ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
27 березня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_2 , в рамках кримінального провадження № 12026162510000328 від 18.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, про арешт майна, -
встановив:
Слідчому судді Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_2 , в рамках кримінального провадження № 12026162510000328 від 18.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що у провадженні слідчого відділення Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026162510000328 від 18.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.03.2026 року о 21 год.00 хв., в м. Одеса, на перехресті вул. Велика Арнаутська - Рішельєвська, відбулося зіткнення автомобіля «Нуundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по вул. Рішельєвська з боку вул. Базарна в напрямку вул. Мала Арнаутська та велосипеда «Unon» під керуванням велосипедиста ОСОБА_4 , який рухався по вул. В. Арнаутська з боку вул. Італійська в напрямку вул. Європейська.
Внаслідок зіткнення велосипедист отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, перелом кісток тазу, з якими був доставлений до КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР.
18.03.2026 року автомобіль «Нуundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед «Unon», визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Автомобіль «Нуundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 , Свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , видане 18.08.2023 р. ТСЦ 5142.
Велосипед «Unon» належить ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Таким чином автомобіль «Нуundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед «Unon», необхідно дослідити шляхом проведення авто-технічної та транспортно-трасологічної експертиз.
У зв'язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті майна, а тому прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Прокурор в судове засідання не з'явилась, згідно долученої заяви, підтримала подане клопотання, просила провести розгляд клопотання за її відсутності.
Інші учасники кримінального провадження будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явились. При цьому, власник транспортного засобу ОСОБА_5 згідно наданої заяви, підтримала подане клопотання прокурора, просила провести розгляд клопотання за її відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників судового провадження, у відповідності до положень ч. 4 ст. 107 КПК України судовий розгляд клопотання прокурора проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 131 КПК України визначає, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026162510000328 від 18.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що є достатньо підстав вважати, що транспортний засіб: автомобіль «Нуundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед «Unon», можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та сліди його вчинення, тому мають значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчого від 18.03.2026 року про визнання вказаних транспортних засобів речовим доказом та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження.
Будь-яке втручання у право власності повинне бути законним, наприклад, на підставі ухвали суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання майна у кримінальному провадженні в якості речового доказу (арешт майна) може бути необхідним для належного здійснення правосуддя, що є законною метою в «загальних інтересах» суспільства (наприклад, Рішення у справі East West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява № 19336, параграф 188). Разом з тим, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається - так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи (серед інших, Рішення у справі Edwards проти Мальти від 24.10.2006 року, заява № 17647/04, параграф 69). Тому, навіть сам факт тривалого тримання майна в якості речового доказу, у випадку якщо таке тримання є безпідставним, може бути порушенням статті 1 Протоколу 1 Конвенції.
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На цьому етапі слідчий суддя оцінює лише обставини, що стосуються арешту майна та які мають значення для прийняття рішення стосовно накладення чи не накладення такого арешту (визначені вище). Прокурор просить накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, відчуження, продажу майна.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до відчуження передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).
КПК у частині четвертій статті 173 визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження прав особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. При цьому, слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення, його специфіку, тяжкість.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власників майна, тому слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є обтяжливими для них.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Проаналізувавши матеріали поданого клопотання, слідчий суддя вважає, що вищевказане майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що дане майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження і вони мають бути піддані відповідним експертним дослідженням. А тому, з урахуванням можливості використання зазначеного майна як доказу у кримінальному провадженні та відповідно до вищезазначених положень КПК України, слідчий суддя вважає, що є всі правові підстави для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаними транспортними засобами, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 167-173 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_2 , про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно:
- автомобіль «Нуundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , видане 18.08.2023 р. ТСЦ 5142;
- велосипед «Unon», належить ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , -
із можливістю установленням подальшого місця зберігання вказаного майна на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: Одеська обл. Одеський р-н., с Міжлиманське, вул. Квіткова, 36.
Після проведених необхідних судових експертиз та досліджень вказаних транспортних засобів повернути законним володільцям для наступного відповідального зберігання в якості речових доказів відповідно до норм КПК України з попередженням про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Виконання ухвали покласти на прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/4179/26
Номер провадження № 1-кc/ 522/1511/26
Слідчий суддя - ОСОБА_1