Справа №760/2771/26 3/760/2072/26
27 лютого 2026 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Педенко А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )
за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
З травня 2025 року ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 2 розділу І наказу МОУ від 23.10.2021 року №329 «Про затвердження Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», протокол про військове адміністративне правопорушення мають право складати: командири військових частин, щодо підлеглих військовослужбовців (військовозобов'язаних), у тому числі тимчасово. У зв'язку із цим, повноваження командира військової частини НОМЕР_1 , щодо права складати протокол, підтверджуються (витягом із наказу про призначення на посаду).
Установлено, що ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Згідно вимог ст. 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених КУпАП.
Приписами ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV на військовослужбовців покладаються загальні обов'язки.
Згідно з статтею 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил внутрішній порядок досягається, зокрема:
- глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов'язків, визначених законами України та військовими статутами Збройних Сил України;
- чіткою організацією бойової підготовки;
- зразковим бойовим чергуванням та несенням служби добовим нарядом;
- неухильним виконанням розпорядку дня.
Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Відповідно до статті 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів. Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником) відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Натомість ОСОБА_1 17.11.2025 року, приблизно о 14 год. 00 хв., діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення адміністративного правопорушення, яке виразилось у перебуванні останнього в стані алкогольного сп'яніння 17.11.2025 року, приблизно о 14 год. 00 хв., у місці дислокації підрозділу військової частини (Солом'янський район міста Київ).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій,
Згідно ст. 1 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами у країни свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Водночас законодавець надає визначення поняття демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати мирного часу (оголошення якої дає підстави для закінчення особливого періоду).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України. На цей час відповідних рішень Президентом України не приймалось.
Особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 №303 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення президента України про демобілізацію.
Тобто, дане адміністративне правопорушення вчинено в умовах особливого періоду, а саме воєнного стану, що підвищує його суспільну небезпеку.
Таким чином, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, ОСОБА_1 у порушення вимог 11, 12, 16, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», нехтуючи своїми функціональними обов'язками, вчинив діяння в умовах особливого періоду, що виразилось у перебуванні останнього в стані алкогольного сп'яніння у місці дислокації підрозділу військової частини ( АДРЕСА_2 ) згідно рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку із вищесказаним, вчинені дії зі сторони ОСОБА_1 відповідають ознакам адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Після виявленого факту перебування ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння було прийнято рішення щодо доставлення останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 задля проведення огляду лікарем з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.
У результаті проведеного огляду виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах з ротової порожнини. Після виявлення ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння представником ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено тестування за допомогою алкотестеру («Алконт-М», прилад №00224, результат проведеного тесту показав 2,28 проміле) та підтверджено факт перебування військовослужбовця ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Після освідчення ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння представником ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів №41 від 17.11.2025 року. ОСОБА_1 був доставлений до місця дислокації свого підрозділу.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення смс-повідомлення, у свої поясненнях вину визнає.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом серії НОМЕР_1 №56 про військове адміністративне правопорушення від 18.11.2025 року, який у відповідності до ст. 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, рапортом, актом №41 огляду на стан сп'яніння, тестом №3649 від 17.11.2025 року, витягом з наказу в їх сукупності.
Доказів відсутності вини ОСОБА_1 до суду надано не було.
Згідно ст. 38 КУпАП, якщо справа про адміністративне правопорушення підвідомча суду, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Встановлено, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив 17.11.2025 року, тобто на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП закінчились, тому суддя приходить до висновку про закриття провадження в справі згідно п. 7 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 38, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити провадження №3/760/2072/26 у справі №760/2771/26 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 172-20, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: А.М. Педенко