печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16269/26-к
26 березня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62024100120000795 від 12.09.2024,
Короткий виклад вимог клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2680456680000), яка належить на праві власності ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (розмір частки 1); квартиру АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2685172680000), яка належить на праві власності ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (розмір частки 1); квартиру АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3285702451100), яка належить на праві власності ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; квартиру АДРЕСА_4 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2633464080000), яка належить на праві власності ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 (розмір частки 1); квартиру АДРЕСА_5 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2617053180000), яка належить на праві власності ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 (розмір частки 1) із забороною відчуження об'єктів житлової нерухомості, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Позиції сторін кримінального провадження
Слідчий подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримував.
Клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглядається слідчий суддя розглядає без повідомлення власника майна, у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026100060000108 від 22.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , обіймаючи керівні посади в органах державної виконавчої служби, діючи за попередньою змовою з адвокатами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , організував злочинну схему заволодіння нерухомим майном.
Суть схеми полягала у виготовленні підроблених договорів позики та правовстановлюючих документів; поданні позовів до суду про стягнення неіснуючих боргів; отриманні судових рішень на користь підконтрольних осіб; відкритті виконавчих проваджень та зверненні стягнення на майно; подальшій реєстрації права власності та відчуженні майна третім особам або через торги.
Учасники групи підшуковували об'єкти нерухомості (переважно без власників або зі спадковими проблемами), оформлювали їх на підставних осіб із використанням підроблених документів, після чого через виконавче провадження передавали майно у власність «стягувачів».
До злочинної діяльності також були залучені: державні виконавці ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ); підставні особи ( ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ін.);інші особи для оформлення правочинів.
Зокрема, реалізовано схеми заволодіння: приміщеннями по АДРЕСА_6 ; квартирами по АДРЕСА_7 .
Майно оформлювалось на підставних осіб, після чого: передавалось у рахунок погашення фіктивних боргів; продавалось третім особам; частково реалізовувалось через ДП «СЕТАМ».
В окремих випадках використовувались дані померлих осіб для оформлення фіктивних договорів, що унеможливлювало законне спадкування та призводило до вибуття майна з комунальної власності.
Загалом злочинними діями спричинено шкоду територіальним громадам м. Києва та м. Одеси на мільйони гривень (в особливо великих розмірах).
В окремих епізодах злочин не було доведено до кінця з незалежних від учасників причин (наприклад, оформлення спадщини законними спадкоємцями).
Постановою слідчого від 22.03.2026 вказані п'ять квартир визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Дослідивши матеріали справи, з огляду на фабулу досудового розслідування, оскільки вказане нерухоме майно (квартири) були об'єктами кримінально протиправних дій, набувались злочинним шляхом, а потім незаконно відчужувались третім особам (легалізація), слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вказане нерухоме майно, підпадає під ознаки ст. 98 КПК України, а тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК України.
Клопотання є мотивованим, а тому підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 98, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62024100120000795 від 12.09.2024, з забороною відчуження та розпорядження, на об'єкти житлової нерухомості, а саме:
-квартиру АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2680456680000), яка належить на праві власності ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (розмір частки 1);
-квартиру АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2685172680000), яка належить на праві власності ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (розмір частки 1);
-квартиру АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3285702451100), яка належить на праві власності ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
-квартиру АДРЕСА_4 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2633464080000), яка належить на праві власності ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 (розмір частки 1);
-квартиру АДРЕСА_5 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2617053180000), яка належить на праві власності ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 (розмір частки 1).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_18