490/1590/25
нп 2/490/289/2026
06 березня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
у складі: судді Чулуп О.С.,
при секретарі: Правник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Парм Інвест»
про стягнення заробітної плати, компенсації відпустки, індексації, середнього заробітку,
Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача в якому просить:
1) стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Парм Інвест» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 331 120,55 грн.;
2) стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Парм Інвест» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 48 000,00 грн.
3) стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Парм Інвест» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпустки за 2020 по 2024 роки в розмірі 27 353,04 грн.
4) стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Парм Інвест» на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку із порушенням встановлених строків виплати доходу в розмірі 2 674,92 грн.
В обгрунтування позову позивач вказує, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 5 від 20.08.2020р. прийнятий в товариство з обмеженою відповідальністю «Парм Інвест» на посаду директора фінансового за сумісництвом. В подальшому, наказом № 7 від 16.09.2020р. переведений на посаду директора фінансового за основним місцем роботи. Про зазначене здійснені записи в трудовій книжці серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що на підставі досягнутої згоди Позивачем на адресу Відповідача надано заяву від 06.11.2024р. про припинення трудового договору та звільнення за згодою сторін. Зазначену заяву ТОВ «Парм Інвест» отримало 13.11.2024 року. В зазначеній заяві Позивачем також викладена вимога про здійснення повного розрахунку із заробітної плати та виплати компенсації за невикористані дні відпусток за зазначеними банківськими реквізитами особистого рахунку у ПриватБанку. Також, в заяві викладена вимога про надіслання трудової книжки позивачу. Однак, Відповідачем тривалий час заява Позивача від 06.11.2024р. залишалась проігнорованою. Позивач продовжував виконувати свої трудові обов'язки.
Позивач зазначив, що в зв'язку з порушенням трудового законодавства роботодавцем - ТОВ «Парм Інвест», а саме відмову роботодавця задовольняти заяву на звільнення за угодою сторін і провести виплати боргів по заробітні платі станом на 13.12.2024, ОСОБА_1 , на поштову адресу Відповідача було надіслано іншу заяву від 13.12.2024р. з проханням звільнити за власним бажанням. Поштове відправлення із зазначеною заявою Позивача було повернуте за закінчення встановленого терміну зберігання а також зазначені запити були продубльовані і направлені на електронну пошту директору і месенджери Viber та бухгалтеру. Позивач так само продовжував виконувати свої трудові обов'язки.
В подальшому, на адресу Відповідача, 10.01.2025р. позивачем було надіслано дві заяви про видачу наказу про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, видачу розрахунку за грудень 2024р. та січень 2025р., провести розрахунок у зв'язку із звільненням та видати трудову книжку із записом про звільнення за ст. 38 КЗпП.
Такими чином, на дату звернення до суду із цією позовною заявою, Відповідачем не видано трудову книжку із записом про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, не виплачена заборгованість із нарахованої заробітної плати, не проведений розрахунок невикористаної відпустки. За такого позивач змушений звернутись до суду з позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задоволити позов.
Представник відповідача надав відзив в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки в розмірі 27353,04 грн. Іншу частину позовних вимог відповідач вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так представник відповідача вказав, що протягом серпня 2020 - листопада 2024 року заробітна плата позивачу виплачувалась вчасно та в повному обсязі. У листопаді 2024 року між директором ТОВ «Парм Інвест» та позивачем виник конфлікт з приводу невиконання останнім покладених на нього посадових обов'язків. 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 написав заяву про припинення трудового договору з ТОВ «Парм Інвест» за згодою сторін та звільнення його з посади фінансового директора з 06.11.2024 року. Наказом № 15 від 14.11.2024 року ОСОБА_1 було звільнено з 14 листопада 2024 року за п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України із виплатою грошової компенсації за 102 календарні днів невикористаної щорічної основної відпустки за період 2020-2024 року. Фактично з 06 листопада 2024 року позивач на роботі не з'являвся. Представник відповідача вказав, що у день звільнення 14.11.2024 року як і у подальші дні, позивач був відсутній хоча неодноразово запрошувався для ознайомлення з наказом про звільнення та отриманням під розпис грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки. Крім того після звільнення позивача було виявлено, що серед кадрової документації товариства відсутні оригінали копій наказів про прийняття позивача на роботу, зокрема і відомості з підписом позивача про отримання заробітної плати за весь період його праці на товаристві. У зв'язку з небажанням позивача з'являтись та підписувати будь-які документи, а також надання пояснень з приводу відсутньої кадрової документації, ТОВ «Парм Інвест» листом від 18.02.2025 року № 24-2 надіслало на адресу позивача два примірника наказу від 14.11.2024 року № 15 про його звільнення, а також роз'яснення, що підприємство не відмовляється виплатити йому грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки, але власно на руки з особистим підписом про одержання грошей. Однак позивач до ТОВ «Парм Інвест» так і не прийшов. Представник відповідача також зазначив, що позивач отримував заробітну плату в повному обсязі та вчасно протягом всього часу роботи на підприємстві.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої на ім'я ОСОБА_1 з якої вбачається, що 21.08.2020 року останнього було прийнято на посаду фінансового директора ТОВ «Парм Інвест» за сумісництвом. 16.09.2020 року останнього було переведено на посаду фінансового директора за основним місцем роботи.
Судом досліджено заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 року на ім'я директора ТОВ «Парм Інвест» з проханням розглянути його звернення про припинення трудового догвору з ТОВ «Парм Інвест» за згодою сторін відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України та звільнити його з посади фінансового директора з 06.11.2024 року із здійсненням повного розрахунку із заробітної плати на день звільнення та виплатою компенсації за невикористані відпустки.
Судом досліджено заяву ОСОБА_1 від 13.12.2024 року на ім'я директора ТОВ «Парм Інвест» з проханням звільнити останнього з посади за власним бажанням та провести повний розрахунок.
Судом досліджено наказ № 15 від 14 листопада 2024 року згідно якого ОСОБА_1 звільнено з посади фінансового директора ТОВ «Парм Інвест» за п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України із виплатою грошової компенсації за 102 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки за робочий період 2020-2024 р.р.
Судом досліджено довідку Довідку ОК-5, а саме відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб з якої вбачається, що позивачу за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року було нараховано заробітну плату в розмірі 19574,10 грн., з 2021 рік - 72990 грн., з 2022 рік - 79050 грн., за 2023 рік - 80400 грн., за 2024 рік (з січня по вересень) - 69300 грн., за жовтень 2024 року 8200 грн., за листопад 2024 року - 29237,48 грн. (27353,04 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 1884,44 грн. - заробітна плата).
Таким чином всього позивачу за вказаний період було нараховано заробітну плату в розмірі 331398,54 грн.
Судом досліджено виписку з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» за період 01.11.2024 року по 20.02.2025 року згідно якої вбачається, що операції за вказаний період відсутні.
Судом досліджено лист ТОВ «Парм Інвест» від 18.02.2025 року направлений ОСОБА_1 згідно якого останнього було повідомлено про його звільненння відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Також повідомлено, що у зв'язку з неявкою в день звільнення для ознайомлення з наказом та отримання компенсації за 102 днів невикористаної відпустки то ОСОБА_1 надсилається наказ про звільнення останнього. Також повідомлено про те, що підприємство не відмовляється виплатити позивачу вказану грошову компенсацію, але власно на руки з особистим підписом у відповідних документах про одержання грошей.
Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.
Відповідно до ст. 94 КзпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У відповідності до ст. 116 КЗпП при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідачем не надано доказів, що позивачу за період з 20.08.2020 року по 14.11.2024 року було виплачено заробітну плату.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За такого суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 331120,55грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 48 000,00 грн., то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника чи уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, вина відповідача у невиплаті позивачем належних його сум при звільненні немає, оскільки відповідач повідомляв позивача про його право у будь-який час прийти на підприємство та отримати кошти.
За такого вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Позивачем надано розрахунок компенсації за невикористанні відпустки за 2020 по 2024 роки, який становить 27 353,04 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що відповідачем визнано вимогу в даній частині то суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористанні відпустки в розмірі 27 353,04 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за втрату частини доходу у зв'язку із порушенням встановлених строків виплати доходу в розмірі 2 674,92 грн., то слід зазначити наступне.
Згідно ст. ст. 1,2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Так згідно розрахунку наданого позивачем компенсації за втрату частини доходу у зв'язку із порушенням встановлених строків виплати доходу складає 2 674,92 грн.
Між тим, згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
З розрахунку позивача вбачається, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації лише за березень 2022 року (104,5%) на суму 232,27 грн., квітень 2022 року (103,1%) на суму 163,46 грн. та червень 2022 року (103,1%) на суму 163,46 грн. Всього - 559,19 грн.
За такого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню індексація заробітної плати в розмірі 559,19 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76-80,82,259,263-265,268,354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парм Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 331120,55грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парм Інвест» на користь ОСОБА_1 27353,04грн. як компенсацію за невикористані дні відпустки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парм Інвест» на користь ОСОБА_1 559,19 грн. як індексацію заробітної плати .
В решті вимог відмовити.
Сума стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, індексації визначена без утримання по дохідного податку та інших обов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя