Дата документу 26.03.2026Справа № 2-4993/11
Провадження № 6/554/100/2026
26 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави
в складі: головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава заяву адвоката Конюшенко Марії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересована особа: АТ КБ «Приват Банк», -
Адвокат Конюшенко М.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладене ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави про забезпечення позову від 29.07.2011 року у справі №2-4993/11; скасувати арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , накладений ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 29.07.2011 року у справі №2-4993/11.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України від 09.03.2026 відмовлено у виїзді з України ОСОБА_1 , а саме: тимчасово обмежено в праві виїзду з України на підставі постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 29.07.2011 року у справі 2-4993/11. Зі змісту даного рішення заявник дізнався, що в базі даних прикордонної служби України наявна інформація про те, що ухвалою його тимчасово обмежили у праві виїзду за межі України через заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк».
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27.10.2011 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 30558,54 грн., судовий збір в сумі 305, 59 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового засідання в сумі 120 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави про забезпечення позову від 29.07.2011 року заяву представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову задоволено. Обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 29.07.2011 у справі №2- 4993/11 накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .
Після повернення до м.Полтави, заявник одразу звернувся до АТ КБ «Приватбанк» та погасив заборгованість в повному об'ємі, про що наявні копії квитанцій.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» станом на 13.03.2026 року ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк».
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Заявником наразі боргові зобов'язання повністю виконані.
Оскільки вказаною вище ухвалою про забезпечення позву було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника в сумі заявлених позовних вимог 30 558,54 грн., то вказаний арешт також підлягає скасуванню
На підставі викладеного, заявник просить задовольнити клопотання.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги заяви підтримав, просив задовольнити.
Представник АТ КБ «Приват Банк», будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу.
Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 29.07.2011 року у справі №2-4993/11 заяву представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено частково; обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Зіньківським РВ УМВСУ в Полтавській області 31.10.2001 року, у праві виїздуза межі України до виконання ним своїх зобов'язань.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 29.07.2011 року у справі №2-4993/11 заяву про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми заявлених позовних вимог - 30 558,54 грн.; заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії по відчуженню вищезазначеного майна.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які пе.редбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Крім статті 33 Конституції законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею (ч.2 ст.441 ЦПК України).
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення (ч.3 ст.441 ЦПК України).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. Пунктом 5 ч.1 ст.6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Перелік заходів забезпечення позову визначений у ст.152 (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду), та встановлення заборони виїзду за межі України як вид забезпечення позову у ч.1 ст.150 ЦПК України, та у ч.1 ст.152 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду) не передбачено.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з ч.1 ст.151 ЦПК України суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (ч.2 ст.152 ЦПК України), оскільки відповідно до ст.33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» станом на 13.03.2026 року ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк».
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що редакція Цивільного процесуального кодексу України, яка діяла на час постановлення ухвали про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України не передбачала такого виду забезпечення позову, то застосування зазначеного способу забезпечення позову під час розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості за кредитним договором є помилковим, і на даний час ці заходи обмежують конституційні права ОСОБА_1 , а тому суд дійшов до висновку, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Щодо скасування арешту з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Згідно п.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи, що справа 2-4993/11 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розглянута, ОСОБА_1 не має заборгованості перед банком, підстав у подальшому продовженні застосування заходів забезпечення позову по даній справі не вбачається.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 158 ЦПК України, суд -
Заяву адвоката Конюшенко Марії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересована особа: АТ КБ «Приват Банк» - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 29 липня 2011 року у справі № 2-4993/11, у виді обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Зіньківським РВ УМВСУ в Полтавській області 31.10.2001 року, управі виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 29 липня 2011 року у справі № 2-4993/11 про стягнення заборгованості, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Зіньківським РВ УМВСУ в Полтавській області 31.10.2001 року.
Копію ухвали направити до Державної прикордонної служби України, а також учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.М. Чуванова