Cправа № 127/1853/26
Провадження № 2-а/127/24/26
Іменем України
27 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гуменюка К.П.,
за участю секретаря судового засідання Бортнюк А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка Віталія Сергійовича та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка Віталія Сергійовича серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
вимоги позивача: скасувати постанову інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка Віталія Сергійовича серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, та закрити провадження у справі; стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області судові витрати по сплаті судового збору, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка Віталія Сергійовича та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка Віталія Сергійовича серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка Віталія Сергійовича та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка Віталія Сергійовича серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).
Позовна заява мотивована тим, що 26.12.2025 року, інспектором відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Довгаленком Віталієм Сергійовичем, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА №6412884 від 26.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Так, постановою серії ЕНА №6412884 від 26.12.2025 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а саме:
- п. 2.9 (в) ПДР, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.121-3 КУпАП;
- п. 2.3 (в) ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП;
- п. 2.1 (г) ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- п. 15.9 (г) ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП;
- пункту 9.9 (б) ПДР, відповідальність за яке передбачено ст. 125 КУпАП.
Щодо інкримінованих порушень Правил дорожнього руху позивач зазначає, що жодного із них не вчиняв.
Так за змістом позовної заяви ліхтар освітлення номерного знаку білого кольору згідно вимог чинного законодавства в транспортному засобі «MERCEDES-BENZ» SPRINTER З11 CDІ, д.н.з. НОМЕР_1 , був наявний, а події відбувалися вдень та за відсутності умов недостатньої видимості. Під час роботи на вказаному автомобілі ремінь безпеки позивачем використовувався, однак виконуючи вимогу працівника поліції вийти з автомобіля, позивач відстібнувся та вийшов з транспортного засобу, що призвело до притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП. Окрім того, на момент винесення оскаржуваної постанови даними централізованої бази МТСБУ було підтверджено наявність та чинність договору ОСЦПК, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Також позивачем стверджується, що на виконання вимоги працівників поліції зупини транспортний засіб, ним було здійснено зупинку автомобіля біля правого краю проїзної частини, якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху, з дотриманням вимог положень п. 15.2 ПДР та безпосередньо п. 15.9 «ґ» ПДР. Натомість жодного вимірювання відстані інспектором не здійснювалось, отже будь-які належні докази того, що відстань від краю перехрещуваної проїзної частини становить ближче 10 м, відсутні, у зв'язку з чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач звертає увагу суду на те, що порушення ним вимог пункту 9.9 (б) Правил дорожнього руху та ст.125 КУпАП наразі також нічим не підтверджено.
Тож з огляду на викладене вище, позивач вважає, що доказів, які були б узгоджені між собою, та поза розумним сумнівом доводили б винуватість у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень - відсутні, отже постанова інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка В.С. серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року є незаконною та підлягає скасуванню.
На адресу Вінницького міського суду Вінницької області 28.01.2026 засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Національної поліції на позовну заяву ОСОБА_1 , а також клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, CD-диск із записом з відеореєстраторів поліцейських, які складали адміністративні матеріали відносно позивача.
У своєму відзиві відповідачем зазначено, що 26.12.2025 у м. Липовець Вінницької області відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 6412884 від 26.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком, за порушення правил користування ременями безпеки, не увімкнення аварійної світлової сигналізації під час зупинки на вимогу поліцейського, за порушення правил зупинки та відсутність при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На переконання відповідача, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було здійснено належним чином у встановленому законом порядку, а оскаржувана постанова складена інспектором відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395. Посилання позивача на порушення співробітниками поліції законодавства в даному випадку є безпідставними та необґрунтованими, тож позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Судом встановлено, що відповідно до постанови інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка Віталія Сергійовича серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року, водій ОСОБА_1 26.12.2025 о 08 год 00 хв в м. Липовець, вул. Полупанова керував автомобілем марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому був неосвітлений номерний знак в умовах недостатньої видимості, чим порушив п. 2.9 (в) ПДР України (ч.1 ст.121-3 КУпАП), не був пристебнутий ременем пасивної безпеки, чим порушив п. 2.3 (в) ПДР України (ч.5 ст.121 КУпАП), водій не мав при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 (ґ) ПДР України (ч.1 ст.126 КУпАП), здійснив зупинку на перехресті, не пов'язану із наданням переваги в русі, чим порушив п. 15.9 (ґ) ПДР України (ч.1 ст.122 КУпАП) та під час вимушеної зупинки транспортного засобу не увімкнув аварійну світлову сигналізацію , чим порушив п. 9.9 (б) ПДР України (ст.125 КУпАП).
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.
Нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеку, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ, і організацій незалежно від форм власності та господарювання, є Закон України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 ПДР закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так пунктом 2.9 (в) водію забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
Пункт 2.3 (в) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху покладає на водія обов'язок на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів, а ч.5 ст.121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки.
Згідно п. 2.1 (ґ) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка».
При цьому ч.1 ст. 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п. 15.9 (ґ) ПДР зупинка транспортного засобу забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки передбачено ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до положень ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, негайне оголошення якої після закінчення розгляду справи регламентовано ч.1 ст.285 КУпАП.
При цьому ст.7 КУпАП задекларовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Справи про адміністративні правопорушення, що стосуються порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів у відповідності до ст. 222 КУпАП розглядають органи Національної поліції.
Частиною 2, 4 ст.258 КУпАП передбачено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) протокол не складається. У таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, що також кореспондується з положеннями ч.1 ст.276 КУпАП, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Дані положення знайшли своє відображення в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, відповідно до пункту 2 розділу ІІІ якої постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ст. 31 Закону України № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що мало місце в даному випадку.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в справі №513/899/16-а.
При цьому варто також звернути увагу на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Наведене дає підстави для висновку, що порушення Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13 березня 2020 року справа №234/6323/17, від 31 жовтня 2019 року справа №398/3566/16-а, від 30 травня 2018 справа №337/3389/16-а.
Постанова інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка В.С. серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року містить посилання на запис портативного нагрудного відеореєстратора інспектора поліції, який в розумінні ст.251 КУпАП, є належним доказом по цій справі.
Разом з тим, дослідивши наданий відповідачем відеозапис, обставин, викладених в оскаржуваній постанові, судом не встановлено.
Так відеозаписом із портативного нагрудного відеореєстратора співробітника поліції не зафіксовано обставин імовірного вчинення позивачем інкримінованих йому адміністративних правопорушень. Дане відео починається саме з того моменту, коли співробітник поліції у світлу пору доби, стоячи біля припаркованого автомобіля «MERCEDES-BENZ» SPRINTER, двигун якого вимкнений, повідомляє водію про численні порушення ним Правил дорожнього руху, зокрема: керування автомобілем із неосвітленим номерним знаком в умовах недостатньої видимості; керування транспортним засобом, будучи непристебнутим ременем пасивної безпеки; відсутності при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; здійснення зупинки на перехресті, не пов'язаної із наданням переваги в русі; неувімкнення аварійної світлової сигналізації під час вимушеної зупинки транспортного засобу. Далі інспектором винесено постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності.
При цьому жодних обставин вчинення інкримінованих правопорушень відеозапис не містить, що унеможливлює повне та всебічне дослідження всіх обставин справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, викладені в оскаржуваній постанові, в даному випадку не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами в розумінні положень статей 73-76 КАС України.
Наведене вище ставить під сумнів позицію працівників поліції про вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, про які йдеться в постанові серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року,та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
В силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року винесена інспектором відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Довгаленком В.С. без достатніх правових підстав, необґрунтовано, з недотриманням принципів правомірної адміністративної поведінки, отже підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Також в контексті наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення як постанова про притягнення до адміністративної відповідальності має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.
Частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, за подання до Вінницького міського суду Вінницької області даної позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 666 (шістсот шістдесят шість) грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН3090138 від 20.01.2026 (а.с. 20).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі відповідно до ставок судового збору, визначених частиною 2 даної статті.
Даний адміністративний позов ОСОБА_1 було подано до Вінницького міського суду Вінницької області 20 січня 2026 року.
Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.
Таким чином, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі, вирахованому за формулою 3328 х 0,2, що складає 665,60 грн.
Відтак, беручи до уваги зазначене вище, а також те, що суд дійшов висновку про доцільність задоволення в даному випадку позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 33, 121, 122, 222, 245, 247, 251, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72, 77, 90, 132, 139, 229, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову інспектора відділу поліції №4 (м. Липовець) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Довгаленка Віталія Сергійовича серії ЕНА №6412884 від 26 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, , зафіксоване не в автоматичному режимі - скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672, адреса: 21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 10).
Повне судове рішення складено 27 березня 2026 року.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК