта» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2-А, діючи з прямим умислом, направленим на надання неправомірної вигоди службовій особі, за попередньою змовою групою не встановлених осіб, звернувся до начальника служби безпеки ОСОБА_6 (який є службовою особою та якого призначено на посаду начальника відділу безпеки Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта» наказом № 947-вк від 02.12.2016), з пропозицією щодо надання йому грошових коштів за позитивне вирішення питання щодо повернення міжнародного поштового відправлення № RE610348661UA, яке було вилучене з поштового потоку та ізольоване, оскільки радіаційний фон перевищував встановлений рівень (0.78 мкЗВ/год.).
З метою фіксації неправомірних дій з боку ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 на вказану пропозицію погодився.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 30.03.2017 о 15 годині 35 хв., знаходячись у приміщенні ДОПП «Укрпошта» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2-А у службовому кабінеті № 122, на виконання попередньої між ними домовленості, діючи умисно, за попередньою змовою групою не встановлених осіб, передав ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень за повернення міжнародного поштового відправлення № RE610348661UA, яке було вилучене з поштового потоку та ізольоване, оскільки радіаційний фон перевищував встановлений рівень (0.78 мкЗВ/год.).
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, що виразилися у наданні неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення дій з використанням службового становища в інтересах третіх осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, суду показав, що йому зателефонувала його тітка та сказала, що на «Укрпошті» перебуває її годинник. Вона попросила його з'ясувати ситуацію, чому цей годинник не поїхав до Польщі, а був затриманий на «Укрпошті».
У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_5 під'їхав до начальника служби безпеки «Укрпошти» ОСОБА_6 , щоб з'ясувати вказані обставини. ОСОБА_6 повідомив йому, що годинник не пройшов митний контроль і підлягає утилізації у зв'язку з підвищеним радіаційним фоном, який іде від цього годинника. У відповідь на це ОСОБА_5 запропонував віддячити ОСОБА_6 за те, щоб той повернув годинник, однак ОСОБА_6 від такої пропозиції відмовився.
Через деякий час ОСОБА_5 зателефонувала якась жінка та сказала, щоб він під'їхав до ОСОБА_6 або зателефонував йому. Після цього ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_6 , а той у розмові повідомив, щоб ОСОБА_5 під'їжджав до нього та привозив «усе, що в нього є». ОСОБА_5 зрозумів це таким чином, що йому необхідно привезти гроші. При цьому ОСОБА_6 прямо сказав, що потрібно привезти 9 тисяч гривень.
У зв'язку з цим ОСОБА_5 поїхав на вокзал до офісу «Укрпошти». Прибувши до офісу, він зайшов до кабінету ОСОБА_6 . На столі лежав годинник. ОСОБА_6 , побачивши його, запитав: «Цей годинник?». На це ОСОБА_5 відповів, що раніше цього годинника він ніколи не бачив, а тому не може точно сказати, він це чи ні. Після цього ОСОБА_6 відкрив книжку, натякаючи на те, що саме туди потрібно покласти гроші, у зв'язку з чим ОСОБА_5 поклав гроші до книжки. Точної суми він не пам'ятає, однак зазначив, що це було приблизно сім або вісім тисяч гривень. У цей момент ОСОБА_5 затримали.
Також ОСОБА_5 зазначив, що він розумів, що ці гроші потрібно було передати для того, щоб повернути годинник. При цьому гроші йому були перераховані на картку як подарунок за виконану роботу.
Крім того, ОСОБА_5 повідомив, що ні в яку змову та ні з якою групою осіб він не вступав, діяв особисто, самостійно та від власного імені, оскільки хотів допомогти тітці повернути цей годинник. При цьому тітка не просила його передавати комусь гроші, а лише попросила допомогти вирішити це питання. У зв'язку з цим ОСОБА_5 вважає, що жодної групи осіб у вчиненні цього злочину задіяно не було.
Вина ОСОБА_5 підтверджується також зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами:
1.Даними витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 13.03.2017, виходячи зі змісту якого, до реєстру внесено відомості за фактом пропозиції, обіцянки або надання неправомірної вигоди особою на ім'я ОСОБА_7 службовій особі - начальнику відділу безпеки Корчагіну, за попередньою змовою групою осіб, у розмірі 16 000 гривень за позитивне вирішення питання щодо повернення міжнародного поштового відправлення, яке було вилучене з поштового потоку та ізольоване, оскільки радіаційний фон перевищував встановлений рівень. Правова кваліфікація - ч. 3 ст. 369 Кримінального Кодексу України (Т.1, а.с. 140).
2.Даними витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 13.05.2017, виходячи зі змісту якого, до реєстру внесено відомості за фактом надання неправомірної вигоди службовій особі за попередньою змовою групою осіб в розмірі 9000 гривень за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища. Правова кваліфікація - ч. 3 ст. 369 Кримінального Кодексу України (Т.1, а.с. 139).
3.Даними документів щодо міжнародного поштового відправлення № E610348661UA, які включають, зокрема, копію накладної на відправлену пошту, відповідно до якої відправлення прямує з м. Харкова до Польщі; акт про виявлення порушення, виходячи зі змісту якого під час здійснення радіологічного контролю встановлено перевищення допустимої норми потужності еквівалентної дози вантажу (годинника), що містився у поштовому відправленні, до 0,78 мкЗв на годину; наказ Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта» від 02.11.2016 № 947/ВК по особовому складу про призначення ОСОБА_6 виконувачем обов'язків начальника відділу безпеки на посаду начальника відділу безпеки Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта» з 02.12.2016 із посадовим окладом згідно зі штатним розписом; наказ № 1001-ВК про переведення на іншу роботу ОСОБА_8 , яка переведена з 19.12.2016 на посаду провідного інженера; протокол радіаційного обстеження № 20 від 12.11.2016, згідно з яким досліджений вантаж - дрібний пакунок має гамма-випромінювання та бета-забруднення з показником 0,78 (Т.1, а.с. 149-155).
4.Даними положення про Дирекцію оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта», виходячи зі змісту якого визначаються повноваження начальника відділу безпеки Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_6 (Т.1, а.с. 156-176).
5.Даними посадової інструкції провідного інженера структурної безпеки відділу безпеки Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта», якою визначаються повноваження ОСОБА_8 (Т.1, а.с. 177-181).
6.Даними протоколу огляду місця події від 30.03.2017 року, виходячи зі змісту якого, об'єктом огляду є кабінет № 122, що знаходиться на першому поверсі ДОПП «Укрпошта» за адресою: м. Київ, вул. Кірпи, 2; під час огляду в зазначеному кабінеті виявлено чоловіка, який представився як ОСОБА_5 , а також був присутній начальник служби безпеки УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_6 , який повідомив, що ОСОБА_5 приблизно о 15:35 30.03.2017 передав йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 9 000 гривень за отримання поштового відправлення, а саме наручного годинника, який був затриманий та вилучений з поштового потоку працівниками УДППЗ «Укрпошта» у зв'язку з перевищенням радіаційного фону; також Корчагін показав на книгу «Відомості Міністерства транспорту та зв'язку України», під якою на робочому столі виявлено грошові кошти купюрами по 200 гривень у кількості 45 штук, які вилучені та поміщені до пакета; крім цього, під час огляду ОСОБА_5 добровільно дістав із сумки, яку мав при собі, наручний годинник у пакеті без зазначень чи логотипу, з номером 216950, який вибито на задній кришці годинника, пояснивши, що даний годинник йому передав ОСОБА_9 за грошову винагороду у сумі 9 000 гривень (Т.1, а.с. 182-185).
7.Даними повідомлення про підозру від 30 березня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру у наданні неправомірної вигоди службовій особі за вчинення дій з використанням свого службового становища в інтересах третіх осіб, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України (Т.1, а.с. 187-188).
8.Даними повідомлення про раніше повідомлену підозру від 11 травня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_5 підозрюється у наданні неправомірної вигоди службовій особі за вчинення дій службовою особою в інтересах третьої особи, пов'язаних з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (Т.1, а.с. 191-193).
9.Даними протоколу огляду від 29 грудня 2017 року, виходячи зі змісту якого, в приміщенні ДОПП ПАТ «Укрпошта» в місті Києві по вулиці Георгія Кирпи здійснено огляд предмету - телефон стільникового зв'язку Nokia чорного кольору, під час огляду якого встановлено, що вказаний мобільний телефон належить ОСОБА_6 , начальнику відділу безпеки ДОПП ПАТ «Укрпошта»; під час огляду СМС-повідомлень виявлено повідомлення від відправника НОМЕР_1 такого змісту: « ОСОБА_10 , добрий день, ОСОБА_14 з Харкова. Дзвонила ОСОБА_15 , говорила, що з місця зрушились питання. Ви мені зараз самі зможете допомогти? Заздалегідь вам дякую, не можу вам додзвонитися», номер відправника НОМЕР_3, переслано 28.03.2017 о 10:08;
28.03.2017 о 10:09 відправник НОМЕР_1 надіслав повідомлення такого змісту: «Можемо? Може скажете, що потрібно для вирішення питання? Я не ображу. Ще раз дякую, вибачте за настирливість»; крім того, оглядом вхідних і вихідних дзвінків зазначеного телефону встановлено, що 29.03.2017 о 10:34 на номер телефону ОСОБА_6 НОМЕР_2 надійшов виклик з номеру телефону НОМЕР_1 (Т.1, а.с. 194-195).
10.Даними письмової згоди ОСОБА_6 на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 15 березня 2017 року, а також заяви ОСОБА_6 про надання згоди на проведення відносно нього негласних слідчих (розшукових) дій від 17 березня 2017 року (Т.1, а.с. 198-199).
11.Даними постанови про залучення ОСОБА_6 до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 15 березня 2017 року (Т.1, а.с. 200-201).
12.Розсекреченими даними ухвали Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, пов'язаної з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме на проведення аудіо- та відеоконтролю особи ОСОБА_6 , оскільки є підстави вважати, що дані, здобуті під час проведення зазначеної слідчої дії, а саме розмови цієї особи, у сукупності з іншими доказами можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування (Т.1, а.с. 206-210).
13.Розсекреченими даними постанови прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_12 від 23 березня 2017 р. «Про проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину (Т.1, а.с.213-214).
14.Даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину від 03.04.2017, виходячи зі змісту якого, 30.03.2017 у приміщенні кабінету № 122 ДОПП «Укрпошта», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кирпи, 2А, о 15:39 відбулася зустріч між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , під час якої ОСОБА_5 запропонував та в подальшому передав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 9 000 гривень як неправомірну вигоду за підміну вмісту міжнародного поштового відправлення № RE610348866UA; під час підміни поштового відправлення ОСОБА_5 було передано годинник № F123883 (Т.1, а.с. 218).
15.Даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-відеоконтролю особи від 03.04.2017, виходячи зі змісту якого зафіксовано розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , під час якої ОСОБА_5 з лівої кишені пальта дістав грошові кошти, перерахував їх та поклав на стіл Корчагіну, після чого останній накрив грошові кошти підручником та поклав на стіл годинник, який ОСОБА_5 взяв та поклав до лівої кишені пальта (Т.1, а.с. 219-222).
Надані та досліджені в судовому засіданні докази суд визнає належними та допустимими. Так, надані суду письмові докази узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є такими, що здобуті у відповідності із вимогами закону та доводять вину обвинуваченого.
Інші надані стороною обвинувачення докази, що містяться в матеріалах справи, не підтверджують та не спростовують вини обвинуваченого, а тому суд не покладає їх в основу вироку.
Суд не погоджується з думкою сторони захисту, що негласні слідчі дії - контроль за вчиненням злочину від 03.04.2017 та аудіо-відеоконтролю особи від 03.04.2017 проведені в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ч. 1 ст. 369 Кримінального Кодексу України, а, отже, є незаконним.
Як випливає із ухвали Апеляційного суду м. Києва та постанови прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 від 23 березня 2017 року на момент проведення зазначених негласних слідчих дій, кримінальне провадження здійснювалося за ч. 3 ст. 369 Кримінального Кодексу України. Дана інформація також підтверджується і витягами з ЄРДР, що зазначені вище.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується також показаннями свідків.
Так, свідок ОСОБА_6 , який на момент інкримінованого правопорушення працював начальником служби поштової безпеки ПАТ «Укрпошта», суду повідомив, що під час виконання своїх службових обов'язків він затримав поштове відправлення, оскільки у ньому був підвищений радіаційний фон, який перевищував допустимі показники.
У подальшому йому зателефонував ОСОБА_5 та цікавився, яким чином можна отримати зазначену посилку. Свідок повідомив ОСОБА_5 , що отримати її неможливо. Через деякий час ОСОБА_5 знову зателефонував та просив передати йому цю посилку. У зв'язку з такою поведінкою ОСОБА_5 свідок ОСОБА_6 доповів куратору СБУ про зазначені обставини. Після цього куратор прибув разом із працівниками поліції, які почали проводити відповідні заходи.
ОСОБА_5 пропонував йому грошові кошти за повернення посилки з годинником, у зв'язку з чим вони домовилися про зустріч. ОСОБА_5 запропонував грошові кошти у сумі 9000 гривень, у зв'язку з чим була узгоджена зустріч у кабінеті № 122. Перед зустріччю працівники Служби безпеки України обладнали свідка спеціальними технічними засобами фіксації, після чого він очікував ОСОБА_5 у своєму кабінеті. Коли ОСОБА_5 прибув до кабінету № 122, він передав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 9 000 гривень, натомість ОСОБА_6 передав йому годинник. У подальшому грошові кошти та годинник були вилучені працівниками Служби безпеки України.
Свідок ОСОБА_13 , який під час інкримінованих подій стажувався на «Укрпошті», суду показав, що його запросили бути понятим. Він зайшов разом із працівниками поліції до кабінету, де вже перебував інший понятий. У приміщенні він бачив, як затримували невстановлену особу, однак кого саме не пам'ятає. Також бачив у кабінеті обвинуваченого. Зазначив, що у когось із присутніх вилучали грошові кошти, однак у кого саме також не пам'ятає.
Таким чином, показання обвинуваченого про те, що він надав неправомірну вигоду службовій особі - начальнику служби поштової безпеки ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_6 за вчинення дій з використанням службового становища в інтересах третіх осіб знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування письмовими доказами та показаннями свідків.
Разом з тим, оцінивши зміст обвинувального акта, межі пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення та вимоги кримінального процесуального закону, суд виходить із того, що прокурором при формулюванні обвинувачення за ч. 3 ст. 369 КК України не було належним чином викладено фактичні обставини, які б утворювали кваліфікуючу ознаку вчинення кримінального правопорушення «за попередньою змовою групою осіб». Як вбачається з обвинувального акта, у ньому зазначено, що ОСОБА_5 діяв «за попередньою змовою групою не встановлених осіб», однак відсутній конкретний опис того, з ким саме він вступив у змову, коли і за яких обставин така домовленість була досягнута, в чому полягав спільний умисел, які саме дії вчинив кожен зі співучасників, яким був розподіл ролей між ними та як саме реалізовувався узгоджений злочинний план.
Натомість фактично в обвинувальному акті наведено лише особисті дії самого ОСОБА_5 , а саме звернення до службової особи з пропозицією надати неправомірну вигоду та подальшу передачу 9000 грн. Отже, виклад фактичних обставин не містить фактичної поведінки групи при вчиненні кримінального правопорушення, а містить лише декларативне відтворення відповідної кваліфікуючої ознаки.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і формулювання обвинувачення. Водночас згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а можливість вийти за ці межі законом передбачена лише у виключному випадку зміни правової кваліфікації, якщо це покращує становище особи. Таким чином, саме обвинувальний акт визначає як фактичні, так і правові межі судового розгляду, а суд при постановленні вироку не вправі підміняти сторону обвинувачення та самостійно доповнювати фактичний зміст обвинувачення тими обставинами, яких прокурор у ньому не навів.
За змістом ч. 2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб лише тоді, коли у його вчиненні брали участь декілька суб'єктів кримінального правопорушення, які заздалегідь домовилися про спільне його вчинення. Отже, для інкримінування такої ознаки необхідним є наведення у процесуальному акті конкретних фактичних даних про співучасників, зміст попередньої домовленості, узгодженість дій та внесок кожного учасника у реалізацію спільного умислу. Без викладення таких обставин сама лише вказівка на «попередню змову групою осіб» не набуває самостійного фактичного змісту та не може вважатися належно висунутою частиною обвинувачення.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що межі судового розгляду є межами висунутого обвинувачення, визначеного обвинувальним актом, а недодержання приписів ч. 1 ст. 337 КПК України становить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке тягне скасування судового рішення. У відповідному огляді практики Касаційного кримінального суду (Тижневий огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Рішення, внесені до ЄДРСР за період з 10.06.2019 по 14.06.2019) прямо зазначено, що порушення положень про розгляд справи лише в межах висунутого обвинувачення є істотним порушенням процесуального закону. Окремо Верховний Суд підкреслював, що суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише у частині зміни правової кваліфікації діяння, якщо така зміна покращує становище особи, а не погіршує його.
Крім того, у практиці Касаційного кримінального суду відображено підхід, за яким саме сторона обвинувачення повинна належно відобразити у формулюванні обвинувачення та формулі кваліфікації ті кваліфікуючі ознаки, які вона ставить особі у вину; якщо ж відповідні відомості не відображені належним чином, це унеможливлює судовий розгляд щодо встановлення такої кваліфікуючої ознаки. У березневому огляді практики ККС ВС за 2023 рік наведено правову позицію, відповідно до якої невідображення в обвинувальному акті належних відомостей щодо кваліфікуючої ознаки унеможливлює судовий розгляд у цій частині.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, за якою виключення з вироку одного зі способів учинення злочину, який не знайшов підтвердження, не є виходом за межі обвинувачення, якщо фактичне обвинувачення по суті не змінюється. Із цього випливає зворотний висновок: якщо суд, не маючи відповідного фактичного опису в обвинувальному акті, самостійно додасть до вироку нові істотні обставини щодо співучасників, домовленості, ролей та механізму змови, це вже буде не оцінкою наявного обвинувачення, а його фактичним розширенням. Така процесуальна поведінка означала б вихід суду за межі пред'явленого обвинувачення.
Саме тому суд при ухваленні вироку не має права виходити за межі пред'явленого обвинувачення шляхом самостійного конструювання відсутніх фактичних ознак попередньої змови групи осіб, оскільки це не лише суперечило б ч. 1 ст. 337 КПК України, а й істотно порушувало б право обвинуваченого на захист. Особа має захищатися від конкретного обвинувачення, яке їй пред'явлене прокурором. Будь-яке таке розширення фактичної основи обвинувачення об'єктивно погіршує становище обвинуваченого, оскільки позбавляє його можливості завчасно знати обсяг і зміст інкримінованих обставин, будувати належну лінію захисту саме щодо них, спростовувати їх доказами та висловлювати свої заперечення у змагальному порядку. Тому ухвалення вироку поза межами обвинувачення є несумісним із засадами змагальності, диспозитивності сторін та забезпечення права на захист.
За таких обставин суд доходить висновку, що в межах цього кримінального провадження кваліфікуюча ознака «вчинення дій за попередньою змовою групою осіб» не була належно сформульована у фактичному викладі обвинувального акта, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду та, відповідно, не може бути покладена в основу обвинувального вироку за ч. 3 ст. 369 КК України.
Суд не вправі усувати цей недолік обвинувачення власними процесуальними припущеннями чи самостійним доповненням фактичної сторони обвинувачення, оскільки це означало б вихід за межі пред'явленого обвинувачення та погіршення становища обвинуваченого.
Фактичні обставини, викладені стороною обвинувачення, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, охоплюють лише індивідуальні дії ОСОБА_5 з пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі без належного опису ознак співучасті у формі попередньої змови групи осіб.
Крім того, ознака вчинення злочину «за попередньою змовою групою осіб» не знайшла також свого підтвердження і під час судового розгляду. Так, обвинувачений однозначно відхиляє довод сторони обвинувачення, що він діяв за спільним умислом групою осіб, будь-яких зворотних доказів суду також не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне виключити з обсягу обвинувачення зазначену кваліфікуючу ознаку та надати встановленим фактичним обставинам правову оцінку за ч. 1 ст. 369 КК України як таку, що відповідає змісту пред'явленого обвинувачення, дослідженим судом обставинам і вимогам ст. 337 КПК України щодо неприпустимості виходу за межі обвинувачення, крім випадку зміни кваліфікації на таку, що покращує становище особи.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, що виразилися у наданні неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення нею дій з використанням службового становища в інтересах третіх осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України.
Разом з тим, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, у 2017 році. Санкція цієї норми у відповідній редакції передбачала покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк до чотирьох років, а тому за кримінальним законом, чинним на момент вчинення діяння, таке кримінальне правопорушення належало до злочинів середньої тяжкості; за чинною класифікацією воно відповідає нетяжкому злочину, для якого строк давності також становить п'ять років.
Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минув установлений законом строк давності.
З огляду на те, що інкриміновані ОСОБА_5 дії вчинені у 2017 році, а на час ухвалення цього вироку минуло більше п'яти років, суд дійшов висновку про сплив строків давності, передбачених ст. 49 КК України. При цьому судом не встановлено обставин, які зупиняли б або переривали перебіг давності.
Виходячи із змісту норми ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Суд також вважає, що у цьому випадку відсутня необхідність у попередньому призначенні ОСОБА_5 конкретного виду та розміру покарання з подальшим звільненням від нього, оскільки ч. 5 ст. 74 КК України не містить імперативної вказівки на обов'язковість такого попереднього призначення.
Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 363/3952/16-к зазначив, що оскільки ч. 5 ст. 74 КК України не містить вказівки на обов'язкове призначення покарання, від якого особу має бути звільнено без урахування будь-яких умов, то не призначення особі покарання, від якого її звільнено у зв'язку із закінченням строків давності, є правильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Не призначення покарання не тягне за собою недосягнення мети покарання, оскільки у цьому випадку обвинувачений підлягає звільненню від покарання у зв'язку із закінченням строків давності, тобто без виконання ним будь-яких додаткових умов.
Отже, суд доходить висновку, що у даному кримінальному провадженні належним способом застосування наслідків спливу строків давності є ухвалення обвинувального вироку з одночасним звільненням ОСОБА_5 від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК України без окремого призначення конкретної міри покарання.
Доля речових доказів по даному провадженню визначається виходячи з положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Виходячи із зазначеного та керуючись ст. ст. 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального Кодексу України.
На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Речові докази:
1) Флеш карту пам'яті «Transcend 8 GB» - залишити зберігати в матеріалах справи;
2) Наручний годинник з № 216950 - конфіскувати;
3) Грошові кошти в сумі 9000 гривень, а саме 45 купюр номіналом по 200
гривень з наступними номерами - № КБ 1357635, № ТВ 2770563, № КД 6870021, № АЖ
6618413, № ТГ 3543768, № КА 1240498, №УМ 0479824, № ТВ 7248782, № УЄ 8058842,
№ ЄД 2783258, № ВЦ 0122321, № ЕЕ 8845850, № ЕГ 2659094, № ЕК 43545936, № ПА
4184208, № ПЕ 4551810, № ЕН 2557708, № ЕС 0569456, № ЄВ 2472170, № ЄЖ 6676255,
№ УС 330565, №УА 0578594, № ЗД 7087914, № ЗГ 3319587, № ЄЖ 9944430, № ЗД
7919843, № СК 7201197, № КВ 5067422, № ЄЦ 4267470, № КК 6361923, № ЕБ 3425020,
№ ВД 2962079, № ЄЖ 4439350, № ТЄ 2922621, № КЄ 3060138, № УХ 3432444, № ПИ
3669830, № МА 4933290, № ПЄ 9334577, № ЄЗ 5071167, № МВ 4958864, № ЕГ 7808723,
№ ЗЄ 8755920, № ЗЄ 5154375, № ЄЮ 4546048 - конфіскувати.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1